Мовні особливості наукової праці.

Науковий стиль має своїм завданням точно викласти наукову інформацію.

Сфера використання – наукова діяльність, науково-технічний сфера, освіта.

Основне призначення – викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, технічних досягнень, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація і систематизація знань, роз’яснення найрізноманітніших явищ, активізація інтелекту для осмислення суті навколишнього середовища та самої людини, пізнання об’єктивної дійсності.

Жанри реалізації наукового стилю – монографії, наукові статті, відгуки, рецензії, лекції, доповіді на наукові теми, виступи на наукових конференціях, наукові дискусії тощо. Характерні ознаки – інформативність, понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аргументація. Мовні особливості – велика кількість термінів із різних галузей знань, виразний іменний характер висловлювань, насичення абстрактною лексикою, використання загальновживаних слів тільки в прямому значенні; використання розгорнених складних речень із різними видами підрядності, відокремлених зворотів (особливо дієприкметникових та дієприслівникових), вставних і вставлених конструкцій; яскраво виражений книжний характер синтаксису, чітко організована будова речень, переважання складнопідрядних речень із підрядними причиновими й наслідковими; документованість тверджень, наявність цитат, посилань; безособовість, відсутність усього того, що вказувало б на особу автора, його вподобання. Для текстів наукового стилю характерним є послідовне членування на розділи, параграфи, пункти, підпункти. Підстилі: - власне науковий(нова інформація призначена для фахівців певної галузі науки); - науково-навчальний (підручники, посібники та інша наукова література призначена для навчальних закладів усіх типів); - науково-популярний (має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло людей, незалежно від рівня фахової підготовки – книги, статті у неспеціальних журналах). Інколи окремо виділяють ще науково-технічний підстиль. Зазначимо, що кожен із цих підстилів має своє конкретне завдання, свого адресата, свій набір виражальних засобів, свої способи їх організації. Розглянемо особливості кожного із цих підстилів. Власне науковий підстильобслуговує вчених, спеціалістів. Він має своїм завданням якнайповніше, якнайточніше, обґрунтовано повідомити наукову інформацію і довести її новизну. Цей стиль відрізняється від інших насиченістю термінів, використанням довгих складних слів, іншомовної лексики. Синтаксис відзначається строгою логічністю, переважанням розповідних речень, характеризується частим використанням складнопідрядних речень, конструкцій з відокремленими зворотами. 1.Науковий текст – спосіб репрезентації наукової інформації, результат наукового дослідження. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки: - обов’язково відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання, характеризується доцільністю й раціональністю всіх положень, орієнтований на досягнення дослідницької мети й поставлених завдань; - він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки; - широке використання понятійного, категоріального апарату науки; - текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення; - його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину. Структура наукового тексту: Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету і завдання, гіпотези і методи дослідження. Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати. Висновкова частина тексту регламентує висновки і рекомендації для проведення подальших наукових досліджень. Мистецтво наукового тексту полягає у тому, щоб не тільки рельєфно відобразити окремі його складові, а й інтегрувати їх у цілісність. Загальні вимоги до наукового тексту • Текст має бути чітко структурованим, поділятися на розділи і параграфи. Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням з певної складової загальної проблеми, щоб кожну складову було викладено в тексті, а текст був цілісним, а не фрагментарним. • Крім членування тексту на розділи й параграфи, він маєдеталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци та речення. Варто пам'ятати, що надмірне дроблення тексту утруднює його сприйняття, тому абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки. • Текст має вирізнятися композиційністю. • Початок і кінець абзаців у науковому тексті – це найбільш інформативні місця; інші речення тільки розкривають, деталізують, обґрунтовують, конкретизують головну думку або є сполучними елементами. • Під час викладу матеріалу необхідно уникати понять, які не можна тлумачити однозначно. • У тексті не має бути повторів, зокрема, це стосується висновків, написання яких передбачає новий рівень систематизації й узагальнення. • Науковий текст позбавлений авторського «Я». Перевагу варто надавати безособовим формам викладу. • Він має вирізнятися стислістю і ясністю викладу, відповідати формулі «Думкам просторо, а словам тісно». Ця вимога передбачає запобігання повторам, багатослів'я, зайвим словам, канцеляризмам тощо.