Зонально-регіональні закономірності розподілу атмосферного тиску у просторі земної кулі.

Атмосферний тиск — це сила, з якою тисне на кожну одиницю земної поверхнi стовп повiтря, розмiщений мiж поверхнею 3емлi й верхньою межею атмосфери. Вимiрюють цю силу здебiльшого у мiлiметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.) за допомогою барометрiв.

Повiтря тисне на земну поверхню в рiзних мiсцях з рiзною силою. Це пояснюеться нерiвномiрним нагрiванням поверхнi 3емлi, вiд якої, у свою чергу, нагрiвається повiтря. Припустiмо, що якась дiлянка земної поверхнi має вищу температуру. Вiд неї нагрiється i прилегле повiтря, яке почне пiднiматися. Пiднiмаючись угору (висхiдний потiк), повiтря тиснутиме на поверхню з меншою силою. Там, де повiтря опускається донизу (низхiдний потiк), воно сильнiше тисне на землю. Тому тут виникають зони високого тиску.

На piвнi моря атмосферний тиск близький до тиску стовпчика ртутi заввишки 760 мм. Цей тиск прийнято за нормальний атмосферний тиск.

Змiни атмосферного тиску. Атмосферний тиск змiнюється залежно вiд висоти мiсцевостi. Так, високо в горах атмосферний тиск набагато нижчий, нiж на piвнi моря. Це пояснюється тим, що з висотою стовп i густина повiтря зменшуються, а отже, зменшується i його тиск.

Атмосферний тиск змiнюється не тiльки з висотою, а й у горизонтальному напрямку внаслiдок перемiщення повiтря. Рiзниця тиску змушує повiтря рухатися iз зони високого тиску в зону низького тиску.

У результатi такого перемiщення на окремих територiях утворюється надлишок маси повiтря, що спричинює пiдвищення тут тиску.

Планетарнi «пояси» атмосферного тиску. На 3емлi видiляють кiлька основних смуг, витягнутих уздовж паралелей, з переважанням високого чи низького тиску. Їх називають поясами атмосферного тиску (мал. 1). В екваторiальних широтах, де висока температура тримається протягом усього року. Haгpітe повiтря постiйно пiднiмається, залишаючи за собою пояс низького атмосферного тиску. Пiднiмаючись над екватором, тепле повiтря охолоджується i поширюється в yci боки. Пiд дiєю сили обертання 3емлi великi маси цього повiтря опускаються в тропiчних широтах (поблизу 300 пн. ш. i пд. ш.). Опускаючись, повiтря тисне на земну поверхню i створює тут пояси високого атмосферного тиску. В приземному шарi повiтря рухається як на пiвнiч, так i на пiвдень, вiдповiдно до помірних чи екваторіальних широт.

У помірних широтах формується пояс зниженого атмосферного тиску, що пов’язано здебільшого з постiйним рухом повiтря. У полярних широтах утворюється пояс пiдвищеного тиску, що пояснюється переважанням тут низької температури впродовж року.

Розподіл атмосферного тиску на географiчнiй карті показують за допомогою лiнiй. Лiнiї, що з’єднують на карті точки з однаковим атмосферним тиском, називають iзобарами. 3а картою iзобар можна визначити особливостi просторового розподiлу атмосферного тиску на 3емлi, побачити областi високого та низького тиску, якi значно впливають на формування погоди у данiй мiсцевостi.