Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розрахунок стабілізаційної колони






Матеріальний баланс блоку стабілізації

 

 

Матеріальний баланс блоку стабілізації установки гідроочистки дизельного палива складений, виходячи із 340 робочих днів у році, і наведений у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Матеріальний баланс блоку стабілізації

 

  % мас. кг/год т/добу т/рік
Узято:        
Сировина –бензинова фракція гідроочищена нестабільна 100, 00 252900, 00 6069, 60 2063664, 00
Всього: 100, 00 252900, 00 6069, 60 2063664, 00
Отримано:        
Бензинова фракція стабільна 98, 50 249106, 50 5978, 56 2032709, 04
Газ 1, 50 3793, 50 91, 04 30954, 96
Всього: 100, 00 252900, 00 6069, 60 2063664, 00

 


Розрахунок стабілізаційної колони

 

 

5.2.1. Визначення тиску в колоні

 

 

Приймаємо за даними підприємства температуру оборотної води рівної 28°С, температуру сконденсованих й охолоджених газів рівною 38°С.

Для подальших розрахунків складаємо матеріальний баланс стабілізаційної колони.

Склад та кількість двох потоків живлення колони розраховані у програмному пакеті Mathcad на підставі даних дослідного пробігу (додаток 1) та разом з продуктами виходу колони, які необхідно отримати, наведені у табл. 5.1.

Схема проходження основних потоків у колоні показана на рис. 5.1.

 

Схема проходження основних потоків у колоні K

 

1 – гаряче живлення з Е-1, 2- холодне живлення з Е-2, 3 – суміш парів зверху колони, 4 – холодне зрошення бензин-відгоном, 5 –бензинова фракція стабільна, 6 – підігріта - бензинова фракція стабільна

 

Рис. 5.1.

 

 


 

Таблиця 5.1

Матеріальний баланс стабілізаційної колони

 

 


 
 


Тиск у ємності, при якому відбувається повна конденсація продукту при температурі системи, визначається по рівнянню ізотерми рідкої фази [7]

 

(5.1)

 

де, Пр - загальний тиск у рівноважній системі пар-рідина при температурі охолодження, МПа;

n - число умовних вузьких компонентів суміші;

Рi - тиск насичених пар i-го компонента при температурі охолодження, МПа;

- молярна частка i-го компонента в рідкій фазі.

Для подолання втрат напору при русі пари через трубопроводи й апарати, розташовані після стабілізаційної колони необхідно, щоб тиск угорі колони трохи перевищувало розрахункове.

Тиск низу колони варто збільшити на величину відповідну гідродинамічному опору тарілок.

Тиск насиченої пари в залежності від температури розраховується за рівнянням Антуана [8]:

 

(5.2)

 

де Т - температура насиченої пари, К; Аі, Ві та Сі – коефіціенти, що залежать від фізичних властивостей речовини (температури кипіння, хімічної структури та інші).

Температуру насиченої пари у системі розраховуємо за рекомендаціями [7, 9] за формулою

 

(5.3)

 

де TF1 та TF2 – температури гарячого та холодного живленнь відповідно, К.

Приймаємо TF1 =210+273 = 483 К та TF2 = 40+273 = 313 К.

Звідси температура насиченої пари дорівнює

 

Т = (483+313)/2 = 398 K.

 

Тиск насичених пар вузьких фракцій суміші розраховують по формулі Ашворта [8]

 

(5.4)

де Т0i - температура кипіння фракції при атмосферному тиску, К;

 

;

 

;

Мі – молекулярна маса вузької фракції суміші, кг/кмоль.

Тиск у верхній частині колони знаходимо по рівнянню

 

(5.5)

 

де Пв - тиск у верхній частині колони, МПа; Пр - тиск у сепараторі, МПа; - гідродинамічний опір пар, МПа; приймаємо =0, 05МПа; К - коефіцієнт запасу приймаємо К=1, 3.

Всі розрахунки зводимо в таблицю 5.2.

В результаті проведених розрахунків Пр = 0, 1299 МПа.

Тоді тиск у верхній частині колони дорівнює

 

(0, 1299+0, 05)· 1, 3=0, 2339 МПа.

 

Тиск низу колони варто збільшити на величину відповідну гідродинамічному опору тарілок та розрахувати за формулою [7]

 

(5.6)

 

де Пн – тиск низу колони, МПа; n – кількість тарілок у колоні; - перепад тиску на одній тарілці, МПа.

Приймаємо n = n1 + n2, де n1 = 7 – кількість тарілок у зміцнуючої частини колони, n2 = 11 – кількість тарілок у відгінної частини колони; = 0, 0007 МПа за літературними даними [7, 9].

Тоді

 

 

 


 

Таблиця 5.2

Вихідні дані для визначення тиску в колоні

 

 


5.2.2. Визначення температурного режиму колони К

 

 

Температура верхньої частини колони у випадку подачі гострого зрошення при висновку бензинових фракцій у пар визначається методом підбора, виходячи з умов кінця однократного випарювання бензину за формулою [9]:

 

(5.7)

 

де - молярна частка і-го компонента у пар; Пв - тиск у верхній частині колони, МПа; Рi - тиск насичених пар і-го компонента при температурі визначення, МПа;

Дані розрахунків заносимо в табл. 5.3.

Температурний режим колони розрахований на ЕОМ за допомогою програми EXCEL.

Температура верха колони дорівнює 91 º С.

Температуру нижньої частини колони приймають на 30 °С вище температури введення гарячого живлення, тобто 240 °С або 513 К та підтримують за допомогою «гарячого струменя»

 


 

Таблиця 5.3

Вихідні дані для визначення температури верху колони

 

 


5.2.3. Тепловий баланс колони K

 

 

Для визначення витрати «гарячого струменя» за дослідними даними роботи подібних колон [7] приймаємо наступні величини:

флегмове число R = 0, 7;

температура «гарячого струменя» - 210 °С;

Число тарілок - 18 шт.;

Тип тарілок - клапанні.

Тепловий баланс стабілізаційної колони має вигляд [9]

 

, (5.8)

 

де х - витрата „гарячого струменю”, кг/год; - ентальпія рідинної фази при температурі надання гарячого струменю, кДж/кг; - ентальпія рідинної фази при температурі нижньої частини колони.

Тепловий баланс стабілізаційної колони зводимо у табл. 5.4.

За даними табл. 5.4 і рівняння теплового балансу (5.8) визначаємо витрату гарячого струменя

 

, (5.9)

 

Витрата гарячого струменя по рівнянню (5.9) дорівнює

Х = 99642, 60 кг/год.

Звідси випливає, що при витраті гарячого струменя 99642, 60 кг/год буде підтримуватися необхідна температура низу колони (280°С).

 


Таблиця 5.4

Тепловий баланс стабілізаційної колони K

 

 

 


5.2.4. Розміри стабілізаційної колони

 

 

Діаметр зміцнуючої частини колони визначається по площі вільного перетину, через який проходить максимальний обсяг пар. Для стабілізаційної колони, що працює з подачею холодного зрошення, що випаровується, цей перетин під верхньою тарілкою.

Визнаємо середню температуру в зміцнуючої частини колони за формулою

 

, (5.10)

 

де Тсер1 – середня температура в зміцнуючої частини колони, К; Тв – температура верху колони, К; Т – середня температура живлень колони, К.

Звідси

 

.

 

Діаметр зміцнуючої частини колони розраховують на підставі формули [8]:

 

, (5.10)

 

де Vп- швидкість обсягу пар у найбільш напруженому перетині колони, м3/c; U- припустима швидкість пар у колоні, м/с.

Швидкість обсягу пар у найбільш напруженому перетині колони Vп розраховують за формулою

 

, (5.11)

 

де Пв - тиск угорі колони, МПа; Gп – витрата пари, кмоль/год, що дорівнює

 

(5.12)

 

де Gі – витрата і-го компоненту парової фази (газів і легкої бензинової фракції), кг/год; Мі – молекулярна маса пари, кг/кмоль; n – кількість компонентів парової фази.

Розрахунок витрати пари Gп наведений у табл. 5.3.

Тоді

0, 317 м3/с. (5.13)

 

Припустиму швидкість пар у колоні розраховують за формулою [7]

 

, (5.14)

 

де m1, cmax - коефіцієнти, що залежать від типу тарілки, відстані між тарілками й умов ректифікації; - густина рідини у верхній частині колони, кг/м3; - густина пар, кг/м3;

 

, (5.15)
   
3, 32 кг/м3  

 

Рідина у верхньому перетині К являє собою розчин газів С2 - С4 у бензиновій фракції, ії відносна густина розрахована у табл. 5.4 за формулою Крега [10] та дорівнює або на підставі [10]

 

.

 

Густину рідини у верхньому перетині при температурі tсер1= Тсер1 – 273 (º С) розрахуємо за формулою [8]

 

(5.16)

 

Тоді

 

=

= 0, 4874 г/см3 або 487, 4 кг/м3.

 

Згідно [8] при відстані між клапанними тарілками 600 мм у верхній частини колони коефіцієнти m1 = 1, 15 та cmax.= 300.

Звідси маємо

 

= 0, 350 м/с;

1, 07 м.

Приймаємо діаметр зміцнуючої частини колони, рівний стандартному, тобто Dв = 1, 25 м.

 

Діаметр відгінної частини колони визначається по площі вільного перетину, через який проходить максимальний обсяг пар у відгінній частини. Для стабілізаційної колони, що працює з подачею холодного та гарячого живлень, цей перетин знаходиться під тарілкою, на котру подається гаряче живлення.

Визначаємо середню температуру у відгінної частини колони за формулою

 
 


, (5.17)

 

де Тсер2 – середня температура в зміцнуючої частини колони, К; Тн – температура низу колони, К; Т – середня температура живлень колони, К.

Звідси

 

.

 

Діаметр нижньої частини колони розраховують аналогічно проведеному розрахунку для верхньої частини

Швидкість обсягу пар у найбільш напруженому перетині колони Vп розраховують за формулою

 

, (5.18)

 

де Пн - тиск низа колони, МПа; Gп – витрата пари у відгінній частини, кмоль/год.

Розрахунок витрати пари Gп наведений у табл. 5.5.

Тоді

2, 71 м3/с. (5.19)
, (5.20)
7, 69 кг/м3  

 

Таблиця 5.5

Визначення витрати пари у відгінній частини колони

 

 

Густина рідини у нижньої частині колони за розрахунками табл. 5.4 дорівнює або на підставі [10]

 

.

 

г/см3

або 704, 3 кг/м3.

 

Згідно [8] при відстані між клапанними тарілками 500 мм у нижній частини колони коефіцієнти m1 = 1, 15 та cmax.= 900.

Звідси маємо

 

= 0, 834 м/с;

 

2, 03 м.

Приймаємо діаметр відгінної частини колони, рівний стандартному, тобто Dн = 2, 20м.

Загальну висоту колони розраховуємо за формулою [8]

 

Нк = hв + hт1 +hев1 + hт2 + hев2 + hн+hпост, (5.21)

де

Нк – висота колони, м;

hв - відстань від верхнього днища до першої ректифікаційної тарілки, що приймаємо конструктивно рівній діаметру верхньої частини колони, hв = 1, 25 м;

hт1, hт2 – межи розташування ректифікаційних тарілок у зміцнуючої та відгінної частинах колони відповідно, що визначають, виходячи з числа тарілок у цій частині колони і відстані між ними:

приймаємо а1= 0, 6 м – відстань між тарілками у верхній частини колони,

 
 


а2 = 0, 5 м - відстань між тарілками у нижній частини колони, тоді

hт1 = (n1 - 1) a1 = (7 - 1) ∙ 0, 6 = 3, 6 м,

hт2 = (n2 - 1) a2 = (11 - 1) ∙ 0, 5 = 5, 0 м.

 

Висоти евапораційного простору hев1 (місце входу гарячого живлення) та евапораційного простору hев2 (місце входу „гарячого струменю”) визначаємо з розрахунку відстані між двома тарілками, тобто:

 

hев1 = hев2 = a1 ∙ 2 = 0, 6 ∙ 2 = 1, 2 м.

 

hн – відстань від евапораційного простора „гарячого струменю” до нижнього днища колони, що визначають, виходячи з запасу залишку на 10 хв., або приймають рівним [8]

 

hн = 0, 5 Dн + 5 а2 = 0, 5 ∙ 2, 2 + 5 ∙ 0, 5 = 3, 6 м.

 

hпост – відстань від нижнього днища колони до основи постаменту, на який опираються опорні лапи колони, приймаємо рівної 2, 8 м.

Загальна висота колони складає:

Н= 1, 25 + 3, 6 + 1, 2 + 5, 0 + 1, 2+3, 6+2, 8 = 18, 65 м.

 

Приймаємо висоту колони, рівну стандартної, тобто Н = 18, 70 м.


5.2.5. Механічний розрахунок колони

 

 
 


Товщина циліндричної стінки корпуса ректифікаційної колони, працюючої під внутрішнім тиском розраховується за формулою

 

, (5.22)

 

де Р – тиск у колоні, МПа; - припущене напруження, приймається в залежності від марки сталі. Сталь 12Х18Н10Т, приймаємо [10]; φ – коефіцієнт запасу тривкості зварних швів, приймаємо 0, 9 [10].

Тоді

 

2, 4 мм.  

 

Приймаємо надбавку на корозію С = 2 мм.

Таким чином, товщина стінки дорівнює

 

S1 = 2, 4 + 2 = 4, 4 мм.

 

Товщина стінки напівсферичного днища розраховується за формулою

 

, (5.23)

 

де R – внутрішній радіус днища, мм.

Звідси

 

1, 2 мм.  

 

Приймаємо надбавку на корозію 3, 5 мм.

Таким чином, товщина днища дорівнює

 

S2 = 1, 2+3, 5 = 4, 7 мм.  

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.032 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал