Далі про поворот

1 Скинь, Єрусалиме, одежу твого смутку й недолі, надягни назавжди красу Божої величі! 2 Вдягнись у плащ Божої правди, вклади на голову вінець величі Предвічного. 3 Бо Бог явить твою славу усій піднебесній. 4 Ім'я твоє буде від Бога ось яке навіки: «Мир справедливости і слава побожности.» 5 Підведись, Єрусалиме, і стань на високості та й глянь на схід: ось твої діти, зібрані від заходу сонця аж до сходу словом Святого, радіють, що Бог згадав їх. 6 Вийшли бо з тебе пішки, гонені ворогами, а Бог приводить їх назад до тебе, і їх несуть у славі, мов на престолі царськім. 7 Бо Бог повелів знизити кожну високу гору й у сі пагорби відвічні, провалля ж заповнити, утворити з них рівнину, щоб Ізраїль ступав безпечно у величі Божій. 8. Ліси й кожне дерево запашне на веління Боже Ізраїлеві тінь даватимуть. 9 Бо Бог вестиме з радістю Ізраїля до світла величі своєї, - милостиво й справедливо.

Лист Єремії

Причина появи листа, адресованого до виселенців у Вавилоні 1-6; ідоли - діло людських рук 7-14; вони призначені на загладу 15-22; без життя 23-28; без сили 29-39; культ їх без вартости 40-44; речі ці - безпомічні 45-51; вони цілковито без значення 52-64; без Божої сили 65-68; заслуговують на цілковиту погорду 69-72

Відпис листа, надісланого від Єремії до тих, яких мав відвести вавилонський цар як полонених у Вавилон, щоб оповісти їм, що Бог заповідав йому. 1 За гріхи, що ними ви згрішили перед Богом, будете відведені Навуходоносором, царем вавилонян, як полонені у Вавилон. 2 Увійшовши ж у Вавилон, ви пробудете там багато років, довгий час, аж до сьомого покоління, а після того я виведу вас звідти в мирі. 3 Тепер у Вавилоні ви побачите богів срібних, золотих і дерев'яних, яких носитимуть на плечах і які наганяють страх поганам. 4 Тож глядіть, щоб ви, наподоблюючись до чужинців, не стали до них подібні й щоб вас не охопив страх перед тими (богами), 5 коли побачите народ перед ними й за ними у поклоні їм. Скажіть тоді у своєму серці: «Тобі, Владико, належить поклонятись!» 6 Бо ангел мій буде з вами; він пильнуватиме ваші душі. 7 Язик у них обтесав тесля, їх покрито золотом та сріблом, тож вони не справжні й не можуть говорити. 8 І немов для дівчини, що любить прикраси, вони беруть золото й виробляють вінці на голови своїм богам. 9 А часом буває, що жерці крадуть у своїх богів золото та срібло й витрачують його на себе самих, а то й дають повіям, що зверху на покрівлі. 10 І прикрашають їх одежею, немов людей, отих богів срібних, золотих та дерев'яних, які не можуть себе захистити ані від іржі, ані від черви. 11 Вони зодягнені в одежу з кармазину, але їм треба стирати з лиця порох, що в храмі, така його на них сила. 12 В декотрого з них, як у людини, берло, наче в судді краю, однак він не може вбити того, хто його зневажає. 13 Інший держить у правиці меч та сокиру, але він неспроможний оборонити себе ні в битві, ні від розбишак. 14 З того, отже, ясно, що то не боги, і ви їх не бійтесь. 15 Бо так, як посуд, що з нього користується людина, коли його розбити, нездатний ні до чого, так воно й з їхніми богами, яких вони ставлять у храмах. 16 Очі в них повні пороху, що його здіймають ноги тих, які входять. 17 І так, як навколо зачиняються ворота за тим, хто царя зневажив і хто має йти на страту, так само й жерці зміцнюють їхні храми дверми, замками та засувами, щоб злодії їх не обдерли. 18 Вони засвічують для них більше світильників, ніж для себе, але боги ті ні одного з них не можуть бачити. 19 Вони, немов бантини в храмі, що середини їхні, як кажуть, сточує черва, яка з землі вилазить; вони їдять їх разом з їхньою одежею, а ті боги того й не відчувають. 20 Обличчя в них стає чорним від диму, який виходить із храму. 21 На тіло їхнє й на голову сідають кажани, ластівки та інше птаство; та й котів там теж не бракує. 22 По тому ви пізнаєте, що то не боги, і ви їх не бійтесь. 23 Золото, яким вони покриті, мало б служити їм для окраси, але коли хтось не зітре з них іржі, вони не блищать. Вони ж нічого не відчували, коли їх виливали. 24 їх куплено за якубудь ціну, і в них нема подиху життя. 25 Що вони без ніг, то їх носять на плечах, тим і виявляють вони людям свою ганьбу. Та й ті, що служать їм, соромляться їх: бо як ті боги впадуть на землю, вони допомагають їм встати, 26 Та й коли їх поставити на ноги, вони самі не ходитимуть, ані коли вони похиляться, то не можуть випростатись, та й дари їм приносять як мертвим. 27 Жертви, що приносять їм, жерці продають і з того мають прибуток. Так само їхні жінки солять частину тих жертв і не дають нічого з них ні бідному, ні недужому. Їхніх жертв дотикаються жінки у спливі й породіллі. 28 Знаючи, отже, через те, що то не боги, ви їх не бійтесь. 29. Та й як богами можна було їх назвати? Адже ж і жінки приносять дари богам тим срібним, золотим та дерев'яним. 30 А в храмах їхніх жерці сидять у роздертій одежі, з обголеною головою та підборіддям; їхні голови не покриті, 31 вони ж самі ревуть і галасують перед своїми богами, як ото дехто робить на поминках. 32 Жерці здирають з них шати і вдягають у них своїх жінок та дітей. 33 Чи їм хтось чинить зло, а чи добро, вони віддячитись не можуть; вони не можуть царя ані настановити, ані скинути. 34 Так само не можуть дати ні багатства, ні грошей. Як хтось складає їм обіт і не дотримує, вони його від нього не вимагають. 35 Вони не можуть ані врятувати людину від смерти, ані визволити слабшого від сильного, 36 ані сліпого зробити видючим, ані визволити людину, що перебуває в біді. 37 Вони не мають милосердя над удовою й сироті добра не чинять. 38 Вони схожі на камені з гір, оті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом; ті ж, які їм служать, будуть соромом побиті. 39 Як, отже, думати або казати, що вони - боги? 40 До того ще й самі халдеї їх зневажають, що, як побачать якого-небудь німого, не здатного говорити, несуть до Бела та й просять його, щоб німий заговорив, начебто Бел міг їх почути! 41 Вони не спроможні того зрозуміти, що варт покинути тих богів, бо вони не мають глузду. 42 Жінки, підперезавшись мотузком, сідають при дорозі й палять полову; 43 і коли якійнебудь з них пощастить переспати з перехожим, що приманив її до себе, вона своїй сусідці докоряє, що та не удостоїлась такої, як вона, чести й що в тієї не розірвано мотузка. 44 Все, що діється для цих богів, - брехня. Як, отже, думати або казати, що то боги? 45 їх зробили теслі та золотарі; вони ніщо інше, як тільки те, чим були в бажаннях своїх майстрів. 46 Майстри ж, які споруджують їх, - недовговічні; як могло б те, що вони виробляють, бути богами? 47 Вони (майстри) залишають своїм потомкам лиш оману й ганьбу. 48 Бо як надійде на них війна чи якесь інше лихо, жерці їхні радяться між собою, де б їм сховатися разом з їхніми богами. 49 Як, отже, не збагнути, що то не боги, які не можуть самих себе врятувати ані від війни, ані від іншого лиха? 50 Та згодом воно стане відомим, що ті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом, - омана; всім народам та царям стане ясно, що то не боги, а діла рук людських, і що в них не має ніякого Божого чину. 51 Кому, отже, не ясно, що то не боги? 52 Ані царя над краєм вони настановити не можуть, ані дощу послати людям. 53 Вони не можуть розсудити своїх власних справ, ані покривдженого врятувати, бо безсильні, наче ті галки між небом та землею. 54 Коли ж спаде вогонь на храм богів тих дерев'яних, покритих золотом або сріблом, жерці їхні втікають і рятуються, а ті, наче колоди посеред полум'я, згоряють. 55 Ані цареві, ані ворогам протиставитись вони не можуть. 56 Як, отже, припустити або помислити, що то боги? 57 Ні від злодіїв, ні від розбійників спасти себе не можуть ті боги дерев'яні, покриті сріблом і золотом. Сильніші від них здирають з них золото та срібло й утікають з одежею, яка покриває богів, і ці боги не можуть допомогти самим собі; 58 так що ліпше бути царем, який виявляє свою потугу, або якимсь корисним домашнім посудом, що ним власник може користуватись, ніж облудними богами; або дверима в домі, які зберігають те, що в ньому, ніж ложними богами; або дерев'яним стовпом у царських палатах, ніж недійсними богами. 59 Сонце, місяць і зорі, що світять і що їх послано на користь людям, - слухняні. 60 Так само й блискавка, коли блисне, приємна для ока, та й через те вітер у кожній країні повіває. 61 Хмари, на веління Боже, оббігають усю вселенну й виконують те, що їм наказано; і вогонь, зісланий з неба, щоб спалити гори та ліси, виконує те, що йому звелено. 62 А ті боги ані красою, ані силою на них не схожі. 63 Ось чому не слід думати й називати їх богами, вони бо не можуть ні суду вирішувати, ні добро чинити людям. 64 Знаючи, отже, що вони не є богами, ви їх не бійтесь. 65 Бо вони не можуть ані проклясти, ані благословити царів, 66 ні явити народам знаків на небі, ані сяяти, як сонце, ані світити, як місяць. 67 Звірі ліпші від них, бо вони, втікаючи під захист, можуть собі зарадити. 68 Отож, ніяким чином нам не ясно, що вони - боги, тим то ви їх і не бійтесь. 69 Немов опудало на баштані, яке ні від чого не захищає, такими є й їхні боги - дерев'яні, покриті золотом та сріблом. 70 Ці їхні боги, дерев'яні, покриті золотом та сріблом, подібні також до куща глоду, на який сідає всяка птиця, а й до мерця, покинутого в темноті. 71 З кармазину та вісону, що на них тліють, ви впізнаєте, що то не боги. Зрештою, їх самих пожирає черва, і вони стають ганьбою в країні. 72 Вартніший, отже, праведний чоловік, який бовванів не має, бо він уникне безчестя.