Давид царем у Хевроні 1-7; Ішбаал протицарем і боротьба з ним 8-32

1 Після того Давид спитав у Господа, кажучи: “Чи йти мені в якесь місто Юди? ” І Господь відповів йому: “Йди! ” Давид спитав: “Куди йти? ” Господь відповів “До Хеврону.” 2 І рушив туди Давид з обидвома своїми жінками, Ахіноамою з Єзреела та Авігайлою, вдовою по Навалі, з Кармелю. 3 І людей, що були з ним, Давид привів кожного з його родиною, і вони осілись по містах Хеврону. 4 І прийшли мужі Юди й помазали там Давида царем над домом Юди. Давидові переказали, що мужі Явеш-Гілеаду поховали Саула. 5 Тоді Давид вислав послів до людей Явеш-Гілеаду, щоб їм сказати: “Будьте благословенні Господом за той учинок милосердний, що зробили володареві своєму Саулові, що його поховали. 6 Нехай же Господь вам відплатить милосердям і добротою. Я теж зроблю вам ласку за те, що так ви вчинили. 7 Тільки ж тепер будьте сильні й відважні, бо Саул, ваш пан, умер, і дім Юди помазав мене царем над собою.” 8 Авнер же, син Нера, начальник Саулового війська, взяв Саулового сина Ішбаала й привів його в Махнаїм 9 та й зробив його царем над Гілеадом, над ашуріями, над Єзреелем, Ефраїмом, Веніямином -над усім Ізраїлем. 10 Сорок років було Ішбаалові, синові Саула, як він став царем над Ізраїлем, і царював два роки. Лише дім Юди був за Давидом. 11 Час Давидового царювання в Хевроні над Юдою був 7 років і 6 місяців. 12 Вийшов Авнер, син Нера, зо слугами Ішбаала, сина Саула, з Махнаїма на Гівеон. 13 Так само двигнувся Йоав, син Церуї, зо слугами Давида, і зустрінулись вони коло гівеонського ставу, й засіли одні по цім боці ставу, а другі по тім боці ставу. 14 І каже Авнер до Йоава: “Нехай юнаки встануть і борються перед нами.” Йоав же: “Хай виступлять.” 15 Тоді встали, й відчислено: дванадцять від Веніямина та Ішбаала, сина Саула, і дванадцять зо слуг Давидових. 16 Кожний ухопив свого противника за голову й встромив йому меча в бік, і всі вони полягли разом. І прозвано те місце “Полем Боків”, що в Гівеоні. 17 Того дня була вельми запекла битва, й Авнера з людьми Ізраїля розбили слуги Давида, 18 Були ж там три сини Церуї: Йоав, Авішай та Азаел. Азаел був легконогий, мов та газеля в полі. 19 Він гнався за Авнером і, женучися за ним, не звернув ані праворуч, ні ліворуч. 20 Обернувся Авнер та й каже: “Це ти, Азаеле? ” Той відповів: “Я.” 21 Тоді Авнер до нього каже: “Зверни праворуч або ліворуч, накиньсь на якогось із молодих людей і візьми в нього собі зброю.” Та Азаел не хотів його покидати. 22 Каже тоді Авнер ще раз до Азаела: “Відступись від мене, для чого б мав єси полягти на землі? І як тоді погляну твоєму братові Йоавові в вічі? ” 23 Але що той не хотів відступити, Авнер другим кінцем списа вдарив його в живіт так, аж спис вистромився йому ззаду; і повалився той і вмер на місці. Всі, що приходили до місця, де повалився Азаел мертвим, зупинялись. 24 Йоав же та Авішай гналися за Авнером далі й, як заходило сонце, дійшли до горба Амми, перед Гіяхом, що на дорозі в Гівеон-пустиню. 25 Зібралися тоді сини Веніямина коло Авнера й, збившись в одну лаву, стали на верху одного горба. 26 Авнер озвався до Йоава: “Чи то ж повік меч має жерти? Хіба не знаєш, що кінець його гіркий? Доки отягатимешся наказати людям, щоб припинили гнатися за братами? ” 27 І відрік Йоав: “Так певно, як живе Бог! Як би ти не заговорив, то ці люди лиш насвітанку перестали б гнатись кожний за своїм братом.” 28 І велів Йоав засурмити, й усе військо зупинилось і вже не гналось більше за Ізраїлем, і боротьба припинилась. 29 Авнер зо своїми людьми йшов усю ту ніч через Араву; перейшли через Йордан, пройшли цілий Бітрон і прийшли в Махнаїм. 30 Йоав же, облишивши погоню за Авнером, зібрав усе військо, й бракувало зо слуг Давида дев'ятнадцять чоловік, крім Азаела. 31 Слуги ж Давида побили з веніяминян, тобто з людей Авнера, триста шістдесят чоловік. 32 А Азаела взяли й поховали в батьківському гробовищі, що у Вифлеємі. Йоав зо своїми людьми йшов усю ніч і вдосвіта прибув у Хеврон.