Матвія 22

1. Ісус продовжував оповідати притчами, і сказав:

2. Царство Небесне схоже на чоловіка-царя, котрий влаштував шлюбний бенкет для сина свого.

3. І послав служників своїх покликати запрошених на шлюбний бенкет; та не схотіли прийти.

4. Знову послав інших служників, сказавши: Повідайте запрошеним: Ось, я приготував обід мій, телят моїх і що вгодоване, закололи вже, і все готове; приходьте на шлюбний бенкет.

5. Але вони знехтували запрошенням, і пішли, хто на поле своє, а хто до свого крамарювання;

6. А інші схопили служників його, знущалися з них і вбили [їх].

7. Коли зачув про те цар, то розгнівався й послав своє військо й винищив убивників тих і спалив місто їхнє.

8. Тоді сказав він служникам своїм: Шлюбний бенкет готовий, а запрошені не були достойні;

9. Отож, підіть на перехрестя і всіх, кого знайдете, кличте на шлюбний бенкет.

10. І служники оті вийшли на шляхи, зібрали всіх, кого лише знайшли, і злих, і добрих; і шлюбний бенкет виповнився весільниками.

11. Коли цар прийшов оглянути присутніх, то побачив там чоловіка, одягнутого не в шлюбний одяг,

12. І сказав йому: Друже! Як же ти зайшов сюди не в шлюбному одязі? А він змовчав.

13. Тоді сказав цар служникам: Зв‘яжіть йому руки й ноги, візьміть його і вкиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.

14. Тому що багато запрошених, але мало вибраних.

15. Тоді фарисеї пішли і радилися, як би спіймати Його на слові.

16. І послали до Нього учнів своїх з іродіянами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий, і справді дороги Господньої навчаєш, і не піклуєшся, щоб комусь догодити, бо не зважаєш на жодну особу;

17. То скажи нам: Як Тобі видається? Чи дозволено давати податок кесареві, чи ні?

18. Але Ісус побачив лукавство їхнє і сказав: Нащо спокушаєте Мене, лицеміри?

19. Покажіть Мені монету, котрою сплачується податок. Вони принесли Йому динарій.

20. І сказав їм: Чиє оце зображення і напис?

21. Сказали Йому: Кесарові. Тоді сказав їм: Отож, віддавайте кесареве кесарю, а Боже – Богові.

22. Вони зачули це і здивувалися, а тоді покинули Його – пішли геть.

23. Того дня наблизилися до Нього саддукеї, котрі запевняють, що немає воскресіння, і запитали Його:

24. Учителю, Мойсей сказав: Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай брат його візьме за дружину собі дружину його і відродить потомство братові своєму.

25. Було у нас семеро братів: перший одружився і вмер, і, не маючи дітей, залишив дружину свою братові своєму.

26. Так само і другий, і третій, аж до сьомого;

27. По всіх померла й дружина.

28. Отож, у воскресінні, котрого з сімох братів буде вона дружиною? Бо всі мали її.

29. Ісус сказав їм у відповідь: Помиляєтеся, бо не відаєте ні Письма, ні сили Божої.

30. Бо у воскресінні не одружуються, не виходять заміж, але живуть, мов Ангели Божі на небесах.

31. А хіба не читали ви сказаного вам Богом про воскресіння мертвих:

32. Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, але живих.

33. А народ чув і вельми дивувався з учення Його.

34. А фарисеї, коли почули, що Він учинив саддукеїв мовчазними, зібралися разом.

35. І один з них, учитель Закону, запитав, спокушаючи Його:

36. Учителю! Яка найбільша заповідь у Законі?

37. Ісус сказав Йому: Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм.

38. Це – перша і найбільша заповідь;

39. А друга схожа на цю: Полюби ближнього твого, як самого себе;

40. На цих двох заповідях утверджується увесь Закон і пророки.

41. А коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:

42. Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Сказали Йому: Давидів.

43. Сказав їм: То як же Давид, у Дусі, називає Його Господом, коли каже:

44. Сказав ГОСПОДЬ Господові моєму: Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх?

45. Отож, якщо Давид називає Його Господом, то як це Він син йому?

46. І ніхто не зміг відповісти Йому жодним словом; від того дня вже ніхто не смів запитувати Його.