Епізод 1. Спогади господині про свою молодість

Українські посиденьки

Епізод сценарію розважальної програми до свята Катерини

Практична робота з курсу

«Сценарна майстерність»

Студентки 2 курсу

Спеціалізації ВТЗ

Лісовик Мар’яни Леонідівни

Викладач- методист: В. П. Ободовський

Кам’янець - Подільський

Дійові особи:

1. Гурт хлопців: Микола, Петро, Степан, Йосип, Микита, Іван, Семен, Григорій

2. Гурт дівчат: Антоніна, Параска, Галина, Оксана, Харитя, Гануся, Олена, Христя

3. Господиня

Зміст в епізодах:

1. Спогади господині про її молодість

2. Прихід дівчат

3. Пригода Ганусі

4. Прихід хлопців

5. Музики

6. Танці

7. Завершення вечорниць

( Відкривається завіса. Село. Вечір. Чути спів. З’являється гурт хлопців, вони поспішають на вечорниці, але хочуть дізнатися що робиться у хаті де мають бути вечорниці.)

Микола: А ну поглянемо, як проходить підготовка до вечорниць у цій хаті?!

Петро: Так, так тут живе тітка Марина, а у неї повинні бути вечорниці.

Степан: Ану я погляну, що там діється.

Петро: Так Степане ти дивися, і нам будеш розповідати, що ти там бачиш.

Степан: Хлопці, щось вона взагалі не готується. Сіла і сидить ану тихенько, я послухаю…

Йосип: Ще чого ти будеш слухати, а ми будемо стояти. Ні так не вийде ми теж хочемо.

(Прихиляються вухами до шибки і слухають. В цю пору ми бачимо на сцені українську хату, за столом сидить господиня і згадує про свою молодість.)

Епізод 1. Спогади господині про свою молодість

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Ох, як мені тяжко-важко чекати-виглядати. Вже ж таки прийдуть, пожартують, мене розвеселять. З ними свою молодість згадаю, бо ще дотепер за нею страждаю. Було, що і я на вечорниці ходила, там і свого Іванка зустріла й полюбила. Але його забрала від мене могила. Не довелося мені своїх діточок мати, от і радію, коли чужі діти приходять до хати.

(Господиня поправляє на голові хустку, дивиться у дзеркало і промовляє)

Була я колись молоденька, як смерічка, тоненька, чорноброва і хороша, а личко червоненьке, як рожа. А це намисто (бере його руками) мені Іванко подарував, коли вперше поцілував. Я цей день буду до самої смерті пам’ятати, лишень його єдиного буду кохати.

Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає)

„Ой, верніться, літа мої,

Хоч до мене в гості...

Не вернемось, не вернемось.

Немає до кого.

Було б же нас шанувати,

Як здоров’я свого.”

(Чути спів дівчат. Пісня «Била мене мати березовим прутом»)

Микола: Хлопці пора тікати вже дівчата йдуть зараз нас побачать, а чи нам не потрібне.

Йосип: Так ти правий біжимо швиденько

(Хлопці ховаються, а до хати підходять дівчата)

(В задумі схилилася на стіл, чути стук в двері, господиня підхоплюється і біжить відчиняти двері)

- Ой йдуть соколята: холопці та дівчата. Біжу двері відчиняти.

(Весело заходять дівчата).