Директиви препроцесора

#include < file_n>

Використання таких директив призводить до того, що препроцесор підставляє на місце цих директив тексти файлів у відповідності з тими, що перелічені у дужках <... >.

Приклад: #include < stdio.h>

2. Опис зовнішніх змінних та функцій

#define - макро підстановка. Використовують для опису констант

Наприклад:

#define N 20 //N присвоюється значення 20

Базові типи даних Сі

Тип задає обсяг пам’яті для зберігання даних, визначає діапазон допустимих значень та встановлює операції, які можуть виконуватись. Типи: скалярні, агреговані (складені).

Базові типи даних Сі

1. char – символ;
2. int – ціле;
3. float - число з плаваючою комою одинарної точності;
4. double - число з плаваючою комою подвійної точності.

Дані дійсного типу представлені наближено. Точність представлення (десяткових цифр мантиси)

Float - 7 double - 16

Тип вказується явно в описах, тип констант – встановлюється за формою запису.

Наприклад:
int I, k, letter; double sum, result; int m=10, symb=‘*’;
const double pi=3.14159

3. Функція – це синтаксично та логічно завершений самостійний фрагмент, що має ім’я та реалізує певну задачу.

Синтаксис

< тип_функції> < ім’я> ([список параметрів])

{

< тіло функції>

}

Тіло – з описів операторів, кожен завершується “; ”.

Тип void - функція не повертає значення.

Функції введення та виведення

Функція printf() призначена для виведення інформації за заданим форматом у стандартний вихідний потік (на екран).

Синтаксис функції printf():

printf(" Рядок формату" [аргумент1[, аргумент2, [...]]]);

Специфікації повині бути узгоджені в порядку зліва направо із списком виведення.

Специфікації перетворення для функції printf():

– %d - десяткове ціле;

– %f - представлення величин float та double з фіксованою точкою;

– %e або %Е - експоненціальний формат представлення дійсних величин;

– %g - представлення дійсних величин як f або Е в залежності від значень;

– %c - один символ (char);

– %s - рядок символів;

Приклад 1:

Приклад 2:

Приклад 3:

Завдання 2