Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Платикристатні організми у філогенетичній системі органічного світу.
На четвертому етапі евкаріоти розділилися на дві великі групи. Одна з цих груп має мітохондрії з трубчастими кристами, і складає царство Tubulocristates (тубулокристати, трубчастокристні), друга – мітохондрії з переважно пластинчастими кристами, і приймається як царство Platycrsitates (платикристати, платівчастокристні). Подібно до дискокристат, в основі філ тубуло- та платикристат знаходяться первинно гетеротрофні організми із тваринною стратегією живлення. 36. Типи та еволюція морфологічних структур у багатоклітинних водоростей. Зелені водорості – предки вищих наземних рослин – пігментний і морфоструктурний аспекти. Зелені водорості – предки вищих наземних рослин – пігментний і морфоструктурний аспекти. Цитологічні ознаки водоростей є цілком типовими для інших еукаріот (наявність ядра, комплексу Ґольджі, мітохондрій). Разом з тим вони мають специфічні ознаки, що властиві лише рослинним (наявність клітинної оболонки, хлоропластів, вакуолей та ін.) чи лише тваринним організмам (руховий апарат, центріолі). Синьозелені водорості за будовою нагадують бактерії, разом з якими їх відносять до без'ядерних (прокаріотичних) організмів. До цитологічних ознак, що є систематичними ознаками на рівні відділів, належать такі: · ознаки, що відображують спорідненість таксонів за клітиною-господарем (покриви, ядерний апарат); · система мікротрубочкових органел (джгутиковий апарат та веретено поділу); · фотосинтетичний апарат; · мітохондріальний апарат. Характерною особливістю цих рослинних організмів є зелене забарвлення таломів, схоже на колір вищих рослин, завдяки переважанню хлорофілу над іншими пігментами. Розміри варіюють від кілька мікрон до декількох метрів. У представників групи, крім одноклітинних, зустрічаються всі морфологічні види сланей (таломів): паренхіматозний, монадний, коккоїдний, пальмеллоїдний, тріхальний, сарціноїдний, тощо.
Філогенія мохоподібних. Мохоподібні – несудинні вищі рослини. Особливості прояву мутацій в організмах, в життєвому циклі яких переважає гаметофіт. Мохоподібні як приклад альтернативної стратегії в еволюції рослинного світу. У системі вищих рослин мохоподібні займають особливе місце. З одного боку вони – типові жителі суші з пристосованими до повітряного середовища гаметангіями та спорангіями і з чітким чергуванням поколінь. З іншого боку, у життєвому циклі мохоподібних порівняно з іншими вищими рослинами все навпаки – переважає не спорофіт, а гамето фіт. Стебло та листя характерні не для спорофітів, а для гаметофітів. Оскільки в одному випадку листя утворюється на диплоїдній рослині, а в іншому – на гаплоїдній, то схожість цього листя зовнішня, а не заснована на спільному походженні. Крім того, на відміну від всіх вищих, мохоподібні – це рослини, що не мають сосудів, тобто розвиненої провідної системи. Мохоподібні – невеликі багаторічні (за рідким виключенням) вічнозелені рослини, у яких відсутні коріння. До субстрату вони кріпляться ризоїдами, що представляють сильно витягнуті у довжину поодинокі клітини у примітивних представників та нитки з одного ряду клітин, розділених косими перетинками, у більш розвинених.
|