Обачність потрібна 1-6; життєва радість 7-10.

1 Пусти твій хліб на воду: по довгому часі ти знайдеш його знову. 2 Паїв зроби сім або й вісім, бо ти не знаєш, яка біда скоїться над землею. 3 Як хмари дощу повні, то виливаються на землю. Чи дерево впаде на південь, чи на північ, воно лежатиме на місці, де впало. 4 Хто пильнує вітру, сіяти не буде; хто дивиться на хмари, жати не буде. 5 Так само, як не знаєш, яка дорога вітру, ані як ростуть кості у вагітної утроби, так само ти не знаєш і діл Бога, що все робить. 6 Зранку засівай твій засів, а й увечері не давай твоїй руці спочинку, бо ти не знаєш, чи це, чи те пощастить, або чи те і це так само добре буде. 7 І світло солодке, і весело очам дивитися на сонце! 8 Навіть коли б хтось прожив багато років, хай усіма ними веселиться, але хай тямить про дні мороку, бо буде їх чимало. Все, що приходить - марнота. 9 Радій, юначе, у твоїй молодості, і нехай серце твоє зазнає щастя за днів твого юнацтва; іди куди тебе тягне твоє серце, за тим, що чарує твої очі, але знай, що за все це Бог на суд тебе поставить. 10 Гони тугу з твого серця й віддали від себе лихо; але і молодість і чорний волос - марнота.

Старість 1-9; Закінчення 10-14

1 Пам'ятай про твого Творця у дні твоєї молодости, перше, ніж лихі дні прийдуть і роки настануть, що про них скажеш: Вони мені не довподоби; 2 перш, ніж померкне сонце й світло, місяць і зорі, і насунуть по дощі знов хмари; 3 тоді, як затремтять сторожі дому, і позгинаються мужі хоробрі, і ті, що мелють, кинуть молоти, бо їх мало, і потемніють ті, що виглядають у вікна, 4 і зачиняться на вулицю двері, і притихнуть жорна; замовкне голос пташки, і припиняться пісні; 5 коли здійматись угору буде страшно, ба й на дорогу буде лячно вийти; і дерево цвістиме мигдалеве, і сарана стане тяжкою, і каперс висиплеться, - бо людина відходить до своєї вічної домівки, і плакальники вже по вулиці вештаються; 6 перш, ніж порветься срібна нитка, і золота плящинка розіб'ється, і трісне глечик над водою, колесо поломиться коло криниці, 7 і порох повернеться у землю, звідки взявся, а дух відійде до Бога, що його він дав. 8 Марнота марнот, каже Когелет, геть усе марнота. 9 Та опріч того, що Когелет був мудрий, він навчав ще й людей знання; він зважив, дослідив і уклав багато приповісток. 10 Когелет старався дібрати вирази гарні, й вірно списав слова правди. 11 Слова мудрих - як остроги, як гострі цвяхи; їх дав тільки один пастух. 12 Що понад це, мій сину, ось тобі осторога: писанню численних книг кінця немає, а багато науки втомлює тіло. 13 Кінець усьому, що чути було, такий: Бога бійся і заповідей його пильнуй, бо в цьому вся людина. 14 Усі бо діла Бог приведе на суд: усе, що тайне, чи воно добре, чи лихе.