Числа 14

1. І здійняла вся громада ґвалт, і плакав народ цілісіньку ту ніч.

2. І ремствували на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїля, і вся громада сказала їм: О, якби ми померли на землі єгипетській, або згинули в пустелі цій!

3. І навіщо Господь веде нас на цю землю, щоб ми впали від меча? Дружини наші і діти наші дістануться як здобич [ворогам]. Чи не краще нам повернутися до Єгипту?

4. І сказали одне одному: оберемо собі князя і повернемося до Єгипту.

5. І впали Мойсей та Аарон на лиця свої перед усім зібранням громади синів Ізраїля.

6. Й Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, що також оглядали землю, розірвали одежу свою,

7. І сказали всій громаді синів Ізраїля: Земля, котрою ми проходили для огляду, вельми й вельми гарна.

8. Якщо Господь милостивий до нас, то введе нас на цю землю, і дасть нам її, – цю землю, по котрій тече молоко і мед.

9. Лише супроти Господа не повставайте, і не бійтеся народу землі тієї; бо він дістанеться нам для спожитку, захисту в нього не стало; а з нами Господь, не бійтеся їх.

10. І сказала вся громада: Забити їх камінням! Але слава Господня з'явилася у скинії зібрання всім синам Ізраїля.

11. І сказав Господь Мойсеєві: Доки буде дратувати Мене народ цей? І доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, котрі учиняв Я серед нього?

12. Уражу його виразкою і винищу його, а від тебе витворю народ численніший і сильніший від нього.

13. Але Мойсей сказав Господові: Почують єгиптяни, з-поміж яких Ти силою Своєю вивів цей народ,

14. І скажуть мешканцям землі цієї, котрі чули, що Ти, Господе, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господе, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмарина Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у хмаровому стовпі, а вночі у стовпі вогняному.

15. І якщо Ти винищиш народ цей, як одного чоловіка, то народи, котрі чули славу Твою, скажуть:

16. Господь не зміг ввести народ сей на землю, котру Він із клятвою обіцяв йому, а тому й вигубив його в пустелі.

17. Отож, нехай же звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи:

18. Господь довготерпеливий і багатомилостивий, який прощає беззаконня і злочини, і не залишає без покари, але карає беззаконня батьків у дітях до третього і четвертого покоління.

19. Прости гріха народові цьому з великої милости Твоєї, як ти прощав народові цьому від Єгипту аж сюди.

20. І сказав Господь [Мойсеєві: ] Прощаю за словом твоїм.

21. Та живий Я, і славою Господньою виповнена уся земля.

22. Усі, котрі бачили славу Мою і знамення Мої, учинені Мною в Єгипті і в пустелі, і спокушали Мене уже десять разів, і не дослухалися голосу Мого,

23. Не побачать землі, котру Я, присягаючись, обіцяв батькам їхнім; всі, хто дратував Мене, не побачать її.

24. Але слугу Мого Калева, за те, що в ньому був інший дух, і він неухильно прямував за Мною, введу на землю, до котрої він ходив, і сім'я його успадкує її.

25. Амалик же, та Ханаан нині живуть у долині; завтра оберніться та рушайте в пустелю до Червоного моря.

26. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:

27. Допоки цій злій громаді ремствувати на Мене? Дорікання синів Ізраїля, котрими вони дорікають Мені, Я чую.

28. Скажи їм: Живу Я, говорить Господь: як говорили ви у вуха Мені, так і вчиню вам.

29. У пустелі цій упадуть трупи ваші, і всі ви, що пораховані, скільки вас числом, від двадцяти літ і вище, котрі ремствували на Мене,

30. Не увійдете на землю, на котрій Я, піднісши руку Мою, [присягався] переселити вас, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

31. Дітей ваших, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич [ворогові], Я введу [туди], і вони спізнають землю, якою ви знехтували.

32. А ваші трупи упадуть в пустелі цій.

33. А сини ваші будуть блукати у пустелі сорок літ, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, аж доки не згинуть усі тіла ваші в пустелі.

34. За числом сорока днів, коли ви оглядали землю, будете нести провину за гріхи ваші сорок літ, рік за день, щоб ви спізнали, [що означає] залишитися без Мене.

35. Я, Господь, говорю, так і вчиню з усією цією злою громадою, яка повстала супроти Мене: в пустелі цій всі вони загинуть і перемруть.

36. І ті, котрих посилав Мойсей для огляду землі, і котрі, повернувшись, підбурили супроти нього всю громаду, розповсюджуючи недобрий поголос про землю,

37. Оці, що розповсюджували недобрий поголос про землю, померли, будучи уражені виразкою перед Господом.

38. Тільки Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, залишилися живі із тих мужів, котрі ходили оглядати землю.

39. І сказав Мойсей слова оці перед синами Ізраїля, і народ був у тяжкій жалобі.

40. І підвелися рано-вранці, і повиходили на верховину гори, говорячи: Ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь; бо ми згрішили.

41. Мойсей сказав: Навіщо ви переступаєте повеління Господнє? Надаремна спроба!

42. Не рушайте, бо немає серед вас Господа: – щоб не здолали вас вороги ваші.

43. Бо амаликитяни і ханаанеї там перед вами, і ви впадете од меча, тому що ви відступилися од Господа, і не буде з вами Господа.

44. Але вони насмілилися піднятися на верховину гори; а Ковчег заповіту Господнього і Мойсей не полишали табору.

45. І зійшли амаликитяни і ханаанеї, які жили на горі тій, і побили їх, і гнали їх аж до Хорми.