Економічний зміст розрахункових операцій

Бюджетні установи в процесі виконання бюджету ведуть розрахунки з різними організаціями, від яких отримують послуги (в т.ч. комунальні), продукти харчування, медикаменти, основні засоби та інші матеріальні цінності, що необхідні для функціонування установи. Всі ці операції обліковуються як розрахунки з різними дебіторами та кредиторами.
Кредиторська заборгованість - це зобов'язання установи перед іншими юридичними та фізичними особами щодо сплати їм заборгованості за вже отримані матеріальні цінності, роботи чи послуги.
Дебіторська заборгованість - це фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт чи послуг.
Попередня оплата - оплата товарів (робіт чи послуг) готових до відвантаження (надання) установі після отримання платежу відповідно до чинного законодавства.
В бюджетних установах використовується безготівкові та готівкові форми розрахунків.
Готівкові розрахунки застосовуються для розрахунків з працівниками, студентами, учнями по оплаті праці, допомоги, стипендіях, підзвітних сумах, по відшкодуванню завданих збитків та за іншими операціями з працівниками установи. Готівкові розрахунки з різними організаціями за матеріали, роботи, послуги здійснюються в межах встановлених сум, відповідно до Положення № 637.
Безготівкові розрахунки є переважним видом розрахунків і передбачають перерахування коштів з рахунку установи на рахунок одержувача.
Безготівкові розрахунки при казначейському обслуговуванні здійснюються через органи держказначейства, який і виконує функції обслуговуючого банку.
Усі господарські відносини установи з постачальниками товарів (робіт та послуг) оформляється договорами, форми і порядок укладення яких регулюється Цивільним кодексом. Договори можуть укладатися установами (крім довгострокових) виключно в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. Витрати за договорами, укладеними без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті.
Так як попередня оплата в розрахунках з постачальниками обмежена і дозволяється законодавством в окремих випадках, то більшість розрахунків бюджетні установи здійснюють на умовах оплати після отримання товарів, робіт, послуг.
Основними завданнями обліку розрахунків є:
- реєстрація в органах держказначейства всіх зобов'язань (минулого і поточних бюджетних періодів) розпорядниками коштів;
- суворе дотримання строків погашення всіх видів заборгованості,
- зниження рівня заборгованості бюджетних зобов'язань минулих періодів і недопущення її виникнення її виникнення за зобов'язаннями поточного року;
- своєчасне внесення змін до зареєстрованих в органах Держказначейства зобов'язань у зв'язку зі зміною умов договору (складання додаткових угод, розірвання договору тощо);
- дотримання законності розрахунків;
- контроль за правильним і своєчасним оприбуткуванням оплачених матеріальних цінностей;
- забезпечення правильності ведення бухгалтерського обліку розрахункових операцій та відображення цих показників у звітності.

20.етапи планування: попереднє планування аудиту, загальний план аудиту, програма аудиту

Під плануванням розуміють розробку аудитором конкретних заходів стосовно напряму, характеру і витрат часу на перевірку. Метою планування є встановлення аудитором найважливіших напрямів перевірки об'єктів, які слід перевірити досить ретельно, щоб вивчити усі фактори, які сприяють неналежному веденню обліку і звітності на підприємстві.

Необхідність і порядок планування регламентується МНА 9 (Міжнародний норми аудиту) та Національним нормативом аудиту № 9. План складається так, щоб аудитор вчасно і якісно здійснив перевірку з урахуванням індивідуальних особливостей замовника.

У зв'язку з цим процес планування поділяється на 3 великих етапи:

1. На першому етапі проводиться вивчення діяльності підприємства, що перевіряють і на підставі цього визначає основний напрям майбутньої перевірки;

2. На другому – розробляється стратегія перевірки і складається детальний опис всіх майбутніх робіт. Перші два етапи стосуються складання загального плану робіт.

3. На третьому етапі складається програма перевірки.

Загальний план роботи – це послідовний перелік дій у процесі виконання аудиту звітності. В ньому аудитор послідовно передбачає:

- термін проведення роботи;

- вказується дата надання інформації замовнику за результатами аудиту;

- складається графік проведення аудиту;

- зазначається склад аудиторської групи;

- визначається їх підпорядкованість;

- виділяється час на проведення інструктажу стосовно перевірки;

- визначає час необхідний для перевірки якості виконаної роботи молодих аудиторів, старшими фахівцями.

Для виконання загального плану робіт аудитор готує програму, в якій розробляє завдання, заходи: процедури контролю стосовно кожного об'єкта: виду робіт.

Програма аудиту повинна бути детальною оскільки її використання має двоякий зміст:

- з однієї сторони для підлеглих, які приймають участь у перевірці;

- а іншої, засіб контролю аудитора за діями аудиторів та асистентів.