Перелік знань та умінь студентів

У процесі вивчення історії педагогіки студенти здобудуть знан­ня про:

· розвиток освіти та виховання з найдавніших часів до наших днів;

· найважливіші педагогічні теорії, що склались у різні історичні епохи;

· погляди та спадщину найвидатніших педагогів минулого;

· витоки історії педагогіки й процесу її розвитку, що впливають на формування світогляду майбутніх спеціалістів.

Водночас студенти набудуть уміння:

· аналізувати та давати принципову оцінку різним педагогічним концепціям i теоріям;

· творчо використовувати кращі надбання педагогічної спадщини під час розв’язання сучасних актуальних проблем.

Зміст курсу історії педагогіки розкриває якісні зміни в розвитку педагогічної думки і практики навчання, у ньому чітко простежується боротьба прогресивних і консервативних тенденцій. При висвітленні педагогічних концепцій окремих мислителів акцентується увага на тому новому, що сприяло розвиткові педагогічної теорії. Особливо важливими є дослідження питання, як навчання відповідало потребам суспільного розвитку, як процес розвитку науки в цілому впливав на теорію і практику дошкільного виховання, як нові педагогічні ідеї впливали на практику навчання дітей шкільного віку і як досягнення практики навчання та виховання відображались у педагогічній теорії.

Викладання дисципліни „Історія педагогіки” здійснюється шляхом читання лекцій, проведення семінарських занять, самостійної роботи студентів.

У процесі самостійної роботи студенти не тільки вивчають праці видатних педагогів минулого і сучасності, наукову літературу, а також виконують творчі завдання, курсові і дипломні роботи, ведуть науково-дослідну роботу з використанням інформаційних технологій.

При розробці семінарських занять особливу увагу приділено формуванню пізнавальної активності студентів, прищепленню зацікавленості історико-педагогічною проблематикою, формуванню вмінь та навичок порівнювати та роз’яснювати взаємозв’язки між педагогічними явищами та фактами.

Студенту необхідно набути вмінь аналізувати та співставляти мету, зміст, форми та методи виховання у єдиному потоці всесвітньої історії людської цивілізації. Цей підхід сприяє розширенню педагогічного світогляду студентів, допомагає виробленню творчого, критичного ставлення до педагогічної спадщини. Світогляд студента повинен формуватися не в процесі репродуктивного засвоєння першоджерел, а у систематичному, цілеспрямованому осмисленні ідей класиків педагогіки.

Творчі завдання, що супроводжують усі семінарські заняття, спрямовані на активне втручання студента в індивідуальну та групову пошукову роботу.

Важливим фактором успішного навчання у вищому навчальному закладі є здатність самостійно добувати знання. Викладання курсу „Історія педагогіки” передбачає управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів у процесі ознайомлення з основними напрямками розвитку педагогічної думки та освітніх систем у конкретно-історичних умовах протягом довготривалого періоду існування цивілізації.

Навчальним планом визначено загальний обсяг годин, який планується на вивчення курсу. Близько 54 % навчального часу відводиться на самостійну роботу студентів (СРС). Самостійна робота студента – це пізнавальна, організаційна і методично спланована діяльність, яка здійснюється без прямої допомоги викладача, але з конкретно передбачувальним результатом.