Додаток №2

Колискова Й.Брамс

Інструментальне музикування на уроці музичного мистецтва і в позакласні роботі якісно новою формою музичного виховання і розвитку пізнавально-творчої самостійності учнів загальноосвітньої школи.

Особливо важливим є засвоєння навиків гри на елементарних музичних інструментах, які створюють приятливі умови для повноцінного формування музично-творчих здібностей у всіх дітей.

Основним критерієм при підборі інструментарію для дитячого музикування повинен бути чистий стрій. Якщо інструмент не відповідає цій вимозі, то як би красиво він не виглядав, яким легким і зручним не був, використовувати його для навчання учнів не рекомендується. Так, існують різні інструменти-іграшки, які імітують зовнішній вигляд таких інструментів, як фортепіано, рояль, балалайка, кларнет, саксофон і т.п. Але використовувати їх можна тільки для музично-ритмічних ігор, як наочні посібники, як атрибутику для постановки танцю.

Спостереження показують, що в 1 класі доцільно познайомити учнів і вивчити прийоми гри на різних ударних інструментах, знаходити варіанти ритмічного акомпанементу до пісень, які вивчаються та п’єс для слухання (А.Філепенко “Веселий музикант”, М.Лисенко “Пісня Лисички”, П.Чайковський “Марш дерев’яних солдатиків”).

Кожен раз при знайомстві з новим інструментом необхідно, сказавши декілька слів про звуковидобування, показати дітям, як це відбувається. Після цього давати їм в руки.

Для зручності ознайомлення і вивчення прийомів гри на ударних інструментах доцільно умовно розділити їх на дві групи: інструменти, які мають певну висоту звучання, їх можна назвати “мелодичними інструментами (металофон, ксилофон), всі інші – шумовими або “ритмічними”.