Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Договори про припинення права на утримання взамін на набуття права власності на нерухомість.
Доцільність можливості укладення такого договору визрівала давно. Суди неодноразово розглядали справи про стягнення аліментів на дитину, у яких чоловіки заявляли, що за домовленістю з матір'ю дитини, колишньою дружиною вони подарували дитині будинок, взамін чого вона зобов'язувалася не подавати до суду позову про аліменти. Але згодом подала-таки. Суди відмовляли у задоволенні позовів про визнання недійсним договору дарування і стягували аліменти у встановленому законі розмірі, оскільки матір не була уповноважена на відмову від права дітей на аліменти. Наукове пояснення цій судовій практиці було таке: матір може відмовитися від права дитини на утримання лише з дозволу органу опіки та піклування; договір дарування був укладений за волею дарувальника; помилка в мотивах юридичного значення не має. Отак батько позбувався будинку і повинен був й надалі платити аліменти на загальних підставах. У статті 190 СК передбачена нарешті можливість укладення такого договору і, як пояснюють нотаріуси, таких договорів ними посвідчено уже чимало. Ця стаття має назву " Припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість", але вона вимагає певних уточнень. За цим договором право дитини на утримання від одного з батьків (ніхто не може сказати наперед, яким буде його здоров'я, матеріальне становище і скільки взагалі триватиме його життя) перетворюється у право власності на нерухомість, вартість якої невпинно зростає, що забезпечить їй матеріальну стабільність на майбутнє. Батько (передбачається, що найчастіше саме він буде відчужувачем нерухомості) втратить право власності на нерухомість і буде звільнений від обов'язку з утримання дитини. Але залишиться потенційним носієм обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину, якщо виникне у цьому потреба. Висловлена думка, що нотаріус при посвідченні цього договору має визначити вартість місячного, а відтак і річного прожитку дитини, зіставити цю суму з вартістю нерухомості і зазначати у договорі про звільнення батька від сплати аліментів лише доти, поки дитина " не з'їсть" усієї вартості будинку чи земельної ділянки. Сторони у договорі Суб'єктами цього договору є мати та батько дитини. Якщо на момент укладення цього договору дитині виповнилося 14 років, вона має бути учасником цього договору. У статті 190 СК не передбачено права на укладення такого договору з іншою особою. Однак не можна виключати можливості сумної події-смерті матері, в результаті чого дитина житиме з бабою чи дідом, старшою сестрою чи братом. А заодно - і доцільності укладення такого договору не лише за участю батьків дитини. Якщо виникне така потреба, то для її реалізації не буде перешкод - на допомогу прийде аналогія закону (ч. І ст. 10 СК). Набувач нерухомості У частині 2 ст. 190 СК запропоновано два варіанти: 1) набувачем є лише дитина; 2) набувачами із правом спільної часткової власності є дитина і той із батьків, з ким вона проживає.
|