Розосереджений 13 страница

Біля КП авбр розміщуються:

- метеостанція;

- засоби зв’язку;

- пост радіаційного та хімічного спостереження;

- КП підрозділів забезпечення (бато, бзРТЗ).

2. Командно-диспетчерський пункт (стартовий командний пункт) розміщується на аеродромі, як правило, по центру відносно до ЗПС на відстані 250-300 м. від кордонів льотно поля та 100-150 м. від МРД і групової МС з урахуванням забезпечення гарного огляду льотного поля та ЗПС;

3. Споруди засобів зв’язку, РТЗ і метеозабезпечення;

4. Будівлі висотного спорядження, які мають розташовуватися в районі КДП та технічної позиції підготовки літаків;

5. Службово споруда з навчальними класами та споруда тренажерів;

6. Споруди ТЕЧ авбр - розміщується поблизу РД в районі однієї із зон розосередження;

7. Спорудження технічної позиції підготовки ракет знаходяться в районі однієї із зон розосередження ескадрильї та складу авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів;

8. Авіаційний тир для пристрілки озброєння ЛА;

9. ПУ ІАЗ і бато розміщуються в районі технічної позиції підготовки літаків;

10. Споруди автопарків батз, бз РТЗ;

11. Споруди охорони та оборони аеродрому (збірні кулеметні споруди (ЗКС), окопи, ходи сполучення, вишки для чатових та інше);

12. Склади (АТМ, авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів, авіаційного та автомобільного пального);

13. Споруди в зонах розосередження літаків, метою яких є розосередження АТ та запасів матеріальних засобів на військових аеродромах.

Зона розосередження являє собою частину аеродрому, на якій розміщуються індивідуальні МС літаків (сховища) і група споруд службово-технічної забудови.

За сучасними вимогами зони розосередження мають розташовуватися на відстані не менше 1, 5-2 км. від кінців ЗПС. Така відстань виключає істотне знищення літаків при вибуху ядерного боєприпасу в районі центру ЗПС.

В районах розосередження літаки розташовуються в простих сховищах або в спеціальних (залізобетонних укриттях).

Крім сховищ в зоні розосередження літаків мають бути наступні основні будівлі і спорудження:

1. Ескадрильно-технічна будівля (ЕТБ);
2. Захищений склад авіапалива;
3. Захищене сховище 1-БК з майданчиком для підготовки АЗУ;
4. Сховище для з’ємного обладнання літаків;
5. Сховище для о.с.;
6. Сховище для наземної техніки;
7. КП ае, який має знаходитися на віддаленні 150-200 м від МС, або в одному з ЗБУ;
8. Майданчики для випробування двигунів (на відстані від МС літаків не менше 100 м);
9. Майданчик для спецобробки АТ;
10. Місткість для збору відстою палива та відпрацьованого мастила.

Казармені та житлові містечка призначаються для розквартирування частин та підрозділів, які дислокуються на аеродромах, розміщення штабів та служб, а також для розміщення установ комунально-побутового та культурного обслуговування о.с.

Казармені та житлові містечка можуть бути трьох типів:

1. казармені;
2. житлові;
3. казармено-житлові (комплексні).

Казармені містечка розташовуються на відстані 2-3 км від центру льотного поля. В них розміщуються:

1. штаби;
2. службові та навчальні споруди;
3. казарми;
4. їдальні;
5. клуб;
6. медичний пункт з лазаретом;
7. вартове приміщення;
8. об’єкти побутового призначення (солдатські чайні, магазин, майстерня побутового обслуговування, баня, пральня та інше);
9. спортивні майданчики;
10. склади (продовольчого, речового та інших видів майна);
11. пожежне депо.

Житлові містечка розташовуються відокремлено на відстані до 6 км. від льотного поля або в найближчих населених пунктах. В житловому містечку розташовані житлові будинки, гуртожитки, готелі, школи, дошкільні дитячі заклади, мед. заклади, офіцерський клуб (будинок офіцерів), підприємства торгівлі та громадського харчування, спортивні споруди.

Об’єкти, які знаходяться на льотному полі, службово-технічній забудові та в казарменому і житловому містечках сполучаються між собою автомобільними дорогами.

Крім того, автомобільні дороги з’єднують аеродром з державною або місцевою сіткою автомобільних доріг.

При незначному віддаленні аеродрому від державних з.д., постійні аеродроми зв’язуються під’їзними залізничними шляхами з їх сіткою.

Для кожного аеродрому встановлюється район аеродрому - повітряний простір над аеродромом та прилегла до нього місцевість.

У цей повітряний простір входять наступні зони:

1. пілотажу (повітряного бою);
2. польотів на малій та гранично-малій висоті (ГМВ - до 200 м, МВ - вище 200 м до 1000 м);
3. польотів на дозвуковій швидкості;
4. для набору стелі;
5. очікування;
6. польотів по приладам під шторкою та в хмарах;
7. групових польотів;
8. вимушеного покидання літака;
9. скидання ПТБ, викидання вантажів та інше.

Район аеродрому, кількість аеродромних зон, їх розміри, розташування і призначення визначають в залежності від завдань, які вирішує розташована на аеродромі авіачастина.

Польоту в районі аеродрому виконуються відповідно до Інструкції по виконанню польотів в районі аеродрому, яка розробляється під керівництвом командира авіаційної частини з залученням фахівців авіаційних частин, що базуються на аеродромі.

Для кожного аеродрому і аеродромного вузла розроблюється інструкція по проведенню польотів в районі аеродрому і аеродромного вузла.

Військовий аеродром має знаходитися в постійній готовності до експлуатації, що є основним завданням тилу авіаційної бригади та батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Таким чином, розташування авіаційних частин на аеродромі, з одного боку, має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другої – забезпеченню життєздатності об’єктів в умовах нанесення противником ударів по аеродрому.

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення аеродрому.

2. Класифікація аеродромів.

3. Основні елементи аеродрому.

4. Які вимоги пред’являються до розміщення об’єктів авіаційної частини на аеродромі?

§ 7.2. Охорона та оборона аеродромів

Аеродроми, на яких базується авіаційна техніка, запаси пального, зброї та різних матеріальних засобів є одним з основних об’єктів, які будь-який агресор, починаючи бойові дії, вважає першочерговими. Досвід ІІ світової війни, сучасних війн і конфліктів підтверджує те, що бойові дії починаються з нанесення ударів по аеродромах шляхом знищення на них авіаційної техніки, складів пального та боєприпасів, пунктів і засобів управління. Цим досягається завоювання переваги в повітрі в найкоротший термін та неможливість нанесення зворотного удару авіацією.

Так розпочиналась війна фашистської Німеччини проти Польщі, Франції, СРСР.

В перший день війни на заході (10 травня 1940 р.) німецька авіація піддала ударам 72 аеродроми англійців та французів. На протязі двох діб було знищено близько 400 літаків. Крім цього, на ряд аеродромів було скинуто повітряний десант.

Таку ж тактику фашистська авіація застосувала розпочавши війну проти СРСР. В перший день авіація Повітряних Сил СРСР втратили близько 800 літаків на землі і біля 400 в повітрі.

БНС (багато національні сили) в січні 1991 р. при звільненні Кувейту нанесли масовий авіаційно-ракетний удар по аеродромах Іраку, практично не давши йому можливості застосувати свою авіацію для вирішення завдань оборони.

Бойові дії Російських авіація Повітряних Сил по роззброєнню чеченських бойовиків розпочались із знищення літаків на землі (до 200 літаків).

В сучасних умовах по аеродромах можуть наносити удари: авіація, крилаті і балістичні ракети, застосовуватися повітряні десанти та рейдові диверсійні групи. По майданчикам базування армійської авіації можуть застосовуватись, крім того, артилерія та системи залпового вогню.

Тому, незважаючи на те, що аеродроми знаходяться в тилу основних угрупувань військ, вони потребують вирішення питань організації ППО, створення наземної системи охорони і оборони. Важливим є також вирішення питання маскування та ЗЗМУ.

7.2.1. Протиповітряна оборона аеродрому

ППО аеродрому організовується з метою недопущення ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника та здійснюється за планом оперативного командування в загальній системі ППО з централізованим використанням винищувальної авіації, зенітно-ракетних і зенітно-артилерійських частин, спеціальних частин і підрозділів РЕБ.

Протиповітряна оборона кожного аеродрому включає:

1. організацію виявлення повітряного противника і своєчасне попередження про нього підрозділів ППО та особового складу;
2. організацію прикриття зенітними засобами, винищувальною авіацією та засобами РЕБ;
3. розосередження і укриття особового складу, авіаційної та техніки забезпечення, засобів та систем навігації і управління, матеріальних засобів;
4. маскування аеродрому;
5. проведення заходів по ліквідації наслідків нападу повітряного противника.

Основними елементами аеродрому, по яким повітряний противник буде намагатися нанести удар, є літаки на стоянках, склади ПММ та боєприпасів, ЗПС і МРД, ПУ і навігації.

Засобом нанесення ударів являється тактична авіація і крилаті ракети. В деяких випадках можуть застосовуватись літаки і інших родів авіації.

Удар по аеродромах авіація наносить, як правило, з малих висот, що забезпечує несподіваність удару і зменшує можливості засобів ППО з виявлення та обстрілу літаків противника.

Виявлення повітряного противника та попередження про нього є важливим елементом в системі ППО аеродрому, воно здійснюється силами радіотехнічних засобів ППО оперативного або повітряного командування. Інформація про повітряного противника поступає на КП авіаційної частини та командний пункт зенітно-ракетної частини, яка прикриває аеродром.

Для безпосередньої ППО аеродромів виділяються зенітні ракетні(зенітні артилерійські) військові частини(підрозділи) ЗРВ, ППО СВ, наземні військові частини(підрозділи) РЕБ.

Безпосередньо в системі ППО аеродрому організовується своя система виявлення повітряного противника та попередження про нього, яка включає в себе:

1. радіолокаційні засоби командного пункту авіаційної бригади (КП авбр);
2. засоби розвідки підрозділу ППО, який прикриває аеродром;
3. пости візуального (повітряного) спостереження.

Інформація зі всіх засобів розвідки і постів візуального спостереження поступає на КП авіаційної бригади.

При виявленні повітряного противника КП авіаційної частини керує діями особового складу підрозділів і частин, які базуються на аеродромі, а також силами та засобами ППО.

Відповідальність за організацію виявлення повітряного противника та попередження про нього лягає на начальника штабу авіаційної частини.

Крім того, заходи з протиповітряної оборони об’єктів авіаційної частини здійснює батальйон охорони, до складу якого входить відділення зенітних кулеметів і розрахунок переносного зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК).

В інтересах ППО батальйон охорони застосовує ці засоби по літальних апаратах, що атакують об’єкти авіаційної частини, для нанесення їм поразки або для ставання на перешкоді прицільному застосуванню ними засобів поразки.

Командир приданого підрозділу ППО оперативно підпорядковується командиру авіаційної частини, являється його заступником з ППО і за його вказівками організовує систему зенітного вогню, намічає позиції зенітних засобів, засобів РЕБ, організовує взаємодію з силами та засобами ППО вищого рівня, а також розробляє порядок застосування зенітної артилерії в інтересах наземної оборони.

Винищувальна авіація застосовується для прикриття найбільш важливих аеродромів і діє, як правило, до зони вогню зенітних засобів аеродрому, а також вище їх зони ураження.

Відповідальність за ППО аеродрому покладається на командира авіаційної частини або начальника авіагарнізону, при базуванні на аеродромі декількох авіаційних частин.

Заходи по розосередженню та укриттю особового складу й техніки, маскування аеродрому проводяться одночасно з заходами по ЗЗМУ та маскуванню.