Білет №9

1. Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням.

Частка – це службова частина мови, що об'єднує слова, які слугують для утворення граматичних форм, надають додаткових змістових, модально-вольових, емоційно-експресивних відтінків реченням або його членам.Групи часток за значенням: Модальні Частки, що надають словам, словосполученням і реченням різних семантичних, модальних та емоційно-експресивних відтінків: вказівні: ось, он, онде, от, це. означальні: якраз, саме, справді, точно. підсилювальні: і, й, та, таки, ще, навіть. видільні: тільки, тільки не, лише, лиш, лишень, хоч, хоча, хоч Власне модальні: мов, мовби, мабуть,, наче, навряд, навряд. стверджувальні: так, еге, атож, аякже, авжеж питальні: чи, хіба, невже, що за; заперечні: ні, ані, не; спонукальні: хай, нехай, би, б, ну, давай, бодай, годі; порівняльні: мов, немов, наче, неначе. Словотворчі Частки, за допомогою яких утворюються нові слова: частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, де-, аби-, -сь служать для творення неозначених займенників і прислівників: будь-хто, що-небудь, казна-який, дещо, абиде, колись; за участю часток не, ні можуть утворюватися також слова різних частин мови: неспокій, недоля, невільний, невдалий, за допомогою часток би, б, же, ж, то утворюються сполучники: щоб, якби, якже, ніж. Формотворчі Частки, що використовуються для творення різних граматичних форм: частки хай, нехай, би, б, за допомогою яких утворюються форми наказового та умовного способу дієслова; частки -ся, -сь, за допомогою яких утворюються зворотні дієслова: збиратися, навчатися, частки най-, що-, як-, які служать для творення форм найвищого ступеня порівняння прикметників та прислівників: найкращий, якнайкращий; щонайвище.

1. Новий тип феміністичного дискурсу

“Фемінізм як культурне поняття, здається, не приживається в нашій свідомості. Натомість розгулює бульварне уявлення про фемінізм як сексуальну патологію, ворога сім'ї та держави, нервове збудження окремих хворих жінок... Беручи участь у підготуванні антології жіночої прози, я запропонувала декілька прозових творів, серед них нову повість Оксани Забужко “Я, Мілена”. Упорядник із часто подибуваною мною чоловічою алогічністю заявив, що повість Забужко концептуально не вписується в антологію, яка має представляти жіночу, а не феміністичну літературу”О. Забужко не вважає свою прозу феміністичною: “Я не знаю, що таке феміністична проза... Я знаю, що таке проза, написана жінкою, яка не соромиться своєї статі й розглядає її як складову своєї особистості, а не з точки зору нав’язаних стереотипів... Зараз до слова “фемінізм” чіпляються так само, як у 70-і до слова “націоналізм“, коли слово “позаяк” викреслювали як ознаку цього самого націоналізму. Повість “Я, Мілена” – це фантастична іронічна повість з елементами абсурду. Внутрішня дисгармонійність, боротьба між “новою” та “патріархальною” жінкою, між активною та пасивною жіночими позиціями, між прагненням бути абсолютно вільною і прагненням міцного родинного і любовного зв’язку – одвічна боротьба жіночого духу з жіночим тілом – втілюється в повісті за допомогою використання фантастичного прийому фізичного і психічного роздвоєння.
Героїня Оксани Забужко – жінка, яка прагне сама творити свою долю, відчувати себе особистістю, поважати себе, поважати свого партнера, як рівного, як товариша, але щоразу не знаходить підтримки, її прагнення обертаються життєвою поразкою. Таким чином, проблема роздвоєння жінки в повісті О.Забужко “ Я, Мілена багатоаспектна:
психологічний аспект – внутрішня антиномія сили і слабкості жінки;
соціальний аспект – боротьба активної і пасивної життєвих позицій (феміністичної і традиційної);
езотеричний аспект – матеріалізація стереотипних уявлень.

1. Послідовність роботи над переказом.

1 Попередня підготовка до переказу2 Сприймання тексту3 Самостійне складання учнями плану переказу4 Написання тексту на чернетці5 Робота з чернеткою6 Самоперевірка і вдосконалення написанного7 Редагування (за пам’яткою) й переписування роботи начисто. 8 Учні читають переказ і виправляють помилки. Підготовка до написання твору будь-якого виду проводиться заздалегідь і в різних аспектах. Попе­редньо вчитель визначає тему твору, разом з учнями аналізує її, складає орієнтований план, показує, як потрібно використовувати зібраний матеріал за вивче­ною літературою, даними власних спостережень, на матеріалі життєвого досвіду, за картиною, кінофільмом тощо. До того ж поглиблює знання учнів про типи мовлення та способи їх творення.Вiдповiдно до програми учнi мають навчитися писати рiзнi види переказiв: докладнi, детальнi, уснi й письмовi, стислi, вибiрковi, творчi, перекази-переклади, перекази за картинами, фiльмами, виставами. Докладний письмовий переказ передбачає докладну повну й близьку до тексту передачу на письмi змiсту прочитаного. Працюючи над цим видом переказу, учнi вчаться розбиратися в логiчнiй i композицiйнiй структурi оповiдання, оволодiвають навичками правильного викладу прослуханого матерiалу, засвоюють новi й закрiплюють уже знайомi лексичнi, фразеологiчнi, синтаксичнi елементи української лiтературної мови.Організувавши клас до роботи над диктантом учитель виразно, не поспішаючи, читає весь текст диктанту. Якщо текст диктанту складається з окремих речень або слів, то читати попередньо його не слід. Коли ж у тексті є незнайомі слова, ще не вивчені орфограми, важкі пунктуаційні випадки, правил на які учні ще не вивчали, то такі випадки слід прокоментувати (виписуємо на дошці або розбираємо усно). Правда, не всі не опрацьовані ще за програмою пунктуаційні і орфографічні моменти слід пояснювати. Важливо з'ясувати також, чи всі учні в класі розуміють слова, фразеологічні звороти, щоб не допускати перекручення змісту, помилок, зв'язаних з нерозумінням дітьми слів, словосполучень.Потім проводиться «словникова робота»—записуються на дошці невідомі слова, які учні, коли напишуть диктант, заносять також до своїх словничків.