Модель вибору монополістом співвідношення ціни(Р) та обсягів продажу(Q), що максимізують його прибуток.

- монополіст максимізує прибуток при обсягах виробництва менших ніж це

могло бути на конкурентному ринку;
- він реалізує продукцію за цінами, що перевищують середні витрати АТС.
І отримує економічний прибуток (Р> АТС). Величина приросту загальної
виручки при зниженні ціни і збільшенні обсягу продукції визначається
еластичністю попиту за ціною:

- якщо попит еластичний, то приріст обсягу виробництва приводить до
зростання загальної виручки і величина МR є додатковою;

- при нееластичному попиті зростання обсягу виробництва викликає '

зниження сукупної виручки ТR і гранична виручка МR тоді від’ємна;

- коли еластичність попиту одинична, еластичність попиту за ціною =1,
то ТR не змінюється. МR=0; Монополіст, який намагається
максимізувати прибуток, буде завжди уникати нееластичної ділянки кривої
попиту на користь певної комбінації і «ціна - продукт» на еластичній ділянці.
Це були випадки зниження ціни і збільшення загального обсягу виробництва.
Яку ж конкретну комбінацію ціни та кількості проданого продукту обере
монополіст?

Це залежить не тільки від попиту, а й витрат на виробництво.
Виробник вироблятиме додаткову одиницю продукції до того часу, поки
доход від її продажу буде перевищувати додаткові витрати на її виробництво.

МR> МС

2. Монополіст зможе максимізувати прибуток при такому співвідношенні
ціни та обсягу продажу, яке зрівнює МR і МС

Короткостроковий період. МR=МС< AC< P.

Монополія в тривалому періоді максимізує свій прибуток, якщо фірма
прибуткова, або мінімізує збитки, якщо збиткова при МR=МС.
Маючи можливість контролювати одночасно і випускати ціну, вона
підвищує ціни, скорочуючи при цьому обсяги виробництва. Але є ситуації, в
яках фірма-монополіст сама зацікавлена у збільшенні випуску продукції (цінова дискримінація).

3. Цінова дискримінація відбувається тоді, коли один продукт реалізується
більш ніж за одною ціною при тих же незмінних витратах. Наприклад, різні
тарифи на електроенергію населенням та підприємствам, пасажирські
перевезення і вантажні перевезення Укрзалізницею.

Чистий монополіст мас можливість проводити цінову дискримінацію.
Іноді складається помилкове уявлення про цінову політику монополіста:
1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Але збільшення ціни
обертається зменшенням обсягів продажу, мета ж монополіста як і будь - якої
фірми збільшити не ціну, а прибуток.

2.Чим вища різниця між ціною (Р) та середніми витратами (АС) на
виробництво одиниці продукції тим більший прибуток отримує
монополіст. Це твердження справедливе лише відносно доходності з одиниці
продукції. Монополіст же ставить за мету максимізувати загальний прибуток
(наприклад річний), що не завжди збігається з максимізацією прибутку з
одиниці продукції (наприклад ціна товару 10 грн/кг, собівартість 5 грн/кг,
прибуток з одиниці продукції 10-5=5(грн/кг), прибуток з 10 одиниць буде
становити 50грн.).

Однак, можлива ситуація, що при меншій ціні 9 грн/кг і вищих
витратах (6грн\кг), але при умові більшою обсягу реалізації продукції(20кг)
прибуток може бути більший ніж у першому випадку(9-6)*20=60(грн).
З.Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність.
Для монополіста існуватиме варіант беззбиткової діяльності у тому
випадку, якщо крива попиту перетинатиме криву середніх витрат. Але
бувають ситуації, коли попит на якийсь товар різко падає, а монополіст

подовжує випускати продукцію. Тоді крива попиту проходить нижче ніж
криза середніх витрат, не маючи з нею спільних точок.

4. Найголовнішими економічними наслідками діяльності чистої монополії є:
1)Порівняно з конкурентним виробником монополіст вважає за доцільне
призначити вищі ціни і продавати менший обсяг продукцій, тому:

а) суспільно перевитрачає певну кількість ресурсів, бо рівноважний обсяг
виробництва монополіста не збігається з мінімальним рівнем середніх
витрат;

б) споживачі змушені сплачувати «монопольний податок», який с
економічним прибутком монополіста (Р> AТC).
2)Середні витрати монополіста, як правило, не збігається з середніми
витратами конкурентної фірми. Вони можуть бути як меншими так і
більшими:

а) ATC_M< AТС_K, отже монополіст - це великі підприємства і на розмір
середніх витрат може вплинути ефект масштабу;

б) ATC_M> AТС_K, у зв’язку, як правило, з меншою ефективністю виробничої
діяльності монополіста:

- цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації
витрат (вони можуть ставити завдання - збільшити фірму, не беручи до уваги
витрати, ухилятися від надмірного ринку за рахунок збільшення витрат, брати
на роботу некомпетентних друзів та родичів;

- монополіст, не відчуваючи «подиху в потилицю» конкурента, стає
в'ялим, припиняє пошук нових технологій;

- монополіст несе додаткові витрати (придбання патентів, ліцензій, підкуп
чиновників, тиск на постачальників).

3)Монополія суперечливо впливає на НТП;

а) масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на науку та
розробку нових технологій;
б) монополіст не мас постійних стимулів до НТП;
Конкурентна (антимонопольна) політика держави спрямована на
запобігання монопольної діяльності, на її обмеження та припинення. Основою
конкурентної політики держави є антимонопольне законодавство,
представлене Законами України «Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»
(1992р.); «Про Антимонопольний комітет України»(1993р.); «Про захист від
недобросовісної конкуренції»(1996р.), та інші нормативно-правові акти.
Момент, коли виникає монопольне (домінуюче) становище підприємців на
ринку всіх видів товарів (послуг) у межах певної території, визначає
Антимонопольний комітет. За такий показник беруть перевищення частки
товару підприємця на певному ринку (понад 35%) (монополізований ринок).
В основу антимонопольної політики покладається Державна програма
демополізаії економіки та розвитку конкуренції. Для реалізації конкурентної політики; контролю за використанням антимонопольного законодавства
утворено Антимонопольний комітет України та його територіальні
управління.

До засобів антимонопольного регулювання належать:

- обмеження на встановлення вищого рівня цін і тарифів, запровадження

граничних нормативів рентабельності;

- декларування зміни цін;

- установлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;

- квотування обсягів виробництва товарів (послуг);

- використання державних замовлень;

- розподіл ринків;

- тарифне регулювання імпорту та експорту товарів.