Умовою для

Іншою метафорою цього процесу є часом цитована приповідка про баклана, що пірнає в озеро в Центральному Китаї і тим змінює погоду в Нью-Йорку. Як і у випадку з метеликом, мається на увазі, що дрібна дія, значно посилившись внаслідок перебігу цілого ланцюжка подій, врешті має вагомі наслідки.

Кола від бакланового пірнання можуть — нехай навіть теоретично — викликати ефект доміно і спричинити якусь іншу хвилю в природному середовищі, котра, врешті-решт, може вплинути на погоду в Нью-Йорку. Проте ланцюжки, що пов'язують події, за теорією хаосу, настільки складні що намагатися зрозуміти їх безглуздо.

Втім, " вчені-хаотики" бачать три різних варіанти цього процесу.

Стабільна зрівноваженість

Йдеться про систему, в якій елементи перебувають у стані рівноваги і швидко повертаються до цього стану, якщо баланс було порушено. Як зазначає Нейл Ґласс, консультант компанії " GeminiConsulting", у своїй книзі " Уроки менеджменту", добрим прикладом стабільної зрівноваженості довгий час був ринок пральних порошків. Одна компанія може вдосконалити свій виріб, а інша розпочати Грандіозну рекламну акцію, проте, коли пил осяде, курси акцій поступово повернуться до тієї відмітки, на якій вони були перед змінами.

Хаос (межова нестабільність)

У такій системі порядок і безлад співіснують. Трапляється багато несподіваного, але головніші моделі, що визначають поведінку елементів, можуть бути проаналізовані та прораховані наперед. У цьому випадку Ґласс як приклад пропонує ринок автомобілів. Шокові обставини, такі як ріст нафтових цін чи поява нових аґресивних конкурентів, можуть декого застати зненацька, проте проґресивніші фірми відстежують певні загальні тенденції і користаються з них.

Вибухонебезпечна нестабільність

Як видно з назви, це стан, коли система є невпорядкована і немодельова-на. Можемо уявити це собі на прикладі ситуації в Югославії, якою вона була упродовж усіх 90-х років.

" Вчені-хаотики", тим часом, можуть посвідчити, що багато організацій, котрі раніше де в чому наближалися до стану стабільної зрівноваженості, тепер перебувають у межовій нестабільності чи в стані хаосу. Яскравими прикладами є націоналізовані авіалінії та банки, а також інші орга-

Сміттєвий контейнер та інші мо де лі 55

нігації, що працюють на ринках, в яких швидка технологічна трансформація може змінити розстановку сил конкурентів фактично за ніч.

Виходячи з теорії хаосу, Ґласс розглядає три ключові чинники, які донедавна впливали на процес прийняття рішень. Вони такі: t Чинник 1: організація є " закритою системою", і тому те, що вона вирішить робити, загалом не залежатиме від жодних зовнішніх впливів.

• Чинник 2: оперативний простір все ж є достатньо стабільним, аби менеджери зрозуміли його і розробили деталізовані стратегії поведінки.

• Чинник 3: відношення між причиною та наслідком є достатньо зрозумілим, аби менеджери мали змогу натиснути на певні важелі і домогтися необхідних змін. За Ґлассом, ці три чинники тепер замінені трьома новими реаліями:

• Реалія 1: організації є складними " відкритими системами", на які дуже впливають і які дуже впливають на середовища їх існування. Це означає, що дії можуть мати не ті результати, які передбачалося.

• Реалія 2: середовище змінюється настільки швидко (постійно створюючи можливості та загрози), що вище керівництво не може сподіватися на розробку детальних стратегій, які лишатимуться дієвими на момент їх застосування.

• Реалія 3: традиційні лінійні причинно-наслідкові моделі, що, як правило, лежать в основі процесу прийняття рішень, провалено. Внаслідок цього дії можуть мати несподівані наслідки. Теорія хаосу є добрим аргументом проти моделі універсального передбачення. Вона пояснює, чому, приймаючи рішення, ми ніколи не можемо повністю покладатися на комп'ютери чи будь-які інші системи раціонального аналізу.

Впродовж останніх 50 років виникла й розвинулася інша теоретична система, важлива для прийняття рішень. Вона має назву " теорії ігор".

ТЕОРІЯ ІГОР

Кажуть, що Джон фон Нойман, засновник теорії ігор, сформулював її головні постулати, спостерігаючи за грою в покер на чемпіонатах в Гарварді та Прінстоні в 1930-х роках.

Фон Ноймана, що, скоріше, був добрим математиком, ніж добрим шулером, зацікавила поведінка людей в ігрових ситуаціях. Його спостереження переконували, що за будь-яких обставин існує стратегія, котра вестиме гравця до успіху. Отож, доводив він, чи ви граєте в покер, чи ведете переговори з приводу торгових угод, чи берете участь в аукціоні, існують певні правила - дуже непомітні і невловні, - та, якщо їх зрозуміти, вони дають змогу перемогти.

Сам Нойман продовжив застосовувати власні таланти до створення американських ядерних ракет і першого комп'ютера. Проте теорія ігор уже мала послідовників, котрі розвинули її, за словами журналіста і авто-

56 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення