Уздоровлення в суботу біля купальні Віфесда.

1. Після того було свято юдейське, і прийшов Ісус до Єрусалиму.

2. А в Єрусалимі, біля Овечої брами, є купальня, що по-єврейськи називається Віфесда, – вона мала п‘ять критих переходів.

3. Лежало в них багато хворих, сліпих, кульгавих і худих, котрі чекали на збурення води;

4. Бо Ангел Господній час від часу спускався в купальню і збурював воду, і хто перший входив у воду, той уздоровлювався, на яку б хворобу не страждав.

5. Тут був чоловік, що потерпав од недуги тридцять вісім літ.

6. Коли Ісус побачив того лежачого і, знаючи, що він лежить уже тривалий час, запитав у нього: Чи хочеш бути уздоровленим?

7. Хворий відповів Йому: Так, Господе; але не маю людини, котра опустила б мене до купальні, коли збуриться вода; бо доки я прийду, інший уже спускається передніше від мене.

8. Ісус сказав йому: Підведися, візьми постіль твою і ходи.

9. І він зараз же одужав, узяв постіль свою та й пішов. А сталося це в суботній день.

10. Тому юдеї казали уздоровленому: Сьогодні субота, ти не мусиш брати постіль.

11. Він відповідав їм: Хто мене уздоровив, Той мені сказав: Візьми постіль твою і ходи.

12. Його запитали: А Хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: Візьми постіль твою і ходи?

13. Але уздоровлений не знав, хто Він; бо Ісус зник у натовпі народу, який був на тому місці.

14. Потім Ісус зустрів його в храмі і сказав йому: Ось, ти одужав, не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого.

15. Цей чоловік пішов і виповів юдеям, що Той, Хто уздоровив його, є Ісус.

16. І почали юдеї переслідувати Ісуса і шукали нагоди убити за те, що Він чинив такі діяння в суботу.

17. А Ісус казав їм: Батько Мій донині чинить, і Я вчиняю.

18. Відтепер юдеї ще завзятіше шукали нагоди убити Його за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Батьком Своїм називав Бога, маючи Себе рівним Богові.

19. На це Ісус сказав: Істинно, істинно повідую вам; Син анічого не може творити Сам від Себе, але бачить, що творить Батько; бо що творить Він, те й Син творить також.

20. Тому що Батько любить Сина і показує Йому все, що творить Сам; і покаже Йому звершення величніші від цих, аж так, що ви здивуєтеся.

21. Бо як Батько воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого бажає.

22. Тому що Батько навіть не судить нікого, але увесь суд віддав Синові.

23. Щоб усі шанували Сина, як шанують Батька. Хто не шанує Сина, той не шанує Батька, який послав Його.

24. Істинно, істинно кажу вам: Той, хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має життя вічне, і на суд не приходить, а перейшов од смерти в життя.

25. Істинно, істинно кажу вам: Надходить час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого, і, почувши, оживуть.

26. Бо як Батько має життя в Самому Собі, тож і Синові дав мати життя в Самому Собі;

27. І дав Йому владу звершувати суд, тому що Він є Син Людський.

28. Не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, почують голос Сина Божого,

29. І вийдуть ті, що добро чинили, на воскресіння життя, а ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд.

30. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний, бо не шукаю волі Моєї, але волі Батька, що послав Мене.

31. Якщо Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.

32. Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що справжнє те свідчення, котрим Він засвідчує про Мене.

33. Ви посилали до Івана, і він засвідчив про Істину.

34. А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви врятувалися.

35. Він був світильником, що палав і світив; а ви хотіли у незначному часі порадіти при його світлі.

36. Проте Я маю свідчення значніше Іванового: бо діяння, котрі Батько дав Мені звершити, самі ці діяння, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Батько послав Мене.

37. І Батько, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ані виду Його не бачили,

38. І не маєте слова Його, що перебувало б у вас, тому що ви не вірите Тому, Кого Він послав.

39. Досліджуйте Писання, бо ви сподіваєтеся через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.

40. Але ви не бажаєте прийти до Мене, щоб мати життя.

41. Я не приймаю слави від людей,

42. Але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога.

43. Я прийшов в ім‘я Батька Мого, і не приймаєте Мене; а якщо інший прийде в ім‘я своє, його приймете.

44. Як ви можете вірити, коли один від одного приймаєте славу, а слави, котра від єдиного Бога, не шукаєте?

45. Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Батьком: Є на вас той, хто буде звинувачувати вас, – Мойсей, на котрого ви сподіваєтеся,

46. А якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б Мені, тому що він писав про Мене.

47. А якщо його писанням не вірите, – то як повірите Моїм словам?