Повт. Закону 2

1. І повернулися ми, і рушили в пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато днів ходили довкола гори Сеїр.

2. І сказав мені Господь, говорячи:

3. Досить вам ходити довкола цієї гори, поверніть на північ;

4. І народові передай повеління, і скажи: Ви будете проходити рубежі братів ваших, синів Ісавових, які мешкають на Сеїрі, і вони боятимуться вас, але стережіться

5. Розпочинати з ними війну, бо Я не дам вам землі їхньої, ані на ступню ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісавові.

6. Харчі купляйте в них за гроші, і їжте, і воду купляйте у них за гроші, і пийте;

7. Тому що Господь, Бог твій благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був прихильний [до тебе] під час мандрівки твоєї великою пустелею; ось, сорок літ Господь, Бог твій, з тобою; і не мав ти нестачі ні в чому.

8. І проходили ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елату і Ецйон-Ґевера, і повернули і йшли до пустелі Моава.

9. І сказав мені Господь: Не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим.

10. Передніше мешкали там еміми, народ великий, численний і високий, як [сини] Енакові;

11. І вони вважалися поміж велетнями, як [сини] Енакові. Моавитяни ж називають їх емімами.

12. І на Сеїрі мешкали передніше хореї; але сини Ісавові прогнали їх, і винищили їх перед собою, і оселилися замість них, так, як учинив Ізраїль із землею спадщини своєї, котру дав їм Господь.

13. Отож, підведіться і перейдіть через ручай Зеред. І перейшли ми через ручай Зеред.

14. З того часу, як ми пішли в Кадеш-Барнеа і як перейшли через ручай Зеред, [минуло] тридцять вісім літ, аж доки в нас не перевелося з-поміж стану все покоління воїнів серед війська, як присягався їм Господь.

15. І рука Господня була на них, щоб винищити їх з-поміж стану, доки не вмерли.

16. Коли ж перевелися всі мужі війни, і вимерли з-поміж народу,

17. Тоді сказав мені Господь, говорячи:

18. Ти проходиш нині мимо володінь Моава, через Ар;

19. І наблизився до аммонових синів; не вступай з ними у ворожнечу, і не розпочинай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів аммонових у володіння, тому що Я віддав її у володіння синам Лотовим.

20. І вона вважалася землею велетнів, у старожитні часи жили на ній велетні; аммоніти називали їх замзумами.

21. Народ великий, численний і високий, як [сини] Енакові; але винищив їх Господь перед лицем їхнім, і вигнали вони їх, і оселилися на місці їхньому.

22. Як Він учинив для синів Ісавових, що живуть на Сеїрі, винищивши перед ними хореїв, і вони вигнали їх, і оселилися на їхньому місці, і [мешкають] до цього дня.

23. І аввеїв, які мешкали в поселеннях до самої Ази, кафторії, які вийшли з Кафтора, винищили, і оселилися на місці їхньому.

24. Підведіться, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руку твою Сигона, царя хешбонського, амореянина, і землю його; розпочинай оволодівати нею, і веди з ним війну.

25. Від цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, що почують про тебе, затремтять і жахнуться від тебе.

26. І послав я послів із пустелі Кедемот до Сигона, царя хешбонського, зі словами мирними, щоб сказати:

27. Дозволь перейти мені землею твоєю; я піду шляхом, не зійду ні праворуч, ні ліворуч.

28. Харчі продай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду.

29. Так, як учинили мені сини Ісавові, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, допоки не перейду через Йордан на землю, котру Господь, Бог наш, дав нам.

30. Але Сигон, цар хешбонський, не погодився дозволити перейти нам через свою [землю], тому що Господь, Бог твій, ожорсточив дух його, і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як [це видно] тепер.

31. І сказав мені Господь: Ось, Я розпочинаю віддавати тобі Сигона і землю його; починай оволодівати землею його.

32. І Сигон з усім народом своїм виступив супроти нас на бойовище біля Ягаци.

33. І віддав його Господь, Бог наш, [у руки наші], і ми розбили його і синів його, і весь народ його.

34. І завоювали в той час усі міста його, і винищили чоловіків, і жінок, і дітей кожного міста, не залишили анікого живим.

35. Тільки взяли ми собі на здобич худобу їхню і захоплене у завойованих нами містах.

36. Від Ароеру, котрий на березі потоку Арнон, і від міста, котре в долині, до Ґілеаду не було міста, яке було б неприступне для нас; усе віддав Господь, Бог наш, [до рук наших].

37. Лише до землі аммонітів ти не підходив, ані до [місць] поблизу потоку Яббока, ні до міст на горі, ні до всього, до чого заборонив [нам] Господь, Бог наш.