Особливості словникової роботи.

Словниковий запас розумово відсталих школярів характеризує особливості їхньої пізнавальної діяльності, вміння осмислювати і відобразити в мовленні оточуючу дійсність, а також своєрідність загального психічного розвитку дітей... Бідність словникового запасу у дітей-олігофренів зумовлена багатьма причинами, серед яких основною є низький рівень їх розумового розвитку. Сповільнене оволодіння словником значною мірою є наслідком обмеженості соціальних та вер­бальних контактів дебілів, а також недостатньої сформованості у них інтересів. Певну роль відіграє і дефектність вербальної пам'яті.

Діти часто не знають.назв багатьох добре знайомих їм предметів (рукавиці, кухоль, будильник, сторінка і т.п.).

У словнику першокласників мало слів, які мають узагальнене значення (меблі, одяг, взуття, овочі). Діти не завжди вірно розуміють їх значення. Так, пояснюючи слово " фрукти", учениця крім яблука та груші включила до цієї категорії моркву, цибулю, квітку.

Рідко зустрічаються в мовленні дебілів слова з абстрактним значенням. Якщо вони і використовуються деякими дітьми, то несвідомо, у вигляді механічно заучених сполучень.

Між словом і образом предмета у розумово відсталих учнів молодших класів у ряді випадків немає необхідної відповідності. Діти називають предмет, але не можуть впізнати його серед інших. Так, учень, перераховуючи знайомих йому птахів, називає ворону, грака, синичку, але не може показати їх на картинках.

Дуже обмежене коло слів мають розумово відсталі учнів для позначення дій. Розповідаючи про літній відпочинок, 10 першокласників-олігофренів використали лише 15 дієслів, а 10 першокласників масової школи - 46.

Якщо розумово відсталий учень бажає у мовленні відобразити виконання дій: " відрізав", " приклеїв" і т.п., то в усіх цих випадках він використовує одне і те ж саме слово - " зробив". Особливо важко дітям-олігофренам засвоювати і використовувати дієслова з префіксами. Слова " прийшов", " перейшов", " зайшов" вони замінюють словом " йшов".

Лише зрідка з'являються в мовленні олігофренів слова, що характеризують властивості та якості предметів. Описуючи предмет, діти зазвичай називають лише його колір та величину і не вказують на інші властивості (форму, якість поверхні, тощо). Учні 4 класу допоміжної школи без спеціального навчання не розуміють значення слів " прозорий", " безколірний", " тендітний" і т.п.

Учням 3 класу допоміжної школи запропонували підібрати прикметники до іменників (будинок, кошеня, квітка). Діти використали лише 3 прикметники, тоді як однолітки з масової школи - 7.

Н.В.Тарасенко вважала, що розумово відсталі учні початкових класів особливо рідко вживають у своєму мовленні прикметники, які характеризують внутрішні якості людини. Діти зазвичай використовують оціночні прикметники із загальним неточним значенням (" хороший", " поганий"). Часто розумово відсталі учні користуються прикметниками неадекватно. Так, учня, який добре вчиться, вони називали сміливим, слова " серйозний" та " лагідний" сприймали як антоніми.

Надзвичайно обмежений в учнів початкових класів допоміжної школи запас прислівників. Він містить такі прислівники, як " тут", " там", " потім" та деякі інші. Лише завдяки спеціальному навчанню учні навчаються користуватись такими словами, як " завтра", " багато", " далеко" і т.п. Учні 1 класу допоміжної школи часто змішують різні за значенням прислівники. У ряді випадків, не знаючи, як треба назвати предмет, його частину або дії, діти застосовують вказані займенники (" цей", " той").

Великі труднощі відчувають розумово відсталі учні при використанні прийменників, яких у їхньому словнику вдвічі менше, ніж у нормальних дітей. Неадекватно учнями допоміжної школи використовуються прийменники, подібні за значенням (" на" - " в", " на" - " над"). Від першокласників часто можна почути " з стіни", замість " від стіни".

Бідність словника створює труднощі спілкування розумово відсталої дитини з оточуючими її людьми. В одних випадках ускладнюється розуміння зверненого мовлення, в інших - ускладнюється побудова власних висловлювань. Бідність словника призводить до неправомірно частого вживання однієї й тієї ж групи слів, що робить мовлення одноманітним, шаблонним і неточним.

При переході учнів із класу в клас їхній словник значно збагачується. Проте усі зміни мають своєрідний характер. Словник школярів значно поповнюється в першу чергу іменниками і дієсловами. В мовленні учнів з'являються і починають займати певне місце слова, що мають узагальнююче значення.

Можна помітити певні зміни у використанні дієслів. Учні старших класів допоміжної школи починають користуватися дієсловами з префіксами, можуть описати самостійні дії. Разом з тим, зберігається обмеженість їхньої дієслівної лексики. Більша частина дієслів, які використовують розумово відсталі семикласники означає переміщення предметів у просторі. У мовленні учнів мало дієслів, які передають стан, прояви та зміни ознак.

Дуже повільно здійснюється накопичення слів, що означають властивості і якості об'єктів та явищ. Це пов'язано з тим, що у побутовому мовленні дебіли користуються вузьким колом прикметників. Школярі недиференційовано розуміють значення багатьох прикметників, а також невірно утворюють їх (" хвойний дуб", " пісочна стежка"). Особливо повільно відбувається розширення словника прикметниками, що позначають особистісні якості людини. Замість прикметників у цьому випадку розумово відсталі школярі використовують іменники: не " старанний", а " відмінник", не " добрий" або " чуйний", а " друг".

З кожним роком навчання збільшується число і різноманітність використовуваних розумово відсталими учнями прислівників. Учні позначають з допомогою прислівників ті ознаки та якості, які вони пізнають на практиці (" незабаром", " спочатку", " після"). Разом з тим, розумово відсталі старшокласники рідко вживають прислівники, що позначають якості дії або переживань (" ненароком", " безшумно").

Займенники і прийменники, що вживаються, також стають різноманітнішими, тобто запас їх розширюється.

Поступово скорочується число помилок у використанні прийменників у тих випадках, коли висловлюються відношення, засвоєні наочно, коли ці відношення конкретні. Якщо ж з допомогою прийменників необхідно відобразити відношення переносного або узагальненого значення, прогрес дебілів є незначним.

Повільне розширення словника розумово відсталих учнів пов'язано з тим, що вони, сприймаючи текст, не помічають у ньому незнайомих слів. Нове слово вони часто уподібнюють із значенням іншого знайомого слова.

Отже, словниковий запас, обмежений в учнів початкових класів допоміжної школи, завдяки спеціальному навчанню з часом, без сумніву, збільшується. Проте розширення словникового запасу дебілів, у порівнянні з тим, як це відбувається в нормі, потребує від вчителя більш цілеспрямованої і напруженої роботи, більшого використання дій і наочних прийомів навчання, а також цілої системи спеціальних вправ, які викликають у дітей інтерес і позитивні емоції, спонукають вживати нові слова і закріплювати їх у мовленні.