Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методи соціологічних досліджень






 

В соціології розділяють два види методів:

1) методи збору інформації;

2) методи аналізу інформації.

 

Ми розглянемо першу групу методів – збору інформації.

 

Види методів збору інформації:

1) кількісні;
до цієї групи належить «класичне» соціологічне опитування, яке полягає в тому, що респонденти (люди, яких опитують) відповідають на запитання стандартизованої анкети
назва походить від того, що з допомогою цих методів можна опитати значну кількість людей.

2) якісні
соціологічне дослідження, яке опирається на іншу ідею – зрозуміти, який сенс вкладає людина в ті чи інші ідеї, думки, позиції, чому вона їх дотримується тощо.
назва походить від того, що такі дослідження намагаються зрозуміти індивіда, а тому намагаються отримати якісно наповненішу інформацію, ніж кількісні методи.

 

Коротко розглянемо переваги та недоліки кожного з методів:

 

Кількісні методи:

  • опитування значної кількості людей з допомогою стандартизованої анкети;
    суть стандартизованості анкети полягає в тому, що всім респондентам задають однакові запитання в однаковій послідовності з однаковими варіантами відповіді;
  • запитання, з яких складається анкета, мають вже задані варіанти відповіді (закриті запитання).
    якби у всіх питаннях була можливість респондентам самим вписувати власні варіанти відповідей, то це б призвело до ускладнення процесу аналізу отриманих даних, адже для цього потрібно систематизувати відповіді (часто відмінні між собою) для кількох сотень / тисяч респондентів.
  • кількісні методи передбачають опитування значних кількостей людей, проте не всіх представників тієї чи іншої соціальної групи.
    наприклад, якби дослідник хотів вивчити думку львівських студентів з приводу святкування Дня соціолога, то йому не обов’язково опитувати всіх львівських студентів: можна опитати лише їх частину.
    в соціології використовують два поняття: генеральна сукупність та вибіркова сукупність.
    • Генеральна сукупність – це та соціальну група, яку ми хочемо вивчити (наприклад, львівські студенти);
    • Вибіркова сукупність – та група людей, яку треба опитати, щоб їх думка відображала (репрезентувала) думки представників генеральної сукупності.
      Вибіркова сукупність повинна бути репрезентативною, тобто такою, що представляє генеральну сукупність.
      Для того, щоб вибіркова сукупність репрезентувала генеральну, потрібно правильно сконструювати вибірку.
    • Способи конструювання вибіркової сукупності:
      • Випадкові – представники генеральної сукупності потрапляють до вибірки на основі випадкового вибору;
        Існують конкретні процедури конструювання випадкової вибірки:
        • Одноступенева: обираються
        • Метод типовості: в межах генеральної сукупності обираються певні типові групи / міста / поселення / регіони, мешканці яких можуть репрезентувати генеральну сукупність;
          наприклад, нас цікавить ставлення до вступу в НАТО мешканців західних регіонів України. Типовим містом для західного регіону може виступати Львів, а тому ми опитуватимемо мешканців Львова
        • Кластерний метод: в межах однієї генеральної сукупності виділяють відмінні між собою групи, а тому при опитуванні це враховується.
          наприклад, при опитуванні мешканців Львова ми повинні враховувати, що мешканці Сихова та Центру відрізняються (за рівнем багатства, тривалості проживання родини у Львові тощо), а тому опитувати необхідно так, щоб у вибіркову сукупність потрапили мешканці і Центру, і Сихова;
        • Багатоступенева: полягає в поєднанні кількох наведених вище методів.
          Наприклад, ми спершу шукаємо типове місто для західного регіону, потім виділяємо в ньому кластери, а далі вже методом одноступеневої випадкової вибірки обираємо респондентів.
      • Цілеспрямовані – представники генеральної сукупності потрапляють до вибірки на основі цілеспрямованого вибору;
        Квотна
        вибірка
        наприклад, у Львові вікова та статева структура населення є такою:

  чоловіки жінки ВСЬОГО
до 29 років 13% 14% 27%
30-59 років 19% 21% 40%
старші 60 років 11% 12% 23%
ВСЬОГО 47% 53%  

Відповідно, якщо вибірка для нас становить 400 осіб, то співвідношення чоловіків та жінок, а також вікових груп повинне бути таке ж, як і в наведеній вище таблиці.

  чоловіки жінки ВСЬОГО
до 29 років 52 осіб (13%) 56 осіб (14%) 108 осіб (27%)
30-59 років 76 осіб (19%) 84 особи (21%) 160 осіб (40%)
старші 60 років 44 особи (11%) 48 осіб (12%) 92 особи (23%)
ВСЬОГО 188 осіб (47%) 212 осіб (53%)  

 

 

переваги недоліки
  • поширеність явища: дозволяють виявити наскільки поширеними є ті, чи інші настрої / позиції / погляди в суспільстві;
  • приховані зв’язки: дозволяють виявити приховані зв’язки між явищами, тобто те, про що сам індивід може не здогадуватися. наприклад, зв’язок між класовою позицією та способом фотографування речей / людей: представники середнього та вищого класів фотографують пейзажі, натомість нижчі класи – людей (переважно на фоні певних пам’яток)
  • пояснення, проте відсутність розуміння: кількісні методи досліджень дозволяють опитати значну кількість людей, проте вони не дозволяють зрозуміти, що ж насправді думає людина наприклад, якщо задати людям запитання «Назвіть історичну постать, що відіграла позитивну роль в історії України», то мешканці Сходу та Заходу України назвуть Б. Хмельницького. Проте ми не будемо знати, чи причини, чому вони його назвали однакові. Можливо, для мешканців сходу від видатний приєднанням України до Росії, а для Заходу – проголошенням незалежної української козацької держави? Кількісне опитування не дає нам відповіді на це запитання

 

Якісні методи дозволяють виявити, який смисл вкладає людина в ті, чи інші слова, як вона насправді розуміє ту, чи іншу проблему.

Виділяють такі види кількісних методів:

1) інтерв’ю
розмова відбувається з однією людиною. Дослідник може або слідувати наперед заданим запитання (структуроване інтерв’ю), або ж в ході інтерв’ю вирішувати, на чому варто зупинитися, а що можна оминути, тобто не маючи плану інтерв’ю (неструктуроване інтерв’ю). Можливий і проміжний варіант: дослідник керується списком загальних тем / питань, які він хоче обговорити, проте не має чіткого і детального запитальника (напівструктуроване інтерв’ю)

2) фокус-групова дискусія
в ній беруть участь 5-7 людей (крім дослідника). В ФГД дослідник прагне виявити, якими є позиції щодо тією чи іншої проблеми, тобто які існують думки в суспільстві. Відповідно, на ФГД він спостерігає / модерує дискусію між учасниками.

 

В якісних методах не існує поняття вибірки.

 

переваги недоліки
  • дозволяє виявити, який зміст вкладають люди в ті чи інші відповіді, якою є справжня мотивація людей, чому вони діють так, а не інакше;
 
  • опитані люди не можуть репрезентувати певну соціальну групу: ми отримуємо лише думки окремих людей. Звісно, ми можемо робити висновки щодо більшої групи, до якої ці люди входять, проте завжди слід пам’ятати: 100% певності, що ми опитали «типових» людей, немає;
  • трудоємкість опитувань. Інтерв’ю та ФГД необхідно транскрибувати, тобто перевести з аудіофайлу в текст, щоб потім мати змогу проаналізувати відповіді респондентів. А це займає час та вимагає зусиль.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал