Узагальнення. Абстрагування

8. 1. Узагальнення – це метод наукового дослідження, який дозволяє здійснити перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального. Узагальнення означає формування та розвиток знання шляхом переходу: а) від думки про індивідуальне, яке міститься в понятті, судженні, нормі, гіпотезі, питанні та ін., до відповідної думки про загальне; від думок про загальне до думок більш загальних; б) від окремих фактів, ситуацій, подій, предметів та явищ до ототожнення їх в думках і до створення щодо них загальних понять і суджень. Такий процес ототожнення стає необхідною умовою формування відповідних гіпотез, теорій концепцій.

Приклади узагальнення в юриспруденції: У правовому пізнанні метод узагальнення використовується у формі: а) узагальнення професійного досвіду на підставі аналізу конкретних випадків (справ) (наприклад, узагальнення Верховним Судом України практики застосування судами законодавства); б) теоретичного узагальнення практики державного будівництва і реалізації права в діях суб'єктів правовідносин (створення теорії права); в) узагальнення емпіричних, галузевих теорій права.

Абстрагування або абстракція (з лат. - відвертання) — це процес уявного відділення окремих або загальних властивостей, ознак і відношень від конкретного предмета, що цікавлять людину у даний час, а також уявного відвертання їх від множини усіх інших ознак. Арістотель розглядав абстрагування як процес, в результаті якого відкидається усе часткове, випадкове, другорядне і відділяється загальне. Сутність методу абстрагування полягає у дослідженні реальних предметів, явищ, процесів, вичленуванні в них різноманітних властивостей, ознак, якостей, в уявному відвертанні їх та фіксуванні за допомогою слів і словосполучень природної мови. Термін " абстрагування" вживають у двох значеннях: 1) процес пізнання: 2) як результат цього процесу. Абстрагування як процес — це дослідження, вивчення предметів і явищ з метою виявлення їх специфічних характеристик, а абстракція як результат — це певне знання у формі понять, категорій, суджень, ідей, законів, теорій.

Приклади абстрагування в юриспруденції:

1) як процесу: 1. Юрист, що має високий рівень правової культури, абстрагується від різноманітних проявів суспільних відношень і вивчає, насамперед, правовідношення, тобто такі відношення, які регулюються і санкціонуються правом (тобто юрист уявно відкидає усі лишні ознаки, явища, властивості, відкидає усі види суспільних відносин, що не врегульовані нормами права, і виокремлює для себе, тобто для свого дослідження лише правовідносини. Абстрагуватись від певного явища - означає відкидати це явище); 2. Науковець з метою виокремлення специфічних ознак видового правового поняття застосовує абстрагування шляхом відкидання загальних ознак родового поняття, які водночас притаманні і видовому (наприклад, підзаконний нормативно-правовий акт є видовим поняттям стосовно родового поняття «нормативно-правовий акт». Підзаконному нормативно-правовому акту властиві як загальні ознаки нормативно-правового акту, так і власні специфічні ознаки. І для виокремлення цих специфічних ознак і застосовується метод абстракції (відкидання лишнього, загального);

2) як результату пізнавального процесу: терміни" право", " держава", " норма права", " правовідношення", " правопорядок", " законність", " правопорушення", " злочин", " злочинність" і т. д.