Морфологія наукового мовлення.

Морфологічні засоби покликані підкреслювати емоційну нейтральність тексту, сприяти зсуву фокусу уваги від особистості дослідника в бік предмета дослідження. Мові наукового спілкування властиві й свої граматичні особливості. Абстрактність і узагальненість наукової мови проявляються в особливостях функціонування різноманітних граматичних, зокрема морфологічних, одиниць, що виявляється у виборі категорій і форм, а також ступеня їх частоти в тексті.

З метою економії мовних засобів у науковому стилі мови використовують більш короткі варіантні форми, зокрема, форми іменників чоловічого роду замість форм жіночого роду: клавіш (замість клавіша), манжет (замість манжета). Речові і абстрактні іменники нерідко вживаються у формі множини: мастильні масла, шуми в радіоприймачі, великі глибини.

Назви понять в науковому стилі переважають над назвами дій, це призводить до меншого вживання дієслів і більшого вживання іменників. При використанні дієслів помітна тенденція до їх десемантизації-втрати лексичного значення, що відповідає вимозі абстрактності, узагальненості наукового стилю. Це проявляється в тому, що більша частина дієслів у науковому стилі функціонує в ролі зв'язкових: бути, бути, називатися, вважатися, стати, ставати, робитися, здаватися, полягати, складати, володіти, визначатися, представлятися та ін Є значна група дієслів, виступаючих в якості компонентів дієслівно-іменних сполучень, де головна смислове навантаження припадає на іменник, що позначає дію, а дієслово виконує граматичну роль і позначає дію в самому широкому сенсі слова, передає граматичне значення способу, особи і числа: наводити - до виникнення, до загибелі, до порушення, до розкріпаченню; виробляти - розрахунки, обчислення, спостереження. Для наукової мови характерне використання дієслівних форм з ослабленими лексико-граматичними значеннями часу, особи, числа: перегонку виробляють - перегонка проводиться; можна вивести висновок - виводиться висновок і пр.

Ще одна морфологічна особливість наукового стилю у використанні великої кількості дієслів для характеризації властивостей і ознак досліджуваних предметів і явищ: При подразненні певних місць кори великих півкуль регулярно наступають скорочення. Вуглець складає найважливішу частину рослини. Вироблено n дослідів, у кожному з яких x прийняла певне значення. У науковому стилі частіше вживаються дієслова недоконаного виду (близько 80% від усіх дієслів), так як від них утворюються форми теперішнього часу, які, мають позачасове узагальнене значення. Дієслова доконаного виду вживаються значно рідше і використовуються часто в стійких оборотах типу: розглянемо...; доведемо, що...; зробимо висновки; покажемо на прикладах і т.п. У науковому стилі часто використовуються зворотні дієслова (з суфіксом-ся, -сь) в пасивного (пасивному) значенні. Частота вживання в наукових текстах пасивної форми дієслова пояснюється тим, що при описі механізму, процесу, структури увага зосереджується на них самих, а не на виробника дії. У науковому стилі викладу часто використовується дієслово у формі 3-ї особи множини теперішнього та минулого часу без вказівки на суб'єкт дії. Своєрідно виявляється категорія особи: значення особи зазвичай є ослабленим, невизначеним, більш узагальненим. Пояснюється це тим, що в науковій мові не прийнято вживати займенник 1 особи од. ч. " Я". Його замінюють займенником " МИ" (авторське МИ). Прийнято вважати, що вживання займенника " МИ" створює атмосферу авторської скромності і об'єктивності: Ми досліджували і прийшли до висновку... (замість: Я досліджував і прийшов до висновку...). Проте слід мати на увазі, що вживання авторського МИ може, навпаки, створювати атмосферу авторського величі, особливо коли дослідження не представляє особливого наукового інтересу. З форм нахилень в науковій мові явно переважає дійсне. За ним слідує умовний в силу того, що в науковому пошуку необхідно відбивається (і фіксується в мові) елемент предположительности. Наказовий спосіб представлено рідко (в основному при описі дослідів: перевірте результати..., учините дані...).

Іменний характер - типова риса наукового стилю, і пояснюється це наявністю в цьому стилі якісних характеристик предметів і явища. Крім того, часте вживання в науковому стилі імен іменників у поєднанні з прикметниками пояснюється метою наукового стилю - повідомити читачеві велику кількість предметних значень в можливо більш компактній формі. У зв'язку з цим необхідно охарактеризувати особливості вживання іменників у науковому стилі.

Значно рідше, ніж в інших стилях, зокрема, в розмовному і художньому, вживаються одухотворені іменники. Частотний іменники середнього роду, наприклад, із суфіксами-ня, -ство, оскільки ці слова позначають абстрактні поняття. Своєрідно проявляється в науковій мові категорія числа іменників. У науковій літературі поширеним є вживання форми однини замість множини. Ці форми служать для позначення узагальненого поняття чи неподільної сукупності. Їх вживання пояснюється тим, що форми множини мають більш конкретне значення, вказуючи на окремі раховані предмети, наприклад: Приклади геометричних фігур: трикутник, квадрат, коло. Використання іностілевие елементів (зокрема, емоційно-експресивного й образного) не характерно для сучасної російської наукової мови, особливо для його науково-технічної різновиди. Науковий виклад розраховане на логічне, а не на емоційно-чуттєве сприйняття, тому емоційні мовні елементи не відіграють вирішальної ролі у науковій літературі. Використання емоційних елементів у науковому тексті значною мірою визначається областю знання, до якої він відноситься. Оскільки, наприклад, у наукових роботах з математики результати наукових пошуків повинні бути викладені так, щоб їх можна було перевірити експериментально, отримати втілення у схемах, авторська стилістична індивідуальність тут майже не представлена. У науково-гуманітарної же літературі, предметом якої є суспільство і духовна діяльність людини, емоційні елементи представлені досить широко. Особливо широко представлені емоційні елементи в тих розділах, де міститься наукова полеміка. Тут емоційний елемент входить у словесну тканину наукового твору, не порушуючи його стильової однорідності.

Таким чином, науково-гуманітарна, а також науково-природна література, де предмет дослідження - людина і природа, допускають вживання емоційно-експресивних засобів мови. Науково-технічна література, предмет дослідження якої - машина, не передбачає або припускає в дуже малому ступені використання емоційних елементів. Те ж можна сказати і про математичній науці. Не менше значення тут має і жанр наукового твору. Так, у згорнутій інформації (в рефераті) емоційний елемент зовсім відсутній, в науково-технічних статтях він теж вкрай рідкісний, в монографіях ж зустрічаються частіше.

У науковій літературі широко застосовуються різні види скорочень: графічно (вид-во), літерні абревіатури (ГОСТ), складноскорочені слова (Держплан), скорочення без голосних (млрд), скорочення змішаної форми (НІІцветмет). Розрізняють за розмірами: загальноприйняті скорочення (ГОСТ, ощадкаса, і т.д., руб.); Кожне таке скорочення при першому написанні пояснюється в круглих дужках, далі по тексту воно вживається без дужок.

Теоретичні питання модуля самостійної роботи