Безпліддя породжує

· Інфертильність – відсутність народжень і

· Бездітність – відсутність дітей в сім’ї (з причин інфертильність, смерть дітей, інші фактори).

Поняття ‘’СМЕРТНІСТЬ’’.

В ДЕМОГРАФІЇ ПІД СМЕРТНІСТЮ РОЗУМІЮТЬ

· ПРОЦЕС ВИМИРАННЯ ПОКОЛІННЯ І РОЗГЛЯДАЮТЬ ЦЕЙ ПРОЦЕС ЯК

· МАСОВИЙ СТАТИСТИЧНИЙ ПРОЦЕС, ЯКИЙ

· СКЛАДАЄТЬСЯ ІЗ БЕЗЛІЧІ ОДИНИЧНИХ СМЕРТЕЙ, ЯКІ НАСТУПАЮТЬ В РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУПАХ І

· ВИЗНАЧАЮТЬ В СВОЇЙ СУКУПНОСТІ ДИНАМІКУ (ПОРЯДОК) ВИМИРАННЯ РЕАЛЬНОГО АБО Ж УМОВНОГО ПОКОЛІННЯ.

Смертність – це масовий процес призупинення життя суспільних індивідів, який здійснюється в межах населення.

Разом із народжуваністю смертність формує природний рух (відтворення) населення.

Інформація про смертність раніше отримувалась із церковної регістрації покійників.

В наш час таку інформацію мають державні органи, які ведуть реєстрацію смертей. Справа в тому, що без виписки свідоцтва (акта, сертифіката) про смерть хоронити мертвий труп не дозволяється.

Тези:

1. В демографії використовується 2 способи дослідження демографічних процесів:.

· Метод умовного покоління;

· Метод реального покоління.

У відповідності із цим показники народжуваності поділяються на 2 групи:

· Ті, що характеризують стан народжуваності на протязі певного відрізку часу (зазвичай – за рік) в певному суспільстві або регіоні і

· Ті, що характеризують народжуваність певного реального покоління жінок (когорти).

Для вимірювання народжуваності використовується ряд показників.

Фахівці розрізняють такі коефіцієнти народжуваності:

1. Абсолютна кількість народжень показує, скільки всього дітей народилося в населенні на протязі певного відрізку часу (найчастіше, -- на протязі року). Інформацію про це можна отримати при обліку природного руху населення, яким займаються всі органи влади і місцевого самоуправління.

2. Але абсолютна кількість народжень не дає точної інформації про стан демографічної ситуації. Тому демографи стали співвідносити це число із загальною кількістю населення, в якому народилися діти.

Як правило, демографи визнають 6 (шість) класів показників:

1. Загальний коефіцієнт народжуваності (CBR). Він визначається кількіс­тю народжених на певній території за визначений період, як правило за рік, із розрахунку на 1000 осіб населення. Російські демографи В.А.Борисов і Б.Ц.Урланіс запропонували таку шкалу величин загального коефіцієнта народжуваності: менше 16 - низька,; 16 – 24 - середня; 25 -29 - вище середньої; 30 – 40 - висока; більше 40 – дуже висока.

2. Спеціальний коефіцієнт народжуваності (GBR). Розраховується як відношення кількості народжених до кількості жінок дітородного віку – до тих жінок, які ‘’продукують’’ дітей.. Їх вік – 15 – 49 років, в деяких країнах – 15 - 44).

Часткові коефіцієнти народжуваності. розраховуються для отримання більш прозорої і повної інформації про демографічну ситуацію. Зокрема, серед народжень значне місце належить шлюбним і нешлюбним. В такому разі використовують коефіцієнт шлюбної і позашлюбної народжуваності. Серед часткових коефіцієнтів важливе місце належить коефіцієнтам, які дають інформацію про репродуктивну здатність жінок певного віку (15- літніх, 40- літніх, 50-літніх і т.п.). В демографії вони називаються повіковими коефіцієнтами народжуваності(ASER).

4. Повіковий коефіцієнт шлюбної народжуваності(ASER ^). Характеризує репродуктивну здатність жінок певного віку, які знаходяться в шлюбі.Показує кількість наро­джених із розрахунку на 1000 заміжніх жінок цього віку.

5. Коефіцієнт очікуваного чергового народження (OSFR). Він дає інформацію про черговість народження – про появу першої, другої, третьої і т.д. дитини в сім’ї або ж у жінки. У жінок різних соціальних груп цей коефіцієнт неоднаковий.

6. Сумарний коефіцієнт (TFR). Дає інформацію про середню кількість народжень у однієї жінки певного покоління на протязі всього її життя.Вважається, що коефіцієнт вищий 4-х є високим, менший 2, 15 – низьким. Сумарний коефіцієнт народжуваності показує середнє число дітей, народжених однією жінкою за весь період її життя. Це своєрідна харак­теристика покоління.

Значне місце в демографії належить показникам, що характеризують смертність населення.

Першим і найбільш простим із таких понять є ‘’ абсолютна кількість смертей ’’. Статистичні органи збирають і публікують дані про кількість смертей за рік (або і частіше).

Але цей показник – лише поверхнева (кількісна) інформація про демографічну ситуацію в суспільстві.

Більш прозору і глибоку інформацію про цей процес чере з категорію смертності ми отримуємо за допомогою ряду коефіцієнтів.

Першим відносним показником рівня смертності є загальний коефіцієнт смертності (ОКС або СМR). Він дорівнює

· відношенню кількості випадків смертей за певний період часу до

· загальної кількості людино-років, прожитих населенням за цей період.

Коли мова йде про період протяжністю в 1рік, то загальний коефіцієнт =

· відношенню кількості випадків смертей за цей рік до

· кількості людей, які цілий рік жили на цій території.

Динаміка загального коефіцієнта за ряд років дає можливість отримати перші уявлення про стан смертності і його рівень на даній території.

Але загальний коефіцієнт смертності недостатній для глибокого розуміння проблеми.

Тому демографи вдаються до використання часткових коефіцієнтів смертності - коефіцієнтом смертності

· різних вікових груп населення,

· чоловіків і жінок,

· жителів міста і села,

· для жонатих (заміжніх) і нежонатих (незаміжніх) тощо.

Серед часткових коефіцієнтів смертності важливе місце належить повіковому коефіцієнту, який розраховується окремо для чоловіків і жінок.

Цей показник представляє собою

· відношення числа смертей в тому чи іншому віці до

· середньорічної кількості чоловіків і жінок в цьому віці.

Дослідження смертності - це розуміння процесу з метою впливу на нього в позитивному плані. З огляду на той факт, що значну кількість смертей в суспільстві дають люди в працездатному віці.