Про посвячення Богові людей і речей.

1. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:

2. Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Якщо хтось дає обітницю посвятити душу Господові за оцінкою твоєю,

3. То оцінка твоя чоловікові од двадцяти літ до шістдесяти має бути п'ятдесят шеклів срібних, по шеклю святому.

4. А коли це жінка, то оцінка твоя має бути тридцять шеклів.

5. Від п'яти літ до двадцяти оцінка твоя чоловікові має бути двадцять шеклів, а жінці – десять шеклів.

6. А від місяця до п'яти літ оцінка твоя чоловікові має бути п'ять шеклів срібла, а жінці оцінка твоя три шеклі срібла.

7. Від шістдесяти літ і вище чоловікові оцінка твоя має бути п'ятнадцять шеклів срібла, а жінці десять шеклів.

8. А якщо він бідний і не може [сплатити] за оцінкою твоєю, то нехай приведуть його до священика, і священик нехай поцінує його згідно з маєтністю того, хто дав обітницю, нехай поцінує його священик.

9. А якщо це буде скотина, котру приносять у пожертву Господові, то все, що дароване Господові, має бути святощами.

10. Не можна вимінювати його і заміняти добре гіршим чи погане добрим: а якщо почне хтось заміняти скотину скотиною, то вона і заміна її буде святощами.

11. А якщо буде та скотина нечиста, котру не приносять у пожертву Господові, то необхідно привести скотину до священика;

12. І священик поцінує її, чи добра вона, чи погана, і, як поцінує її священик, так нехай і буде.

13. А якщо хтось хоче викупити її, то нехай додасть п'яту частку до оцінки твоєї.

14. Якщо хтось посвячує дім свій на святість Господові, то священик має поцінувати його, чи гарний він, чи поганий; і, як поцінує його священик, так і станеться.

15. А коли той, хто посвятить, захоче викупити дім свій, то нехай додасть п'яту частку срібла оцінки [твоєї], і тоді буде його.

16. Якщо поле із свого володіння посвятить хтось Господові, то оцінка твоя має бути згідно з посіяним; за посіяний хомер ячменю – п'ятдесят шеклів срібла.

17. Якщо від ювілейного року присвячує хтось поле своє, – має відбутися за оцінкою твоєю.

18. А коли після ювілею посвячує хтось поле своє, то священик має обрахувати срібло за роками, які лишилися до ювілейного року, і відняти вартість за минулі роки.

19. А якщо захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п'яту частину срібла за оцінкою твоєю, і воно лишиться за ним.

20. А якщо він не викупить поля і буде продане поле іншому чоловікові, то вже не можна викупляти.

21. Поле те, коли воно в ювілей відійде, буде святістю для Господа, наче поле закляте; священикові дістанеться воно у володіння.

22. А якщо хтось посвятить Господові поле куплене, котре не з ланів його володіння,

23. То священик мусить обрахувати йому кількість оцінки до ювілейного року, і він має віддати згідно з обрахунком того ж дня, [як] святиню Господові.

24. А поле ювілейного року перейде знову до того, у кого куплене, кому належало володіння землею тією.

25. Усіляка оцінка твоя мусить бути по шеклю священному, двадцять гер має бути в шеклі.

26. Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господові, не повинен ніхто посвячувати; чи бик то, а чи дрібна скотина, – Господні вони.

27. А якщо скотина нечиста, то необхідно викупити за оцінкою твоєю і додати до того п'яту частину; якщо не викуплять, то треба продати за оцінкою твоєю.

28. Тільки все обіцяне, що під присягою, віддає чоловік Господові із своєї власності, чи людину, а чи скотину, або ж поле свого володіння, – не продається і не викупляється. Усе посвячене є велика святиня Господня.

29. Усе закляте, що закляте від людей, не може викуплятися, але його треба зрокувати на смерть.

30. І всіляка десятина із землі, із насіння землі та з плодів дерева Господове; це – святиня Господові.

31. А якщо хтось захоче викупити десятину свою, то нехай додасть до [ціни] її п'яту частку.

32. Усіляка десятина з великої і дрібної скотини, з усього, що проходить під посохом, десяте має бути святинею Господові.

33. Не треба доскіпуватися, чи добре те, чи погане, і не треба замінювати його, а якщо хтось замінить його, то саме воно, і заміна його буде святістю, і не може бути викуплене.

34. Ось заповіді, котрі заповідав Господь Мойсеєві для синів Ізраїля на горі Сінай.