Особливості семінарських занять

Ефективною формою організації навчання у вищій школі є семінарські заняття, з якими органічно поєднуються лекції.Успіх семінарських занять у вищих навчальних закладах значною мірою залежать від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції студентів; - ігрове проектування.Під час проведення семінарських занять викладач: - повторює і закріплює знання студентів; -демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем; -готує до застосування теоретичних відомостей на практиці; -контролює засвоєння матеріалу. Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено: 1. Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності. 2. Методикою читання лекцій. 3. Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів, постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти: -вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики); -обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання); -заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності студентів).Семінар (лат. seminarium - розсадник) - вид практичних занять, який передбачає самостійне опрацювання студентами окремих тем і проблем відповідно змісту навчальної дисципліни та обговорення результатів цього вивчення, представлених у вигляді тез, повідомлень, доповідей, рефератів тощо. Технологія підготовки і проведення семінарського заняття передбачає певну послідовність дій викладача та студентів, яка включає два етапи. І. Підготовчий етап: 1. Вибір теми семінару, формулювання його мети, завдань, основних і додаткових питань. 2. Розподіл пізнавальних завдань між учнями з урахуванням індивідуальних особливостей. 3. Підбір основних інформаційних матеріалів. 4. Проведення групових та індивідуальних консультацій, перевірка конспектів. ІІ. Основний етап: 1. Повідомлення теми, мети, завдань заняття. 2. Мотивація навчальної діяльності. 3. Ознайомлення з доповідями, що підготували учні. 4. Обговорення доповідей, рецензування відповідей. 5. Підведення підсумків.Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є: 1. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів. 2. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором. 3. Перетворення виступу слухача на діалог " викладач - студент" на фоні інертності аудиторії. 4. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем. 5. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань. Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по- друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності. Безумовно, саме у такій спосіб можуть проводитися показові заняття майстрів своєї справи. Але це є досить індивідуальним і не вкладається в рамки типових методик.