Повт. Закону 29

1. Ось слова Заповіту, котрого Господь наказав Мойсеєві укласти з синами Ізраїля, на землі моавській, окрім Заповіту, котрого Господь уклав з ними на Хориві.

2. І скликав Мойсей всіх [синів] Ізраїля, і сказав їм: Ви бачили все, що чинив Господь перед очима вашими на землі єгипетській з фараоном і всіма служниками його, і всією землею його;

3. Ті великі покарання, котрі бачили очі твої, і ті великі знамення і чудеса,

4. Але до сього дня не дав вам Господь серця, щоб розуміти, очей, аби бачити, і вух, щоб чути.

5. Сорок літ водив вас пустелею, і одежа ваша на вас не зітліла, і взуття твоє не зносилося на нозі твоїй.

6. Хліба ви не їли, і вина, і сікери не пили, щоб ви знали, що Я Господь, Бог ваш.

7. І коли прийшли ви на місце оце, виступив супроти нас Сигон, цар хешбонський, і Оґ, цар башанський, щоб стати [з нами] на бій, і ми розгромили їх.

8. І захопили ми землю їхню, і віддали її у спадок [колінам] Рувимовому і Ґадовому і половині коліна Манасіїному.

9. Пильнуйте ж слова Заповіту цього, і виконуйте їх, щоб вам мати успіх в усьому, що ви будете робити.

10. Усі ви сьогодні стоїте перед Господом, Богом вашим, чільники колін ваших, старшини ваші, урядники ваші, усі ізраїльтяни,

11. Діти ваші, дружини ваші і захожі твої, що є в стані твоєму, від того, що рубає дрова твої, до того, хто зачерпує воду твою,

12. Щоби вступити тобі у заповіт Господа, Бога твого, і в угоду з Ним, скріпленою присягою, котрого Господь, Бог твій, сьогодні укладає з тобою.

13. Щоб учинити тебе нині Його народом, і Він міг бути тобі Богом, як Він говорив тобі і як присягався батькам твоїм Авраамові, Ісаакові та Якові.

14. Не з вами лише одними я складаю цього Заповіта і цю угоду з присягою,

15. Але, як із тими, котрі сьогодні з нами стоять перед Господом, Богом нашим, так і з тими, котрих немає тут з нами сьогодні.

16. Бо ви знаєте, як ми жили на землі єгипетській, і як ми проходили поміж народами, через котрих ви пройшли,

17. І бачили мерзоту їхню, та ідоли їхні, дерев'яні і кам'яні, срібні і золоті, котрі серед них.

18. Хай не буде поміж вами чоловіка чи жінки, або роду, або коліна, чиє серце відхилилося б нині від Господа, Бога нашого, щоб ходити й служити богам тих народів; нехай же не буде поміж вами коріння, з якого виростає отрута і гіркий полин,

19. Такого чоловіка, котрий, зачувши слова прокляття цього, нахвалявся б у серці своєму, кажучи: " Я буду щасливим, незважаючи на те, що буду ходити за сваволею серця свого", і пропаде таким чином ситий з голодним,

20. Не простить Господь такому, але миттю спалахне гнів Господній і ревність Його на такого чоловіка, і впаде на нього прокляття [заповіту цього], написане в цій книзі, і зітре Господь ім'я його з піднебесної.

21. І відділить його Господь на лихо від усіх колін Ізраїля, відповідно з усіма прокляттями Заповіту, написаними в цій книжці Закону.

22. І скаже наступний рід, діти ваші, котрі будуть після вас, і чужинець, котрий прийде із далекої землі, побачивши поразку землі цієї і хвороби, котрих покладе на неї Господь:

23. Сірка і сіль, пожарище – вся земля; не засівається і не пророщує вона, і не сходить на ній жодна трава, як по винищенні Содому, Гомори, Адми і Цевоїму, котрі поруйнував Господь у гніві Своєму, і в люті Своїй.

24. І скажуть усі народи: За що Господь так учинив з цією землею? Що означає ця лють гніву Його?

25. І скажуть: За те, що вони залишили заповіта Господа, Бога батьків своїх, котрого він склав з ними, коли вивів їх із землі єгипетської,

26. І пішли, і почали служити іншим богам, і поклонялися їм, богам, котрих вони не знали, і [котрих] Він не призначав їм.

27. [За те] спалахнув гнів Господа на землю цю, і навів Він на неї всі прокляття [Заповіту], написані в цій книжці.

28. І викоренив їх Господь із землі їхньої у гніві і люті та великім обуренні, і кинув їх на другу землю, як нині [бачимо].

29. Приховані речі [належать] Господові, Богові нашому, а відкриті речі нам і синам нашим до віку, щоб ми виконували всі слова Закону цього.