Недоліки симетричного шифрування

· При зв'язку між двома особами, ключ потрібно тримати в секреті на обох кінцях

· У великій мережі потрібно опікуватись багатьма ключами

· У зв'язку між двома особами криптографічна практика вимагає частої зміни ключів

Проблемою симетричного шифрування є необхідність передачі ключа для розшифрування інформації, таким чином ключ може бути перехоплений кимось іншим. Будь хто, знаючи секретний ключ, може розшифрувати інформацію.

На відміну від цього, в асиметричному шифруванні є два пов'язаних ключа — пара ключів. Відкритий ключ (public key) — публічний, до нього повинні мати доступ всі ті, хто матиме потребу зашифрувати інформацію. Тоді як закритий ключ — приватний ключ (private key), має бути доступним лише тому, хто має право розшифрувати інформацію. За своїм розміром він значно більший від секретного ключа симетричного шифрування.

Будь-яку інформацію, зашифровану за допомогою відкритого ключа можна розшифрувати лише застосовуючи той самий алгоритм, але з використанням відповідного приватного ключа. Також всю інформацію, зашифровану за допомогою приватного ключа, можна розшифрувати лише за допомогою відповідного відкритого ключа. Це означає, що немає необхідності хвилюватись за передачу ключа, відкритий ключ повинен бути публічним. Але асиметричне шифрування є значно повільнішим від симетричного. Також потребує значно більше обчислювальної потужності як для шифрування, так і для розшифрування інформації.

Найбільш перспективними системами криптографічного захисту даних сьогодні вважаються асиметричні криптосистеми, системи з відкритим ключем. Відомо кілька криптосистем з відкритим ключем. Найбільш розроблена на сьогодні система RSA. RSA-це система колективного користування, в якій кожен з користувачів має свої ключі зашифровування та розшифрування даних, причому секретні тільки ключі розшифрування.

Фахівці вважають, що системи з відкритим ключем більше підходять для шифрування переданих даних, ніж для захисту даних, що зберігаються на носіях інформації. Існує ще одна область застосування цього алгоритму - цифрові підписи, що підтверджують справжність переданих документів і повідомлень.

З викладеного випливає, що надійна криптографічна система повинна задовольняти ряду певних вимог.

· Процедури зашифровування та розшифрування повинні бути «прозорі» для користувача.

· Дешифрування закритої інформації має бути максимально ускладнено.

· Зміст переданої інформації не має позначатися на ефективності криптографічного алгоритму.