Ранній залізний вік на території України

Коли?

Перші люди, на думку вчених, з’явилися близько 2, 5 мільйонів років тому на території Африки.На землі сучасної України найдавніші люди прийшли з Європи і Закавказзя приблизно 1 мільйон років тому, за доби раннього палеоліту (" палайос" - старий, давній і " літос" - камінь) - початкового і найтривалішого періоду історії людства. Саме в добу палеоліту відбулося виділення людини з тваринного світу, сформувалися первісні уявлення, вдосконалилися трудові навики і почався процес виготовлення знарядь праці, заклалися початки духовної культури. Звичайно, палеоліт - доба первіснообщинного ладу, тому для нього характерний низький рівень розвитку продуктивних сил (людина того часу була майже цілковито залежної від природи), колективний характер праці, спільна власність і на знаряддя праці, і на її результати тощо.

Де?

Людська історія України починається з селища Королеве Виноградівського району на Закарпатті. Саме там виявлено найдавніший комплекс знахідок доби палеоліту. Сліди діяльності пітекантропів виявлено неподалік с. Рокосове в Закарпатті, с. Лука- Врублівецька на Дністрі та Амвросіїіка в Донбасі, у передгір’ї Криму тощо. Археологічні знахідки, що їх відносять до часу 150-40 тис. років тому, засвідчують великі зміни в житті людей. Наступники пітекантропів, неандертальці, залишили по собі чимало стоянок на території нашої держави(близько 200). Їх багато досліджено в печерах Криму, відомими стоянками також є поселення на Закарпатті, в Подністров’ї, на Житомирщині та ін. На території України існування неандертальців засвідчене відкриттям не лише жител чи стоянок, а й решток самої людини! У печері Киїк-Коба (Крим) було розкопано неандертальське поховання, в якому археологи знайшли кістяк жінки віком 35 років.

Хто?

Перші люди на теренах нашої держави – пітекантропи, об’єм мозку яких сягав лише 800-1300 см кубічних (цікаво, що об’єм мозку сучасної людини 1400-2000 см кубічних), а зріст 160-170 сантиметрівЇх основні заняття відповідали формі привласнювального господарства: збиральництво, полювання на дрібних тварин, згодом – на мамонтів, зубрів, північних оленів.

Пітекантроп

Спочатку клімат був досить теплим, люди селилися невеликими групами (стадами), а вже в пізньому палеоліті стадо поступається місцем вищій формі організації людей — родовій общині із загальною власністю на засоби побуту та полювання. Добрий, сприятливий клімат згодом змінив льодовиковий період(250-100 тис. років тому), тому велике значення у боротьбі за виживання мало використання вогню, який вони навчилися штучно видобувати 100 тис. років до н.е. Опанувавши вогонь, люди навчилися готувати їжу, обігріватись у холодні періоди, захищатись за його допомогою від нападу звірів, а згодом використовуючи для вдосконалення знарядь праці та побуту. 150-100 тис. років тому з’являється новий тип людини- неандерталець, що лаштує штучне житло, заселює печери.

Історики відзначають, що саме у неандертальця формується абстрактне мислення та мова. Вони були невисокими на зріст (150-160 см), помітно сутулі, з масивною головою, великою нижньою щелепою і скошеним чолом, мали пряму ходу і розвинені м'язи. Про досить високий інтелект неандертальця свідчить спосіб його життя. Значно вдосконалюється виробництво крем'яних і кам'яних знарядь, мисливської зброї, з'являються крем'яні вістря на списи, ножі, шкребла. Неандертальці живуть у довготривалих таборах, розташованих на берегах великих рік, будують перші житла і користуються вогнем. У той же час виникає родовий лад, з'являються перші ознаки мистецтва, людина виготовляє перший одяг зі шкіри тварин.

Неандертальці розселилися майже по всій території України. У Криму в скельних сховищах знайдені найдавніші в Україні поховання людей. Поховання здійснювались за досить складним ритуалом: померлого неандертальці ховали у скорченому положенні (лежачи на боці) у спеціально викопаній ямі. Це свідчить про існування вже на той час початків релігійних уявлень і вірувань, про здатність неандертальської людини до осмислення явищ життя та смерті. Унікальні археологічні дослідження проведено на берегах Дністра у Чернівецькій області, де на поселенні поблизу с. Молодово знайдено перші в Європі тривалі наземні житла віком 44 тис. років. Вони споруджувались з велетенських кісток, черепів і бивнів мамонтів, дерева, накривались зверху шкірами. Житла обігрівались й освітлювались вогнищами, біля яких люди в негоду майстрували знаряддя, обробляли шкіри. Всередині жител і поблизу них археологи виявили багато крем'яних і кам'яних знарядь, а також предметів, що свідчать про появу тут найдавнішого мистецтва: кістки, різьблені геометричним орнаментом, зображенням тварин і людей, а також розмальовані чорною та червоною фарбами.

Знаряддя праці неандертальця

Поява «людини розумної»

Середній вік життя людини того часу становив приблизно 20-23 роки. Кроманьйонці вміли виготовляти знаряддя, які вражають розмаїттям форм і майстерністю обробки. З’явилися скребачки для обробки шкури, різноманітні ножі для різання м’яса та шкури, різці для роботи з кісткою; крім кам’яних кроманьйонець використовує знаряддя з кістки і рогу – голку і шило. Надзвичайну історичну вагу мають знахідки, можливо, найдавніших в Європі примітивних серпів і мотик з пізньопалеолітичних стійбищ Наддністрянщини, що може змінити дотеперішні уявлення про час і місце зародження первісного землеробства. Але ця версія дискусійна. На території нашої держави досліджено кількасот стоянок пізнього палеоліту. Найвідоміші: Мізин на Чернігівщині, Межиріч на Черкащині, Доброничівка та Кирилівська стоянка на Київщині.

Мізинська стоянка. Картина І. Іжакевича

Мізинська стоянка. Вчені підрахували, що в кожному пізньопалеолітичному селищі жило від 25 до 70 осіб. Археологи дослідили рештки п’яти мисливських жител, вогнища, заповнені кістковим вугіллям, м’ясні ями, призначені для зберігання запасів м’яса пртягом зими. Найбільшу цінність мають виявлені витвори давніх митців: статуетки жінок, фігурки тварин із бивнів мамонта, браслети, оздоблені різьбленим орнаментом, прикраси з бивнів мамонта.

Складений браслет з Мізинської стоянки

Кінець льодовикового періоду збігся в часі з кінцем палеоліту. Люди цього періоду винайшли лук і стріли, човен, приручили собаку, почали рибалити. Мезоліт відомий людськими стоянками Мурзак-Коба, Кодак, Гребеники, інші. В мезоліті і неоліті формується принцип плем’я – групи родових общин, які мають спільні органи влади, духовну та матеріальну культуру. VІ-ІV тис. років тому під час доби неоліту формуються археологічні культури: Буго-Дністровська, Буго-Дніпровська, культура лінійно-стрічкової кераміки. В період переходу від кам’яного віку до доби металів у лісостеповій зоні України поширилась трипільська археологічна культура. На півночі і північному сході України в неолітичну добу жили мисливсько-рибальські племена, на південному заході - землеробсько-скотарські. Цс були два світи, що різнилися між собою походженням, побутом, звичаями та віруваннями. Культура північно-східних пізньокроманьйонських племен була набагато примітивнішою порівняно з культурою племен Наддністрянщини, Закарпаття та Надбужжя. Населення землеробсько-скотарської зони належало до середземноморського антропологічного типу й було генетично пов'язане із культурами Балкано-Дунайського регіону. В Україні виявлено понад 500 неолітичних пам'яток, а вчені виділили більше 10 неолітичних культур. Найраніші з них знаходились на Закарпатті в басейні Тиси та у Наддністрянщині і Надбужжі.

Трипільська культура (кінець V - середина ІІV тис. до н.е.) була відкрита ще у 1893 році археологом В.Хвойкою поблизу с. Трипілля, Київщина. Батьківщина трипільців – береги Південного Бугу й Дністра, а звідти вони розселилися на схід до Середнього Подніпров’я, на захід до Румунського Прикарпаття. Житла трипільців були дерев’яними, з глиняною піччю, могли бути двоповерховими, про що свідчать численні поселення. Найвідоміші – Майданецьке, Тальянки та ін.. площею 250-400 га, в яких проживало до 10-20 тисяч осіб! Причини зникнення трипільської спільноти остаточно не з’ясовані і донині: можливо, їх витіснили кочовики, можливо, розпалася внаслідок господарської та екологічної кризи. Але основи українського родоводу були закладені вже в той час. Звичайно, що з IV тис. до н.е. можна говорити про автохтонність частини населснні на території України, яке незважаючи на численні етнічні допливи та культурні зміни зберегло через тисячоліття основне - любов до рідної землі

.

Трипільське поселення

Трипільська кераміка

До епохи бронзи в Україні належать ямна і катакомбна культури. Хронологічні рамки ямної культури: ІІІ –поч.ІІ тис. до н.е., катакомбної: ІІІ – сер.ІІ тис. до н.е. Територія розселення Ямної культури бронзового віку простягається від Нижнього Поволжя до Нижнього Подніпров’я. Цікаво, що з Катакомбною культурою (від Волги й Кавказу до пониззя Дунаю) має багато спільних рис: кочовий спосіб життя, віра в потойбічний світ, інше. Але особливість Ямної культури полягає в тому, що її представники хоронили покійників у ямах, в скручених позах. А Катакомбна культура різнилася похованням в гробницях-катакомбах, при чому, якщо помирав чоловік, дружину вбивали також і хоронили разом.

Ранній залізний вік на території України

Ознаменувався приходом (ІХ- VІІ ст. до н.е.) з Азії кочових іракомовних скотарів – кіммерійців, першого народу на території нашої країни, назва якого нам відома: вони згадуються в Гомеровій «Одіссеї». Розселилися у Причорноморських степах, по собі не залишили жител, виключно поховання в курганах (с. Мала Лепетиха, Херсонщина). Населення кіммерійської держави мало у своєму складі також завойовані місцеві племена чорноліської культури, що селилися на території Лісостепу України і залишили поселення й укріплені городища для боротьби з кіммерійцями.

Монета скіфського царя Атея. Бронза

Їх витіснили у VІІ ст. до н.е скіфи, що розселилися між Доном та Дунаєм. Наприкінці VІ-V ст. до н.е. утворилася рабовласницька держава – Велика Скіфія. Вона являла собою союз племен на чолі з царем, влада якого передавалася у спадок. Столицею Великої Скіфії було Кам’янське городище на Дніпрі. Писемні джерела розрізняють царських скіфів, скфів-скотарів, скіфів-землеробів, скіфів-орачів. Скіфи залишили царські кургани: Чортомлик, Солоха, Гайманова Могила, Товста Могила та інші. Головною пам’яткою скіфів-орічів та землеробів є Більське городище(Полтавська обл.), що мало в периметрі близько 30 км. За версією археолога Б.Шрамка, воно мало назву Гелон і згадується у Геродота. До кінця ІІІ ст. до н.е. Велика Скіфія перестала існувати, у степовому Криму скіфи утворили державу Мала Скіфія із столицею в м.Неаполь.

Золота гривна скіфського періоду

У III ст. до н.е. в українські степи прийшли сармати, етнічно споріднені зі скіфами. До складу сарматського об'єднання входили такі військово-політичні союзи племен: язичи, роксолани, сіраки, аорси, а з I ст. до н.е. — алани. Кінець пануванню сарматів у степах Північного Причорномор'я поклала навала готів (середина III ст.). Найвідоміший сарматський курган – Соколова Могила на Миколаївщині.

Перші ж відомості про слов'ян, які мешкали на і великій за обсягом території між Дніпром та Віолою, від степів Північного Причорномор'я до берегів Балтики, належать до І ст. н.е. Римський вчений Пліній Старший в " Природничій історії" згадує їх під назвою " венеди ".

Слов’яни не кочували, вони сформувалися на цій території. Дійсно, уже в трипільський період Україна набуває ознак, що й донині притаманні українському народові, його культурі, ознак автентичних, оригінальних! Від тих часів в Україні існує хліборобство, використання волів, відповідний реманент і упряж, хати, обмазані глиною, розписані складними орнаментами ззовні і всередині, вірування, мотиви вишивання. Сучасне українство є унікальною гілкою історичного слов'янства, і ми автохтонні на своїй землі!

Наша історія неповторна! Шануймося, українці, бо ми того варті!