Поняття творчої діяльності, інтелектуальної власності та їх об’єктів

Творчою працею людини створюються всі багатства суспільства. На Асамблеї держав-членів Всесвітньої Організації інтелектуальної власності було проголошено, що 21 століття стане століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою. Ст. 54 Конституції України гарантує кожному громадянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Творчість – це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива будь-якій діяльності людини: технічній, художній, літературній, науковій, виробничій тощо. За Законом України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” від 7.10.1997 р. творчою діяльністю прийнято вважати індивідуальну чи колективну творчість професійних працівників, результатом якої є твір чи його інтерпретація, що мають культурно-мистецьку цінність.

Художня творчість – це творча діяльність, у процесі якої створюються художні образи за допомогою різноманітних виразних засобів: живопис, слово, музика, танець, фотографія або шляхом їх поєднання. Результатом такого роду діяльності є твори науки, літератури, мистецтва.

Технічна творчість – це творча діяльність, що спрямована на створення нових технічних або технологічних засобів, технічних пристроїв, машин, механізмів, інструментів, транспортних засобів, обладнання, споруд, нових речовин, рішень у сфері конструювання, нових способів та технологій виробництва, досягнення селекції.

Інтелектуальна власність – це результати інтелектуальної, творчої діяльності, продукт людського розуму, що охороняється законом, це скорочена назва об’єктів або прав інтелектуальної власності.

Загальні цивільно-правові риси інтелектуальних відносин:

- вони є товарно-грошовими і мають вартісний характер;

- учасники відносин діють на свій розсуд, майново самостійні та юридично рівні.

Спеціальні ознаки цих відносин:

- вони складаються лише у сфері інтелектуальної власності,

- їх об'єктами є лише результати інтелектуальної діяльності,

зазначені результати дістають правову охорону лише за умови, що вони відповідають вимогам закону.

В суб’єктивному значенні право інтелектуальної власності – це сукупність прав автора або його правонаступників на володіння, користування і розпорядження результатом інтелектуальної, творчої діяльності або іншим об'єктом права інтелектуальної власності, визначеним законодавством. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ст. 418 ЦК).

Ст. 419 ЦК зазначає, що право інтелектуальної власності та право власності існують як самостійні правові категорії, тобто надається таке співвідношення:

· Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.

· Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

· Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 ЦК).

Об'єктом права прийнято вважати те, з приводу чого виникають права. Результати творчої діяльності – це будь-які результати творчості, це один із об'єктів права поряд з іншими матеріальними та нематеріальними благами. Продукти творчої діяльності в сукупності з немайновими правами іноді йменують «ідеальними благами».Але не всі результати інтелектуальної творчої діяльності є об'єктами права інтелектуальної власності, оскільки об'єктом права інтелектуальної власності може бути тільки той творчий результат, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Об'єкт права інтелектуальної власності - це тільки той творчий результат, що:

· визначений, перерахований у законі,

· відповідає вимогам чинного законодавства,

· находиться під спеціальною правовою охороною.

У законі перераховані результати інтелектуальної діяльності, що визнані об'єктами прав та находяться під спеціальною правовою охороною: твори у галузі науки, літератури, мистецтва, об’єкти суміжних прав, компонування інтегральних мікросхем тощо, та їх слід відрізняти від інших об'єктів цивільного права.

Відкриття – це вище наукове досягнення, що мало істотний вплив на розвиток теорії науки щодо встановлення закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу. Відкриття не може бути об'єктом будь-якого виключного права будь-якої особи чи держави, оскільки воно визнається надбанням всього людства і може бути використано без будь-якого дозволу та без виплати винагороди. Як правило, винагороду за відкриття надає держава або міжнародні організації. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом.