![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Мех. рота на БТР
Загальний алгоритм роботи командира мех. взводу з отримання бойового завдання. Командир взводу, одержавши бойове завдання, з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти. Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядоквзаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.
7. Що вказує ком взводу в бойовому наказі. У бойовому наказі командир взводу указує: орієнтири; склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; завдання роти і взводу; об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уража-ються засобами старших командирів, а також завдання сусідів; бойові завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізо-ваного взводу, крім того, — завдання безпосередньо під-порядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим); час готовності до виконання завдання; своє місце і заступника. Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гра-нично ясно. Мех. рота на БМП склад. з 102 чол. Командування роти – 9 осіб (командир роти - ПМ, заступник ком-ра роти з вих. роботи - ПМ, старшина роти – АК-74, технік у роти – ПМ, саніструктор – АК, механік-водій – АК, навідник-оператор – АК-74, оператор станціії ближньої розвідки – АК-74), 3 взвода – 93 чол. Озброєння: БМП-2, РПГ-7В, ПКМ, РПК-74, ПМ, СВД, АК-74, АКСУ, РПГ-7, РЛС-СБР-3 Мех. рота на БТР склад. з 119 чол. Управління роти – 9 чол. (ком-р оти, старший технік роти, старшина роти, саніт. інструктор, оператор РС СБР-3, водій БТР, кулеметник БТР), 3 механіз. зводи, протитанковий взвод (17 чол.): упр-ня (2 чол.: ком-р і заступник), 3 протитанк. відд. Склад відд-ня: ком-р відділення, стар. оператор, оператор, кулеметник БТР, водій. 10. Організація, основне озброєння та бойова техніка механізованого взводу на БМП . До складу мех.взв входять управління взводу та три механізовані відділення. До управління взводу входить командир взводу, заступник командира взводу, кулеметник ПК. Всього у взводі налічується 28 чоловік. До мотострілецького відділення як до організаційно-штатної одиниці входять: К -- командир відділення. MB -- механік-водій БМП. Основне завдання -- утримувати у технічно справному стані бойову машину і вміло водити її за будь-яких обставин. НО -- навідник-оператор БМП. Озброєний автоматом. Основне завдання -- вести вогонь з бортового озброєння. Км -- кулеметник. Завдання -- вражати групові цілі противника. Гм -- гранатометник. Завдання -- уражати броньовані цілі противника на відстані до 500 м. СГм -- старший гранатометник. ПГм -- помічник гранатометника. Основне завдання -- переносити гранати, допомагати гранатометникові, прикривати його від вогню противника. Сн -- снайпер. Завдання -- знищувати важливі цілі противника (офіцерів-спостерігачів, гранатометників). Ст -- стрільці. Озброєні автоматами, що мають підствольні протипіхотні гранатомети. Основне завдання -- знищувати живу силу противника.. Ст -- старший стрілець. Особовий склад відділення -- від 8 до 10 чоловік, воно має одну бойову машину і засоби радіозв'язку. Механізований взвод на БМП озброєний: БМП-2- 3 шт., 5, 45 РПК-74 - 3 шт., АК-74 - 15шт., АКС-74у - 3 шт., СВД- 1 шт., РПГ-7-1шт., ПМ-1шт. На озброєнні взводу занаходиться БМП-2 - це бойова гусенична плаваюча машина, що має озброєння, броньований захист й високу маневреність 11. В чому полягає управління підрозділами, що воно включає? Система управління підрозділами? Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира взводу (відділення, танка) щодо Командир взводу (відділення, танка) несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення, танка), озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання в установлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну та морально-психологічний стан особового складу. Він завжди повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують, в чому мають потребу підпорядковані йому відділення, екіпажі, обслуга (солдати, сержанти) і який їх морально-психологічний стан. В бою командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний стежити за ходом бою, вести розвідку противника, своєчасно ставити завдання підлеглим, уміло використовувати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника. Бій командир взводу (відділення, танка), як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо — по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок роботи командира взводу (відділення, танка) залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.
12. Визначення оборони? Позиційна оборона, маневрина оборона? Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп. Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої по-зиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення. Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ. Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника Позиційна оборона — основний вид оборони. Вона ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості.
13. Бойовий порядок мех. взводу в обороні. Механізований (танковий) взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне обладнання, а також загородження, здатний завдати противнику, який наступає, великих втрат і утримувати позиції, Побудова оборони механізованого (танкового) взводу включає: б о й о в и й п о р я д о к в з в о д у, Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриманні важливої ділянки (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони. Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відділень м е х а н і з о в а н о г о в з в о д у (мал. 3) в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з-таким розрахунком, щоб забезпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розтшування вогневих засобів і маскування. Бронетранспортери займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із " кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки. Придані механізованому взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення — в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони. В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ни-ми тісну взаємодію.
14. Система вогню взводу в обороні. Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойових машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують. Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту. Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій. Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися, вогнем всіх видів. Ефективність вогню в оборонї досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, — одна—дві ділянки зосередженого вогню. Гранатометному і протитанковому взводам указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, — основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню. Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, гарматам, протитанковим керованим ракетним комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися. Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.
15. Що, як правило вказує командир на схемі взводного опорного пункту. Командир механізованого (танкового) взводу зобов'язаний скласти схему опорного пункту, а командири гранатрметного і протитанкового взводу — схему вогню взводу. Схема опорного пункту подається командиру роти, а схема вогню — командиру батальйону. На схемах, як правило, указуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; смуга вогню взводу та додаткові сектори обстрілу; позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу — тільки ділянки зосередженого вогню)'; ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньому, по якому веде вогонь взвод, а на схемі вогню грана-тометного взводу, крім того, —" рубежі загороджувального вогню та позиція механізованого підрозділу, якому взвод приданий; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх підрозділів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережиого пункту взводу.
16. Наступ, бойове завдання взводу у наступі. Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні Механізований (танковий) взвод наступає у складі роти, а в резерві батальйону, в штурмовій групі та в Взвод наступає на фронті до 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку — на фронті до 50 м. Механізованому (танковому) взводу (відділенню, танку) в наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок Об'єктом атаки механізованого (танкового) взводу (відділення, танка), як правило, є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку наступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника.
Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає в пішому.порядку (мал. 10), складається із цепу, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та засобів посилення.
Бойовий порядок механізованого взводу (мал. 11), що наступає на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), і танкового взводу (мал. 12) складається із бойової лінії бойових машин з інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею. . Бойовий порядок при наступі мех. від, в пішому порядку, складається з ланцюга з інтервалом між солдатами 6-8 м (8- 12 кроків) і бойової машини піхоти. Для зручності ведення вогню й кращого застосування до місцевості солдати в ланцюзі можуть висуватися трохи вперед або убік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу ланцюга й не заважаючи діям сусідів. Бойова машина піхоти діє за ланцюгом відділення, на її фланзі, а іноді й безпосередньо в ланцюзі. При атаці на бойових машинах піхоти механізований, кулеметний (протитанково - кулеметний) взводи діють у бойовій лінії за танками на віддалі 100-200м. При атаці в пішому порядку особовий склад цих взводів діє в ланцюзі безпосередньо за бойовою лінією танків на віддалі, що забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії й підтримку просування танків вогнем стрілецької зброї. Бойові машини піхоти у цьому випадку, використовуючи складності місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) просуваються за своїми відділеннями на віддалі, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих танків і особового складу, а іноді вони можуть діяти й безпосередньо в ланцюзі своїх відділень. 18. Райони та рубежі що призначаються для організованого висування, розгортання та переходу в атаку. (прочитать) Під час наступу з ходу механізований (танковий) взвод в період вогневої підготовки атаки висувається до рубежу переходу в атаку в колоні роти. Гранатометний і протитанковий взводи можуть заздалегідь висунутися на вогневу позицію для підтримки атаки механізованих і танкових підрозділів в порядку, вказаному командиром батальйону. Якщо командиром роти призначений пункт розгортання у взводні колони, то взводи після його проходження самостійно з максимально допустимою швидкістю виходять на свої напрямки. З підходом до рубежу переходу в атаку взводи за командою командира роти розгортаються у бойовий порядок і, знищуючи противника вогнем з ходу, продовжують рух до переднього краю оборони противника. При цьому механізований взвод діє слідом за танками і знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові, не даючи противнику можливості відсікти себе від танків. Механізований взвод на автомобілях і танки з виходом на рубіж посадки десантом на танки зупиняються, особовий склад висаджується із автомобілів і згідно з проведеним розрахунком, додержуючись заходів безпеки, робить посадку десантом на танки. Танки з десантом продовжують висування до рубежу переходу в атаку, а автомобілі висуваються в установлені місця збору. Під час атаки в пішому порядку командир механізованого взводу з підходом до встановленого рубежу спішування подає, а командири відділень дублюють команду «Взвод (відділення), приготуватися до спішування». За цією командою бойові машини піхоти (бронетранспортери) доганяють танки, особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає її із бійниць і підготовляється до спішування. З виходом взводу на рубіж спішування за командою командира взводу «Взвод — до машин» механіки-водії (водії) бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а під час висування взводу десантом на танках і механіки-водії танків зменшують швидкість руху машин або, використовуючи укриття, які " є, роблять коротку зупинку. Відділення за командою своїх командирів «До машини» швидко спішуються, а за командою «Відділення, на такий-то предмет — до бою, ВПЕРЕД», розгортаються в цеп та, ведучи інтенсивний вогонь на ходу, прискореним кроком або бігом продовжують рух до переднього краю. Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині взвод здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з ним. Наступление роты на обороняющегося противника с ходу обычно осуществляется из исходного района. Исходный район — это район местности, имеющий естественные укрытия и подготовленный в инженерном отношении. Он указывается обычно старшим командиром. Сущность данного способа перехода в на-стугпление состоит в том, что подготовка наступления поводится в исходном районе на значительном уда лении от переднего края обороны противника, а выдвижение, развертывание и переход в атаку рота осуществляет под прикрытием ударов авиации, огня артиллерии с ходу и безостановочно. Для обеспечения своевременного и организованного выдвижения, развертывания и одновременного перехода всех подразделений в атаку назначаются маршрут выдвижения, исходный рубеж (пункт), пункт развертывания в ротные и взводные колонны, рубеж перехода в атаку и рубеж безопасного удаления (схема 3). При атаке в пешем порядке мотострелковой роте, кроме того, указывается рубеж спешивания.
Исходный рубеж (пункт) назначается для своевременного начала выдвижения из занимаемого района и определяется старшим командиром. Его удаление должно обеспечивать вытягивание колонны и набор установленной скорости движения. Пункт развертывания в ротные колоны назначается вне досягаемости установок ПТУР, танков и орудий противника, выделяемых для стрельбы прямой наводкой. Пункт развертывания во взводные колонны назначается по возможности за складками местности вне досягаемости огня ПТУР ближнего действия. В целях обеспечения безопасности от поражающих факторов своих ядерных взрывов подразделениям указывается рубеж безопасного удаления. Он определяется исходя из мощности применяемого ядерного боеприпаса и вероятного отклонения его взрыва от планируемой точки прицеливания. При подходе к этому рубежу рота принимает необходимые меры защиты и не переходит его до получения установленного сигнала (команды). Рубеж перехода в атаку выбирается как можно ближе к переднему краю обороны противника за ближайшими укрытиями так, чтобы выдвижение к нему взводов могло совершаться скрытно, а удаление его обеспечивало ведение действительного огня из основных видов оружия и позволяло взводам безостановочно за короткий промежуток времени и с максимальной скоростью достичь переднего края обороны противника в указанное время («Ч»). Рубеж спешивания назначается как можно ближе к переднему краю обороны противника, обычно в местах, укрытых от огня его пулеметов и противотанковых средств ближнего боя. Кроме того, его минимальное удаление должно исключать поражение личного состава в момент спешивания разрывами снарядов и мин своей артиллерии. В зависимости от условий местности рубеж спешивания может совпадать с рубежом перехода в атаку или находиться значительно ближе к противнику. Во всех случаях он должен обеспечивать высокую скорость атаки, наименьшее напряжение сил личного состава мотострелковой роты при действия в пешем порядке, а также максимально снижать потери от огня противника
19. Визначення маршу? Маршові можливості мех. підрозділів. Марш — організоване пересування підрозділів в колонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчасного виходу в призначений район або на вказаний рубіж. Він може здійснюватися в передбаченні " вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості. В усіх випадках командир повинен забезпечити прибуття взводу (відділення, танка) в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і в готовності до виконання бойойого завдання. Взвод (відділення, танк) здійснює марш в колоні роти (взводу) з дистанціями між машинами 25—50 м. Для захисту підрозділів від високоточної зброї противника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв'язку, по просіках в лісі, по ущелинах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування про-типником високоточної зброї дистанції між бойовими машинами збільшуються і можуть бути 100—150 м. Маршрути руху, по можливості, не повинні проходити через великі населені пункти, вузли доріг, тіснини, поблизу залізничних станцій (портів, аеропортів). Механізований взвод (відділення) при необхідності може пересуватися в пішому порядку або на лижах. Середня швидкість руху взводу без врахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танках—20—25 км/год; на автомобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони — 25—ЗО км/год; механізованого взводу в пішому порядку — 4—5 км/год, на лижах — 5—7 км/год. У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших Несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15—20 км/год. В усіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в даних умовах швидкістю- Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння і техніки, їх технічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3—4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — в кінці кожного добового переходу.
20. Дії взводу на марші за сигналом оповіщення про повітряного противника та про РХБ. За сигналом оповіщення про повітряного противника взвод (віділення, танк) продовжує рух. Вогневі засоби, що виділені для ведення вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях, приготовляються для відкриття вогню; люки бойових машин шхоти (бронетранспортерів), танків, крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиняються. Особовий склад переводить протигази в положення «напоготові». Напад повітряного противника відбивається вогнем за командою командира взводу (відділення, танка). Під час руху в пішому порядку механізований взвод за командою командира займає найближче, укриття і відкриває вогонь із стрілецької зброї по повітряних цілях противника. За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження взвод (відділення, танк) продовжує рух. У бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, включається система захисту від зброї масового ураження. Особовий склад, який прямує в пішому порядку і на відкритих машинах, одягає засоби індивідуального захисту. Зони з високим рівнем радіації, райони зруйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху взвод (відділення, танк), як правило, обходить, при неможливості обходу — зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням системи захисту від зброї масового ураження, яка є на машинах, і засобів індивідуального захисту. Часткова спеціальна і санітарна обробка проводиться після виходу із зони радіоактивного зараження за вказівкою командира роти (взводу), а при зараженні особового складу отруйними речовинами — негайно. Повна спеціальна і санітарна обробка проводиться, як правило, в районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.
21. Порядок здійснення маршу взводом у колоні головних сил роти. Одержавши завдання на марш в колоні роти, командир взводу під час його з'ясування та оцінки обстановки крім звичайних питань вивчає по карті (схемі) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовими, визначає порядок підготовки взводу до маршу, призначає склад чергових вогневих засобів та спостерігачів. Бойовий наказ на марш командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу. У бойовому наказі командир взводу вказує: відомості про противника; завдання взводу: маршрут руху, район зосередження (відпочинку) або рубіж і час прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж, шикування колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з противником і порядок дій при зустрічі з ним; які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, порядок підтримання взаємодії і зв'язку з ними; час готовності до маршу; своє місце і заступника. Під час організації взаємодії командир взводу вказує: порядок спостереження і зв'язку; порядок дій взводу під час нальоту авіації противника і при застосуванні ним зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування; порядок користування приладами нічного бачення додержання маскування та дисципліни маршу; сигнали оповіщення, управління та взаємодії, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій і порядок узгодження дій відділень (танків) між собою та сусідами. Командир відділення (танка), одержавши завдання на марш у складі взводу, перевіряє знання особовим складом одержаного завдання, сигналів оповіщення, управління та взаємодії, порядок дій за ними і призначає спостерігача за сигналами, які подаються командиром взводу. Машини на марші рухаються лише по правій стороні дороги, додержуючись встановленої швидкості руху, дистанції та заходів безпеки.
22. Завдання похідної охорони? Місце взводу під час дій у похідній охороні. Взвод на марші може призначатися в головну (бокову, тильну) похідну, а іноді і в нерухому бокову заставу або головний (тильний) дозор із завданням виключити раптовий напад противника на колону, що охороняють, забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення до неї наземної розвідки противника. Взводу можуть придаватися засоби посилення. Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної (бокової) похідної застави (головного дозору) в напрямку руху, а від головних сил батальйону (нерухомої бокової застави) в сторони флангів, яким загрожують (на напрямки, яким загрожують), може висилатися дозорне відділення (танк) на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем. У головній (боковій, тильній) похідній заставі (головному, тильному дозорі) організовується спостереження за наземним і повітряним противником, призначається спостерігач для прийому сигналів від дозорного відділення (танка) і підтримується постійна готовність до зустрічі з противником.
23. Порядок виконання завдання взводом, призначеним у головну похідну заставу. Взвод, призначений в головну похідну заставу (головний дозор), у встановлений час проходить вихідний пункт і рухається за вказаним маршрутом з установленою швидкістю. Командир взводу знаходиться в голові колони похідної застави (головного дозору), слідкує по карті за маршрутом руху, діями дозорного відділення (танка), особисто веде розвідку противника і міяцевості спостереженням і доповідає командиру, який вислав охорону, про зустріч з противником, загородження та заражені ділянки на маршруті. Тіснини, тунелі, мости та інші вузькі місця головна похідна застава (головний дозор) проходить безупинно. Зруйновані мости, заміновані або заражені ділянки маршруту головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк) обходить, позначаючи напрямок обходу покажчиками. При неможливості обходу замінованих ділянок маршруту вони розміновуються приданим взводу підрозділом інженерних військ під прикриттям готових до відкриття вогню бойових машин піхоти (бронетраспортерів), танків або самостійно з використанням возимих комплектів розмінування та іншими способами. Дозорне відділення (танк) просувається в указаному йому напрямку стрибками від укриття до укриття, ведучи спостереження за прилеглою місцевістю. Закриті ділянки місцевості, окремі будови, узлісся, входи в ущелини і тунелі, де можливе приховане розташування противника і раптовий його напад із засад, а також вузькі проходи, мости та інші об'єкти воно оглядає і при необхідності позначає попереджувальними знаками. Про все виявлене на шляху руху і про зустріч з противником командир дозорного відділення (танка) негайно доповідає командиру, який його вислав. Дрібні групи противника головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк), як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання. При зустрічі з переважаючим за силою противником вона діє залежно від обстановки: раптовим вогнем з вигідної позиції та рішучою атакою знищує його, а якщо своїми силами головна похідна застава не в змозі знищити противника, вона стійко утримує позицію, яку займає, та забезпечує розгортання і вступ у бій колони, яку охороняє.
24. Розташування на місці. Основні вимоги щодо обрання місця розташування підрозділів, та розташування ос складу та бойової техніки. Взвод на місці, як правило, розташовується уздовж маршруту висування, використовуючи захисні та Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки розташовуються в указаних командиром взводу місцях під кронами дерев, в ярах, в радіолокаційній тіні від місцевих предметів на віддаленні 25—50 м один від одного, а на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї—100—150 м. Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а при наявності часу улаштовуються перекриті щілини або бліндажі. Для бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків обладнуються окопи та укриття. Місця розміщення особового складу та розташування бойової техніки ретельно маскуються. Поблизу бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків обладнуються фальшиві об'єкти (теплові пастки). В умовах суворої зими або тривалої негоди взвод може розміщуватися в населеному пункті. В цьому випадку взводу для розміщення відводиться по можливості один будинок або споруда.
25. Завдання сторожової охорони? Порядок виконання завдання взводом призначеним у сторожову охорону. Взвод (відділення, танк) призначається у сторожову охорону із завданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються, своєчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, і у випадку нападу противника стійко обороняти позицію, яку займають. Взвод, призначений у сторожову охорону, складав сторожову заставу, якій вказується смуга охорони шириною до 2 км. В цій смузі застава займає зручний для оборони рубіж й обладнує на ньому основну, а при наявності часу і запасну позиції, з яких прикривається вогнем вся смуга охорони. Для своєчасного виявлення противника в сторожовій заставі може розгортатися пост радіолокаційної розвідки наземних рухомих цілей, а на позиції кожного відділення (танка) організовується спостереження. На найбільш імовірному напрямку дій противника може бути виставлений сторожовий пост. У нічний час та в інших умовах обмеженої видимості організовується підслуховування та ведеться спостереження з використанням приладів нічного бачення. Для огляду місцевості між позиціями відділень (танків) і на відкриті фланги висилаються парні патрульні, а на потайні підступи, в тому числі і вдень, для своєчасного виявлення противника виставляються секрети та встановлюються сигнальні міни. (прочитать) Командир механізованого (танкового) взводу, виділеного у сторожову заставу, одержавши завдання, в Командир взводу повинен організувати пильне несення служби, особисто виставляти сторожові пости і секрети, встановити порядок відпочинку особового складу та забезпечити постійну бойову готовність сторожової застави. Якщо застава виставляється вночі, командир взводу зобов'язаний на світанку обійти підрозділи, внести необхідні зміни в їх розташування та уточнити завдання. Патрульними призначаються два солдати, один з них призначається старшим. Патрульні несуть службу вночі або в установлений період безперервно: одна пара змінює іншу. Висилаючи патрульних, командир взводу вказує маршрут руху, завдання, порядок несення служби, дій при виявленні противника і пропуск. Патрульні рухаються за вказаним маршрутом і ретельно оглядають місцевість. Одиночних солдатів противника вони захоплюють у полон або знищують. При виявленні групи противника старший патрульний негайно доповідає про це командиру взводу і організовує спостереження за її діями. Секрет виставляється від сторожової застави на віддаленні до 400 м у складі 2-3 солдатів, один з них призначається старшим. Під час виставлення секрету командир взводу вказує склад, завдання, місце, порядок несення служби, підтримування зв'язку і пропуск. Секрет потай займає і обладнує вказане місце і веде безперервне спостереження за противником та місцевістю. Старший секрету встановлює порядок спостереження, підтримує постійну бойову готовність секрету і зв'язок з командиром, який його виставив. Секрет несе службу беззмінно протягом дня або ночі, потай, нічим себе не виявляючи. Він нікого не затримує і не опитує. Про появу одиночних солдатів (цивільних осіб) та груп противника старший секрету доповідає командиру, що вислав секрет. Під час нападу противника на секрет він відкриває вогонь і відходить, продовжуючи вести спостереження. Із закінченням часу несення служби або за командою (сигналом) командира, який вислав секрет, особовий склад повертається на сторожову заставу. 26. Види вогню механізованих підрозділів, маневр вогнем. Маневр огнем применяется для более эффективного поражения противника. Различают следующие виды маневра огнем: сосредоточение, перенос и распределение (схема 2). Сосредоточение огня применяется для эффективного поражения в короткое время важной или опасной цели, ведется всеми средствами подразделения или большей частью из них по одной важной цели или группе целей, находящихся на ограниченном участке. Перенос огня применяется для последовательного поражения целей, поражения важной цели или при сосредоточении огня всех огневых средств для уничтожения наиболее важной цели. Распределение огня применяется ротой для одновременного поражения нескольких отдельных целей или различных целей одной групповой цели. Для обстрела каждой цели следует назначать те огневые средства, огонь которых в наибольшей мере обеспечивает ее поражение. При маневре огнем необходимо учитывать расположение огневых средств по отношению к цели. Огонь по направлению может быть: — фронтальным — направленным к фронту цели; он более эффективен при поражении глубоких целей и менее — широких; — фланговым — направленным во фланг цели; этот вид огня наиболее эффективен при обстреле целей, действующих на широком фронте; — перекрестным — ведущимся с двух и более на правлений по одной цели. По тактическому назначению следует различать огонь по отдельным и групповым целям, сосредоточенный и кинжальный огонь. Огонь по отдельной цели обычно ведется одним огневым средством. Огонь по групповой цели ведется одним или несколькими огневыми средствами по цели, состоящей из нескольких отдельных целей. Сосредоточенный огонь (СО) ведется несколькими танками, БМП (БТР), пулеметами, автоматами и другими огневыми средствами, а также одним или несколькими подразделениями роты по одной цели ил по части боевого порядка. Сосредоточенный огонь и автоматов и ручных пулеметов по наземным целям ведется на дальностях до 800 м, по воздушным — до 500 м, из ротных пулеметов — до 1000 м; из крупнокалиберных пулеметов, установленных на БТР, — до 2000 м; из орудий БМП — до 2500 м, танков — до 3000 м. 27. Основні правила розробки та ведення бойових графічних документів. Бойові документи розробляються, як правило, графічно на топографічних картах, папері або кальці. Отримані і віддані бойові накази та розпорядження записуються, як правило, в робочих зошитах або на звороті топографічної карти. При розробці і веденні бойових документів необхідно дотримуватися таких правил: кожний бойовий документ повинен мати службовий заголовок та підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, що підписала документ; у заголовку письмового бойового документа крім найменування документа вказується порядковий номер документа, місце пункту управління, час і дата його складення (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений; населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дії своїх підрозділів указуються, починаючи з правого флангу, а противника — з його лівого флангу; рубежі указуються двома, райони (опорні пункти) — трьома пунктами; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються в називному відмінку; розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на передньому краю: в обороні і а наступі — із тилу в сторону противника, при відході — від противника в напрямку відходу. Лінії указуються спочатку справа, потім зліва: в обороні — на граничну досяжність своїх вогневих засобів, в наступі — на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку; напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання; маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший — на вихідному рубежі (пункті), потім найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній — в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку; дані обстановки наносяться на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озброєння і техніка наносяться, як правило, знаками загального позначення; при відсутності необхідних знаків допускається застосовувати додаткові знаки з поясненням на карті (схемі); положення своїх військ, їх завдання і дії позначаються червоним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО і спеціальних військ — чорним кольором; положення і дії противника позначаються синім кольором; нумерація, найменування частини (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника — синім; для скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин використовуються тільки рядкові букви; при одноколірному виконанні графічних документів всі умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки умовних позначень противника— подвійною лінією; умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему) відповідно до дійсного положення їх на місцевості і розташовуються по напрямку дій або ведення вогню; всередині або поряд з умовними знаками при необхідності вказуються кількість і тип озброєння і техніки; для позначення військ противника застосовуються ті ж умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними написами; джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться початковими буквами, наприклад: спостереження — С; показання полонених — П, документи противника — ДП, військова розвідка — ВР, повітряна розвідка —• ПвР, артилерійська розвідка — АР, інженерна розвідка — ІР, радіаційна, хімічна, біологічна розвідка — РХБР, час і дата одержання відомостей про противника підписуються під позначенням джерела або в рядок; відомості, що потребують перевірки, відмічаються знаком питання; другорядні дані, а також дані, що неможливо відобразити умовними знаками, записуються на полях карти, в пояснювальній записці (легенді) або в робочому зошиті; розташування і дії військ наносяться умовними знаками суцільною лінією, а дії, що передбачаються або намічаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, — переривчастою лінією (пунктиром); запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з буквою З всередині знака або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження і об'єкти позначаються зеленим кольором і доповнюються буквою Ф всередині знака або поряд з ним; під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими значками або підтушовуються різними кольорами; час, до якого відноситься те або інше положення військ указується під найменуванням підрозділу (частини) або в рядок; всі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуться без зв'язок, пристосовуючи їх розміри з масштабом карти і військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) із стрілкою до умовного знака; графічний документ, виконаний на прозорій основі з карти, повинен мати не менше трьох пунктів (для наступного сполучення), розташованих, як правило, по кутах верхньої рамки листка карти або в пересіченні координатної сітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за якою він виготовлений, а виконаний у довільному масштабі і, якщо немає координатної сітки, — стрілку для позначення напрямку північ—південь.
(!)28. Зміст з’ясування бойового завдання. Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.
Командир взводу, одержавши бойове завдання, з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти. Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.
29. Зміст оцінки обстановки. Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вив-чити: склад, положення та можливий характер дій про-тивника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.
30. Порядок призначення, нумерації і нанесення орієнтирів на бойовий графічний документ? Умови орієнтування — це властивості місцевості, що сприяють визначенню свого місця розташування і потрібного напрямку руху щодо сторін обрію, що оточують об'єкти місцевості, а також щодо розташування своїх військ і військ супротивника. Вони визначаються наявністю на місцевості характерних елементів рельєфу і місцевих предметів, що чітко виділяються серед інших об'єктів по своєму зовнішньому вигляду чи положенню і зручних для використання як орієнтири.
|