Навина 2

1. І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох вивідувачів таємно, і сказав: " Підіть, роздивіться землю та Єрихон." [Двоє юнаків] пішли і прийшли в дім блудниці на ймення Рахав, і лишилися там ночувати.

2. І повідали цареві Єрихонському: Ось, якісь люди із синів Ізраїля прийшли сюди цієї ночі, щоб вивідати землю.

3. Цар Єрихонський послав сказати Рахаві: " Видай людей, котрі прийшли до тебе, які увійшли в дім твій; бо вони прийшли, щоб вивідати всю землю."

4. Але жінка взяла двох юнаків тих і сховала їх, і сказала: " Справді, приходили до мене, але я не відала, звідки вони.

5. Коли ж у сутінках належало зачиняти браму, тоді вони вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Женіться швидше за ними, то ви доженете їх".

6. А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх поміж снопами льону, які поскладала вона певним чином на покрівлі.

7. [А послані] люди гналися за ними шляхом на Йордан до самісінької переправи; а браму [тої ж миті] зачинили, після того, як погоня подалася за ними.

8. Передніше, аніж вони (юнаки) полягали спати, вона зійшла до них на покрівлю

9. І сказала їм: Я знаю, що Господь віддав землю оцю вам; бо ви нагнали жаху на всіх нас, і всі мешканці землі цієї виповнилися од вас страхом.

10. Бо ми чули, як Господь висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як учинили ви з двома царями аморейськими за Йорданом, з Сигоном і Оґом, котрих ви ущент понищили.

11. Коли ми почули про це, знесиліло серце наше, і в жодному [з нас] не стало духу супроти вас; бо Господь, Бог ваш, є Бог на небі вгорі і на землі внизу.

12. Отож, присягніться мені Господом, я благаю вас, що, як я вчинила вам милість, так і ви учините милість домові батька мого; і дасте мені певну ознаку,

13. Що ви збережете живими батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є у них, і захистите наше життя від смерти.

14. Ці люди сказали їй: Життя наше замість вас [нехай буде зроковане] на смерть, якщо ви не відкриєте цієї справи нашої; а коли Господь передасть нам землю, ми вчинимо з тобою милостиво та справедливо.

15. І спустила вона їх на мотузці через вікно; бо дім її був у міському мурі, і вона мешкала у міському мурі.

16. І сказала їм: Ідіть на гору, щоб не зустріли вас переслідувачі, і сховайтеся там на три дні, аж доки не повернуться ті, що погналися [за вами], а тоді підете вашим шляхом.

17. І сказали їй ті люди: Ми вільними будемо від твоєї клятви, котрою ти нас закляла, [якщо не вчиниш так]:

18. Ось, як ми прийдемо на цю землю, ти прив'яжи червону мотузку до вікна, через котре ти нас спустила, а батька і матір твоїх, усю родину батька твого збери до себе у дім твій.

19. І якщо хто-небудь вийде за двері дому твого, того кров на голові його, а ми не завинили, і хто буде з тобою в домі [твоєму], того кров на голові нашій, якщо чиясь рука торкнеться його.

20. Якщо ж ти відкриєш оцю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, котрою ти нас закляла.

21. Вона сказала: Нехай буде за словом вашим! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив'язала до вікна червону мотузку.

22. Вони рушили і прийшли на гору, і пробули та три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Переслідувачі шукали їх по всій дорозі, і не знайшли.

23. Таким чином два оці чоловіки рушили назад, зійшли з гори, перейшли Йордан, прийшли до Ісуса, сина Навинового, і переказали йому все, що з ними сталося.

24. І сказали Ісусові: Справді Господь передав усю землю оцю в наші руки, і всі мешканці землі у страхові од нас.