Ісус картає фарисеїв 1-23; про ханаанянку 21-30; оздоровлення глухонімого 31-37

1 Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса. 2 І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, - 3 бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук, 4 і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, - 5 отож питали його книжники та фарисеї: Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками? 6 Він же відповів їм: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене; 7 та вони марно мене почитають, навчаючи наук - наказів людських. 8 Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді. 9 І сказав їм: Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання. 10 Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і - хто проклинає батька або матір - смерть такому! 11 А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері - корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, - 12 тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері. 13 Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините! 14 І прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте! 15 Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16 Хто має вуха слухати, хай слухає! 17 І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. 18 А він і каже їм: То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, 19 - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими. 20 Далі казав: Те, що виходить з людини, - те осквернює людину. 21 З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, 22 перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. 23 Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину. 24 І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися. 25 Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала. 26 Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки. 27 Він відповів їй: Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам.- 28 Вона ж озвалась та й каже йому: Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях. 29. І сказав їй: За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки. 30 Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов. 31 І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. 32 І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. 33 І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; 34 а глянувши на небо, зідхнув та й каже: Ефата, тобто: Відкрийся! 35 І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити. 36 І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. 37 І, зачудовані понад усяку міру, говорили: Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим.