Неємії 6

1. Коли почув Санваллат, і Товія, і араб Ґешем і та решта ворогів наших, що я відбудував мура, і не залишив на ньому пошкоджень, – а втім, на той час я ще не навішував дверей у брамах, –

2. Тоді прислав Санваллат та Ґешем до мене сказати: Прийди, і зійдемося в одному із поселень на долині Оно. Але вони замислили вчинити мені лихе.

3. І послав я до них послів, кажучи: Я виконую велику роботу, і не можу прийти. Чому має зупинитися робота ця на той час, як я залишу її, та зійду до вас?

4. Чотири рази присилали вони до мене з отаким запрошенням, і я відповідав їм так само.

5. Тоді прислав до мене Санваллат уп'яте свого служника, котрий мав у руці відкритого листа

6. У ньому було написано: Чутка ходить поміж народів, і Ґашму говорить, що нібито ти і юдеї замислили відділитися, а тому й відбудовуєш мури і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками.

7. І пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: Цар Юдейський! І подібні речі дійдуть до царя. Отож, приходь, і порадимося разом.

8. І послав я до нього, кажучи: Нічого подібного не було, про що ти говориш; це ти вигадав своїм розумом.

9. Бо всі вони залякували нас, сподіваючись: опустяться руки їхні, залишать справу, і вона не звершиться; але зараз, о Боже, зміцни мої руки!

10. Прийшов я в дім Шемаї, сина Делаї, Мегатав'їлового сина, а він зачинився і сказав: Ходімо до Божого дому, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, бо прийдуть убити тебе, і прийдуть уночі вбити тебе.

11. Але я сказав: Чи може втікати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, зайти до храму, щоби залишитися живим? Не піду!

12. Я знав, що не Бог послав його, але він пророкував до мене, бо Товія і Санваллат підкупили його.

13. Бо він для того й був підкуплений, щоб я злякався, і вчинив так, і згрішив, і, щоб про мене ходила недобра слава.

14. Згадай, Боже мій, Товію, і Санваллата за цими вчинками їхніми, а також пророчицю Ноадію та інших пророків, котрі хотіли залякати мене!

15. І завершили мура двадцять п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят два дні.

16. Коли зачули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, котрі довкола нас, тоді вони вельми упали в очах своїх і спізнали, що праця наша вчинена від нашого Бога!

17. А понад те вельможі Юдеї багато писали листів, котрі надсилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них.

18. Тому що багато серед них у Юдеї були в таємній спілці з ним, бо він був зятем Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв за себе доньку Мешуллама, Берехіїного сина.

19. Навіть про доброчинства його вони говорили при мені, а мої слова передавали йому. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.