![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Коротка характеристика ренесансу.
Ренесанс. Коротка характеристика ренесансу. XVI століття – це вже нова епоха в будівництві Львова. Від пожежі 1527 р. повністю згоріло готичне місто. Його відбудова базувалася на стильових засадах ренесансу, що поширився тоді у Європі. Засвоюючи мистецькі досягнення архітектури італійського Відродження, українські майстри вносили в неї багато своїх конструктивних прийомів та художніх форм, вироблених ще давньоруським зодчеством. Поєднання засобів ренесансного стилю з місцевими традиціями якраз і становить характерну ознаку української, зокрема львівської, архітектури XVI – І третини XVII ст. Великий розмах будівництва приваблював до Львова багатьох майстрів з північних районів Італії та Тессинського кантону Швейцарії. На львівському ґрунті традиції цих майстрів трансформувалися, набрали місцевого забарвлення. Провідне місце в ренесансній архітектурі відводиться світським будівлям: ратушам, замкам, міщанським житлам. Знову застосовується класична ордерна традиція. На зміну високим готичним щипцям приходить аттик, відділений від нижніх ярусів сильно розвиненим карнизом. Аттики ренесансних будинків мали багате оздоблення у формі волют, обелісків. Готичну стрілчасту арку замінює півциркульна. Мотив римської аркади стає домінуючим в архітектурі того часу. Колони і пілястри, крім конструктивної, набирають самостійної декоративно-пластичної функції. На фасадах помітна тенденція до чіткого горизонтального поділу. Для ренесансних житлових будинків у Львові характерним є асиметричне розташування віконних та дверних отворів на фасаді, що відповідало внутрішньому плануванню приміщень (пл. Ринок, 21). Акцентом будинку стає оздоблений портал. Іноді на фасаді довільно вкомпонувуються скульптури. Всі білокам’яні елементи, в тому числі віконні та дверні обрамлення, обов’язково поліхромувалися. Не менш розкішно, ніж фасади, оздоблювались інтер’єри міщанських будинків. У нижніх ярусах приміщення перекривались хрестовим склепінням з профільованими та різьбленими нервюрами, що змикались у декоративно оздоблених розетках. П’яти склепінь спирались на різьблені кам’яні підп’ятники найрізноманітніших форм. У приміщеннях верхніх поверхів стелі робились дерев’яними, з профільованими сволоками. Велика увага приділялась оздобленню віконних отворів: скоси і міжвіконні стовпи виконувались з білого каменю і вкривалися соковитою орнаментальною різьбою (пл. Ринок, 2, 4, 6, 21, 28 тошо). У культовій архітектурі ренесансні мотиви проявились в пишно оздоблених вівтарях і мистецьки виконаних надгробках. А в цілому вона зберігає класичну чіткість і строгість форм, хоч іноді в окремих елементах відчутні ремінісценції готики. Особливості декору у львівському ренесансі розвивались під впливом місцевих каменярських традицій, а також практики італійського та північного Ренесансу. Під впливом народних вподобань велике значення в ренесансному декорі отримали рослинні мотиви. В любові до рослинних форм знайшла розвиток і властива італійському маньєризму тенденція до включення природних елементів (або їх імітація) в архітектурні форми. Таким чином, русти, обрамлення та стовбури колон прикрашались квітковими розетами (так звана “львівська квітка”) та виноградними гронами; стовбури колон, пілястр та кронштейни – лускою; віконні обрамлення та замкові камені – листям лавру; волюти коло світликів – стилізованою квіткою аканту. Охоче використовувались і класичні мотиви: меандр, іоніки, гірлянди, плетінки. Антропоморфні мотиви реалізовувались у створенні реалістичних маскаронів міщанок, козаків та лицарів, можливо, портретного характеру. Такими маскаронами переважно прикрашали п’єдестали колон, завершення сандриків, замкові камені та аттики. Іншим видом антропоморфного декору були голівки ангелят-путті з крильцями – улюблений мотив львівського ренесансу. Путті розташовувались над архівольтами порталів та на замках. Зооморфний декор львівського Ренесансу мав два основні прототипи – лева (символ міста Льва) та дельфіна (символ успішної торгівлі). Лев зображувався як маскарон, яким могли прикрашатись фактично всі елементи декору (пл. Ринок, 28). Тіло дельфіна вписували у форму маньєристичної волюти, якими оздоблювали портали та аттики (пл. Ринок, 2). Практика італійського ренесансу також позначилась у застосуванні різновидів діамантового та грецького русту, які часто чергувались з квітковими розетами. Подібно до фасадів флорентіських палаццо, ці русти моделювались по висоті згідно законів повітряної перспективи (палац Бандінеллі). Як у ранньому італійському ренесансі, рустами суцільно оздоблювали фасад або, як у високому ренесансі, візуально зміцнювали наріжники та перший поверх. Північний ренесанс позначився на львівському декорі своєю площинністю, декоративністю та, на противагу до італійського, ігноруванням законів перспективи. Площинність досягалась передусім у використанні окуттєвого орнаменту (що імітує елементи металевого окуття з голівками цвяхів) як на окремих елементах декору (каплиця Боїмів), так і на великих площинах фасаду, наприклад, на фронтоні кол. костелу Бернардинів. Для надання ще більшої площинності заглибини окуттєвого орнаменту оброблялись виразною фактурою, що візуально наближало тло до глядача. Дістав поширення у Львові і інший маньєристичний прийом: використання волют і картушів з гербами (каплиця Кампіанів). 2.2. Список об’єктів для натурних замальовок львівських будівель періоду ренесансу (сакральна архітектура) Таблиця 2
2.3. Список об’єктів для натурних замальовок львівських будівель періоду ренесансу (житлова архітектура) Таблиця 3
|