![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
РОЗДІЛ 2. представляє собою складний процес, який включає вибір і реалізацію певного набору управлінських дій на поточних часових відрізках з метою розв'язування
представляє собою складний процес, який включає вибір і реалізацію певного набору управлінських дій на поточних часових відрізках з метою розв'язування стратегічного завдання забезпечення його стійкого фінансового і соціально-економічного розвитку. Інформаційні технології в значній мірі розширюють можливості ефективного управління, оскільки надають в розпорядження менеджерів, фінансистів, маркетологів, керівників торгово-виробничих підрозділів найновіші методи обробки і аналізу економічної інформації, необхідної для прийняття рішень. Управління підприємством -динамічний процес, пов'язаний з використанням значних постійно зростаючих обсягів інформації, яка характеризується постійною зміною параметрів і показників, що відображають зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства. Починаючи з середини XX століття обсяги інформації почали невпинно зростати. Великі обсяги інформації не дають людині можливості сприйняти її повною мірою; орієнтуватися у щоденній інформації стає важче; часом вигідніше створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук зробленого раніше аналога. На думку Урсула А.Д. утворення великих обсягів інформації зумовлюється: > надзвичайно швидким зростанням кількості документів, звітів, дисертацій, доповідей тощо, в яких викладаються результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт; > кількістю періодичних видань з різних сфер людської діяльності, що постійно збільшується; появою різноманітних даних (метеорологічних, геофізичних, медичних, економічних та ін.), що записуються на магнітних носіях і тому не потрапляють повною мірою у сферу дії сучасних комунікацій. Як результат, настає інформаційна криза, яка має такі прояви: • з'являються протиріччя між обмеженими можливостями людини щодо сприйняття та опрацювання інформації та існуючими могутніми потоками й масивами інформації, що зберігається. Так, загальна сума знань на протязі XVIII століть змінювалася дуже повільно, але вже з 1900 р. вона подвоювалася кожні 50 років, до 1950 р. подвоєння відбувалося колені 10років, до 1970р. -уже кожні 5років, з 1990р. - щорічно; • існує великий обсяг надмірної інформації, яка утруднює сприйняття корисної для споживача інформації; Розділ1 Цей термін все настирливіше витискує термін " комп'ютеризація суспільства". Ці поняття не є тотожними і істотно різняться. Різниця між ними зумовлена різницею між об'єктами і предметами цих процесів. Так, об'єктом комп'ютеризації є інформаційні технології та системи, а предметом її - засоби автоматики, електроніки, обчислювальної та іншої інформаційної техніки. За комп'ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази - комп'ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів опрацювання інформації та її накопичення. Об'єктом інформатизації є суспільство в цілому, а предметом її -інформаційні технології та системи. За інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання, вичерпного і своєчасного знання в усіх видах людської діяльності. Тобто інформатизація поширюється також і на соціальні системи, а комп'ютеризація - тільки на технічні. Суб'єктами взаємодії і відносин у сфері інформатизації є фізичні та юридичні особи, державні органи тощо, які є джерелами виникнення інформації, накопичувачами, власниками і споживачами результатної інформації, програмних засобів, інформаційних систем, технологій або послуг. Інформатизація повинна бути зорієнтована на всі можливі сфери діяльності окремої людини, будь-якого суб'єкта ринку і держави. Інформатизація передбачає масове використання інформаційних технологій, створення інформаційних систем, які ефективно підтримують функціонування будь-якої економічної, організаційної і соціальної структури. Низький рівень інформатизації в Україні є однією з головних перешкод на шляху ефективного застосування вітчизняного наукового потенціалу. Звідси головне завдання - прискорення інформатизації суспільства. Соціально-економічні результати інформатизації суспільства проявляються в наступному: • різкому збільшенні питомої ваги наукоміеиих галузей у суспільному виробництві; • інтелектуалізації суспільства за рахунок поліпшення доступу до баз знань, що являють собою сукупність даних та істотних зв 'язків між ними; • широкому використанні в ролі електронних радників експертних систем, які на основі інформації, що міститься в базі знань.
відіграють роль експертів, неформалізовано аналізуючи ситу. ацію та подаючи поради щодо кожного конкретного рішення • підвищенні комфортності життя завдяки організації " електрон-моїпошти" та інформаційних комп'ютерних мереж зв'язку для швидкого оперативного обміну інформацією між: людьми, котрі перебувають у різних місцях, і розвитку комп 'ютерної сфери послуг: створенням електронних крамниць, здійсненням безготівкових розрахунків за допомогою кредитних карток і т. ін., • підвищенні рівня освіченості суспільства за рахунок персо- налізації навчання, розширення самоосвіти і т. ін.; • зміні характеру та кваліфікації трудового потенціалу (посилення творчого начала та збільшення частки висококваліфікованої праці). В даний час Україна робить певні кроки щодо поліпшення інформатизації економіки і держави в цілому - сформовано державну політик)' інформатизації. Державна політика інформатизації — це системно узгоджені концептуальні засади та принципи, які визначають і регламентують функції, форми і зміст правових, організаційних, економічних та інших дозволених чинним законодавством взаємовідносин між державою та суб'єктами, а також між самими суб'єктами у сфері інформатизації- Метою політики інформатизації є: • підвищення рівня інформаційного забезпечення особи та суспільства; • використання засобів інформатизації для розвитку освіти, охорони здоров'я, науки, культури та інших сфер суспільного життя; • задоволення потреби в інформаційному забезпеченні громадських організацій, суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності; • реалізація структурної перебудови, модернізації і технологічного оновлення засобів інформатизації та зв 'язку; • розвиток інформаційної інфраструктури; • інформаційне забезпечення вирішення завдань національної __________________________________________________ 33 Основними завданнями державної політики у сфері інформатизації є створення відповідних умов для досягнення поставленої мети. Зокрема, координація діяльності центральних органів виконавчої влади з вирішення проблем інформатизації, виконання функцій генерального державного замовника проектів Національної програми інформатизації (покладено на Державний комітет зв'язку та інформатизації), організація міжнародного співробітництва з питань інформатизації тощо. Державна політика інформатизації охоплює весь комплекс взаємовідносин, які виникають: у процесі створення, збирання, накопичення, обробки, збереження, пошуку і розповсюдження інформатизації; при отриманні та використанні інформації та інформаційних ресурсів; => при забезпечені інформаційного суверенітету, інформаційної безпеки та захисту інформації. Державна політика інформатизації базується на принципах міжнародного права у сфері інформатизації, на Законах України " Про інформатизацію", " Про науково-технічну інформатизацію", " Про захист інформатизації в автоматизованих системах", " Про зв'язок", " Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності", " Про авторське право та суміжні права", " Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", " Про охорону прав на промислові зразки", " Про наукову і науково-технічну експертизу", " Про державну таємницю" тощо та інших правових актах України. Успішна реалізація Національної програми інформатизації можлива за наявності цілеспрямованої і довготривалої програми створення інформаційної інфраструктури. Національна інфраструктура інформатизації включає: • міжнародні та міжміські телекомунікаційні та комп'ютерні мережі; • систему інформаційно-аналітичних центрів різного рівня; • інформаційні ресурси; • інформаційні технології; • систему науково-дослідних установ з проблем інформатизації; • виробництво та обслуговування технічних засобів інформатизації; • системи підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері
|