Ісаїя 51

1. Послухайте Мене, хто шукає правди, хто шукає Господа! Подивіться на скелю, з котрої ви витесані, і в глибину рову, з котрого ви врятовані.

2. Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, що народила вас; бо Я покликав його одного, і благословив його, і розмножив його.

3. Так Господь розрадить Сіона, потішить всі руїни його, і вчинить пустелі його, мов рай, і степ його, мов сад Господа; радість і втіха буде в ньому, хвала й співи пісень.

4. Послухайте Мене, народе Мій, і коліно Моє, прихиліть вухо до Мене! Бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю, як світло народам.

5. Правда Моя близько; порятунок Мій сходить, і рамено Моє буде судити народи; острови будуть покладатися на Мене і сподіватися на рамено Моє.

6. Зведіть очі до неба і подивіться на землю внизу; бо небеса щезнуть, мов дим, і земля спустошиться, мов одяг, і мешканці її також повимирають; а Мій порятунок буде вічним, і правда Моя не знебудеться.

7. Послухайте Мене, що знаєте правду, народе, у котрого в серці закон Мій! Не бійтеся обмови від людей, і лихослів'я їхнього не страхайтеся.

8. Тому що, як одяг, пожере їх міль, і, мов хвилю, пожере їх черва; а правда Моя буде вічно, і порятунок Мій від роду й до роду.

9. Піднесися, піднесися, одягнися в потугу, рамено Господнє! Постань, як за днів старожитніх, за родів давніх! Чи не ти повалила Раґава, уразила крокодила?

10. Чи не ти висушила море, води великої безодні, перетворила глибини моря на шлях, щоби пройшли визволені?

11. І повернуться визволені Господом, і прийдуть на Сіон зі співами, і радість вічна буде понад головою їхньою; вони знайдуть радість і веселощі; печаль і зітхання знебудуться.

12. Я, Я Сам – Утішник ваш. Хто ти, що боїшся чоловіка, котрий помирає, і сина людського, котрий те саме, що й трава,

13. І забуваєш Господа, Творця свого, що розпросторив небеса і заснував землю; і безнастанно, всілякий день боїшся люті гнобителів, наче він готовий винищити? Але де лють гнобителя?

14. Невдовзі визволений буде полонений, і не помре в ямі, і хліба йому не забракне.

15. Я Господь, Бог твій, що збурює море, аж так, що хвилі його ревуть; Господь Саваот – ймення Його.

16. І Я вкладу Слова Мої в уста твої, і затінком руки Моєї накрию тебе, щоб утворити небеса і утворити землю і сказати Сіонові: Ти Мій народ.

17. Підведися, підведися, постань, Єрусалиме, ти, котрий з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп'яніння, випорожнив.

18. Нікому було провадити його із усіх синів, народжених від нього, і нікому було підтримати його за руку із усіх синів, [котрих] він виростив.

19. Тебе спіткали дві [біди], хто тобі поспівчуває? – спустошення і винищення, голод і меч; ким я тебе розраджу?

20. Сини твої знемогли, лежать по закутках усіх вулиць, мов сарна в тенетах, виповнені гнівом Господа, обуренням Бога твого.

21. Отож, вислухай це, страднику, і сп'янілий, але не від вина.

22. Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, що мстить за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп'яніння, 'осад із чаші люті Моєї: ти не будеш уже пити їх.

23. І подам її в руки гнобителям твоїм, котрі говорили тобі: Упади ницьма, щоб нам пройти по тобі; а ти хребта твого вчиняв схожим на землю і вулицю для перехожих.