![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Тактичні прийоми допиту свідка за умов конфліктної ситуації.
Під час допиту у конфліктній ситуації – коли свідок є недобдросовісним і не бажає повідомляти правду. До ознак, що свідчать про неправдивість показань можна віднести: - наявні протиріччя між інформацією у показаннях і відомостями з тих самих питань, які містяться в інших джерелах; - повідомлення однією й тією ж особою різних показань щодо одних і тих самих обставин тощо; - нечіткість, неконкретність відомостей, що містяться в показаннях за умови відсутності суб’єктивних та об’єктивних факторів, що могли негативно впливати на формування свідоцьких показань; - співпадіння у навіть незначних подробицях показань декількох осіб щодо одних і тих самих обставин тощо; - обмовки, неконтрольовані висказування, що вказують на обізнаність допитуваного про обставини, про які з його слів йому нічого не відомо; - наявність в показаннях фраз, виразів, слів, які не відповідають рівню розвитку допитуваного; - вперте підкреслювання своєї порядності та нарочито демонстрації щодо процесу з’ясування своєї обставин події й виявлення винних; - очевидні ухилення від відповіді на прямі запитання та ін. Типовими мотивами неправдивості показань свідка (потерпілого): - страх перед можливою помстою з боку злочинців або їх прибічників; - прохання, умовляння, підкуп, шантаж чи інший вплив з боку цих осіб; - намагання приховати свою власну не дуже привабливу поведінку під час перебігу розслідування події тощо; - намагання допомогти злочинцю внаслідок родинних, товариських, інтимних чи інших стосунків; - бажання (потерпілого) приховати наявність та джерело набуття викраденого у нього майна та цінностей; - скептичне відношення до можливостей правоохоронних органів щодо розкриття злочину й намір уникнути обтяжливої участі у доволі тривалому кримінальному судочинстві у справі; - негативне відношення до правоохоронних органів в цілому, і міліції, зокрема тощо; - намір самому розквитатися зі злочинцем. Тактична допиту недобросовісного свідка полягає: у достовірному встановленні причин і мотивів, що спонукають його давати неправдиві показання із наступним застосуванням відповідних т/прийомів для переборення цих чинників. Зокрема такі: а) тактичні прийоми направлені на розпізнання (правдивих і) неправдивих показань. Це: - створення нормальної, невідволікаючої увагу допитуваного обстановки; - уточнення й конкретизація непевних, неповних показань, суперечностей; - постановка запитань для повторного викладу окремих чи всіх фактів; - формування у допитуваного (думки) враження про неможливість і недоцільність повідомляти неправду, замовчувати про певні факти; б) т/п, що мають за мету використання позитивних якостей особи допитуваного щоб спонукати до дачі правдивих показань, зокрема: - нейтралізувати негативні якості свідка; - використати його позитивні риси; - звернення до почуття справедливості, совісті, чесності, добросовісного виконання своїх обов’язків; - надання допомоги у боротьбі зі злочинністю тощо; в) т/п використовуючи для викриття допитуваного у брехні: - створити на допиті вийнятково робочу обстановку; - дотримуватись конкретної поведінки; - сформувати у допитуваного переконання про те, що брехати немає сенсу і що будь – який прояв неправди буде викритий, слідчий рішуче налаштований на встановлення істини у справі; - застосовувати раптову постановку запитань, які стосуються найважливіших обставин справи; - створити у допитуваного думки (враження) про обізнаність слідчого про всі обставини справи і наявність у нього достатніх доказів; - відволікти уваги допитуваного від надуманих показань брехні; - використати пред’явлення доказів без роз’яснення їх змісту та відношення (належності) до справи (інформація для роздуму); - раптово (неочікувано для свідка) пред’явити найбільш вагомі для доказів або пред’явити їх у певній послідовності продемонструвати відеофільмів, магнітофоні записи тощо. У процесі допиту свідка як і будь – кого іншого, необхідно спостерігати за поведінкою допитуваного та його психо –фізіологічними реакціями. Таке спостереження дає змогу слідчому реєструвати стан свідка орієнтуючи функцію на потребу опрацювання результатів такого спостереження з тим, щоб дати оцінку показань особи: чи вони правдиві чи ні тощо. Є сенс більш подробно зупинитись на цих питаннях, але це в кінці лекції, після з’ясування основних питань теми допиту у кримінальному судочинстві.
|