![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Система законодавства щодо охорони патентного прав
Паризька конвенція про охорону промислової власності (Паризька конвенція) Загальні положення. Паризька конвенція про охорону промислової власності прийнята на Дипломатичній конференції у Парижі 1883 р., а доповнена Мадридським протоколом 1891 р. Конвенцію неодноразово переглядали (Брюссель, 1900 р.; Вашингтон, 1911 р.; Гаага, 1925 р.; Лондон, 1934 р.; Лісабон, 1958 р.; Стокгольм, 1967 і 1979 роки). Головна мета Паризької конвенції - утворення Союзу охорони промислової власності (Паризького союзу) і встановлення єдиних для країн-учасниць правил надання правової охорони таким об'єктам промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження або найменування місця походження товарів, а також запобігання недобросовісній конкуренції. Конвенція спрямована на максимальне спрощення процедури надання міжнародної правової охорони об'єктам промислової власності за заявками, поданими у країнах-учасницях. Україна є членом Паризької конвенції з 25 грудня 1991 р. Принцип національного режиму. Принцип національного режиму щодо охорони промислової власності означає, що кожна країна - учасниця Паризької конвенції повинна надавати таку саму охорону громадянам інших країн-членів, яку вона надає своїм громадянам. Такий самий національний режим надають громадянам країн, які не є членами Паризької конвенції, якщо вони проживають у країні-члені або мають промислове чи торговельне підприємство в цій країні. Проте жодні вимоги, пов'язані з місцем проживання або наявністю підприємства у країні, де запитують охорону, не можуть бути для громадян країн-членів умовою одержання вигід від користування правами промислової власності. Згідно зі ст. 2 (1) Паризької конвенції національний режим застосовують до всіх переваг, які різні національні законодавства надають громадянам своїх країн. Це означає, що національне законодавство слід застосовувати до громадян певної країни - члена таким самим чином, яким його застосовують до громадян інших держав-членів. Право пріоритету. Положення щодо права пріоритету містить ст. 4 Конвенції. Право пріоритету означає, що на основі звичайної заявки на право промислової власності, поданої заявником в одній із країн-членів, той самий заявник (або його правонаступник) може протягом певного часу (6 або 12 місяців) запитувати охорону у всіх інших державах-членах. Ці пізніші заявки згодом розглядатимуть так, нібито їх було подано в той самий день, що й першу (або більш ранню) заявку. Тобто пізніші заявки мають статус пріоритетних щодо заявок інших людей, які стосуються того самого винаходу та подані після дати подання першої заявки. Вони мають також статус пріоритетних щодо всіх дій, вчинених після цієї дати, які в іншому разі були б спроможні позбавити юридичної сили права заявника або патентоздатність його винаходу. Право пріоритету дає заявникові, який бажає одержати охорону в кількох країнах, великі практичні переваги. Від заявника не вимагають, щоб він подавав всі заявки одночасно, оскільки в його розпорядженні є 6 або 12 місяців, щоб вирішити, у яких країнах запитувати охорону. Право пріоритету може базуватися тільки на першій заявці на об'єкт промислової власності. Це означає, що не можна за першою заявкою подавати другу, можливо, поліпшену заявку, а потім використовувати останню як основу пріоритету. Адже не можна допустити нескінченний ланцюг почергових домагань пріоритету на один і той самий об'єкт, оскільки, по суті, це могло б значно продовжити строк охорони цього об'єкта. Ст. 4 А (1) Паризької конвенції визнає, що правом пріоритету може скористатися і правонаступник першого заявника. Право пріоритету можна передавати правонаступнику без одночасної передачі самої першої заявки. Це дозволяє також передавати право пріоритету різним способом у різних країнах, що на практиці зустрічається досить часто. Для патентів на винаходи і корисні моделі пріоритетний період становить 12 місяців, для промислових зразків - 6 місяців. Принцип незалежності патентів. Зазначений принцип означає, що видача патенту на новий винахід в одній країні не зобов'язує жодну іншу країну-члена видавати патент на той самий винахід. Не можна також відмовити у видачі патенту на винахід, визнати патент недійсним, припинити його дію в будь-якій країні-члені лише на тій підставі, що в якійсь країні було відмовлено у видачі патенту на той самий винахід, визнано його недійсним, він більше не підтримується або припинено його дію. Тобто доля певного патенту на винахід в одній країні жодним чином не впливає на долю аналогічного патенту в іншій країні. Право винахідника на ім'я. Відповідно до ст. 4 ter Паризької конвенції винахідник має право бути згаданим у патенті на винахід. У національних законодавствах це положення реалізується по-різному. Видача примусових ліцензій. Паризька конвенція забезпечує можливість прийняття країнами-членами законодавчих положень, що передбачають видачу примусових ліцензій. Метою примусових ліцензій є запобігання зловживанням, які можливі при здійсненні виключних прав на винахід, наприклад невикористанню або недостатньому використанню. Тимчасова охорона патентоздатних винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Згідно зі ст. 11 Паризької конвенції країни-члени зобов'язані відповідно до свого внутрішнього законодавства забезпечувати тимчасову охорону патентоздатних винаходів, корисних моделей, промислових зразків, експонованих на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, які проводять на території будь-якої країни-члена. Договір про патенту кооперацію (РСТ) Загальні положення. Договір про патентну кооперацію підписаний у 1970 р. у Вашингтоні. Його переглядали в 1979 і 1984 роках. Він набрав чинності з 1 червня 1978 р. і становить собою спеціальну міжнародну угоду в рамках Паризької конвенції. Договір регулює права й обов'язки як держав-учасниць, так і заявників, які подають міжнародні заявки. Україна є учасником Договору про патенту кооперацію з 25 грудня 1991р. Міжнародна та національна процедура патентування винаходів. Процедура патентування винаходів згідно з Договором про патентну кооперацію має два етапи - міжнародний та національний. Міжнародний етап включає подання міжнародної заявки, яку готують за єдиною встановленою формою і відповідно до єдиних вимог, передбачених Договором та Інструкцією, а також попередню міжнародну експертизу. Здійснення останньої не є обов'язковим і залежить від бажання заявника. Національний етап становить собою процедуру розгляду міжнародних заявок у патентних відомствах тих держав, які були зазначені чи вибрані з урахуванням міжнародного пошуку та попередньої міжнародної експертизи. Склад міжнародного та національного етапів. Міжнародний етап передбачає: • встановлення міжнародної системи, яка дозволяє подавати заявки єдиного міжнародного зразка до одного патентного відомства («одержуючого відомства») однією мовою; • проведення формальної експертизи міжнародної заявки лише одержуючим патентним відомством; • проведення міжнародного пошуку, результати якого наводять у звіті, що містить порівняння з існуючим рівнем техніки. Цей звіт спочатку доводять до відома заявника, а пізніше публікують; • централізовану міжнародну публікацію міжнародних заявок і належних до них міжнародних звітів про пошук, а також їх відправлення зазначеним у заявці відомствам; • у деяких випадках попередню міжнародну експертизу за міжнародною заявкою. Національний етап передбачає власне видачу патенту національними патентними відомствами відповідно до національних законодавств і процедур національного патентного відомства. Міжнародна заявка. Подати міжнародну заявку може будь-який громадянин держави - учасниці РСТ або громадянин, який постійно живе в такій державі. У більшості випадків міжнародні заявки подають до національного відомства. У Західній Європі заявки можна подавати до Європейського патентного відомства. Міжнародне бюро ВОІВ може бути одержуючим відомством за вибором громадян усіх держав - учасниць РСТ і громадян, які постійно живуть у таких державах. Міжнародна заявка має силу національної заявки у всіх державах - учасницях РСТ, які вказані заявником у міжнародній заявці, від дати її подання. Міжнародну заявку складають за певною формою. Жоден національний закон не може встановлювати вимоги щодо форми і (або) змісту міжнародної заявки попри ті, що передбачені РСТ або доповнюють їх. За підготовку та подання міжнародної заявки стягують один набір зборів (за пересилання, пошук і так званий міжнародний збір на покриття витрат Міжнародного бюро), які сплачують в єдиній валюті до одержуючого відомства. Міжнародну заявку краще подавати англійською, іспанською, китайською, німецькою, російською, французькою або японською мовою. Іншими прийнятними мовами є: голландська, датська, норвезька, фінська та шведська. Міжнародні пошукові органи. Функції міжнародних пошукових органів покладено на такі відомства: Австралійське патентне відомство, Відомство США з патентів і товарних знаків, Європейське патентне відомство, Іспанське відомство з патентів і товарних знаків, Шведське патентне відомство і Японське патентне відомство. Кожний міжнародний пошуковий орган повинен мати в розпорядженні і використовувати передбачуваний РСТ мінімум документації, необхідної для пошуку. До цього мінімуму входять патентні документи провідних промислових країн, датовані починаючи з 1920 р., і погоджений список непатентної літератури. Зобов'язання використати принаймні мінімум документації, затверджений РСТ, гарантує високий рівень міжнародного пошуку. Результати міжнародного пошуку подають у звіті про міжнародний пошук, який передають заявникові протягом 4-5 місяців після подання заявки. Посилання на відповідний попередній рівень техніки, які містить звіт, дозволяють заявникові оцінити свої шанси на одержання патенту в зазначених у міжнародній заявці країнах. Міжнародний пошуковий орган надсилає звіт про міжнародний пошук заявникові і Міжнародному бюро. Міжнародне бюро включає звіт про пошук до міжнародної публікації міжнародних заявок і надсилає по примірнику до зазначених відомств. Міжнародна публікація служить двом основним цілям: розкрити винахід публіці (тобто в загальних рисах описати технічне вдосконалення, здійснене винахідником) і встановити обсяг охорони, яку можна зрештою одержати. Попередня міжнародна експертиза. Одержавши звіт про міжнародний пошук, заявник може вимагати проведення попередньої міжнародної експертизи, щоб дізнатися, чи задовольняє заявлений винахід певний або всі нижчезазначені критерії, чи має він новизну, чи відповідає винахідницькому рівню і чи є він промислово придатним. Міжнародна заявка не підлягає попередній експертизі автоматично, а тільки за спеціальним запитом заявника, у якому він засвідчує своє бажання використати результати експертизи в певних державах. Збір за попередню міжнародну експертизу сплачують, коли вимогу подають до міжнародного органу попередньої експертизи, разом зі збором за роботу Міжнародного бюро. Як і міжнародні пошукові органи, міжнародні органи попередньої експертизи призначає Асамблея Союзу РСТ. По суті, це є міжнародні пошукові органи, за винятком Іспанського відомства з патентіві товарних знаків. РСТ і національні патентні відомства. Зазвичай після публікації міжнародної заявки (але не пізніше 19-го місяця від дати встановлення пріоритету) Міжнародне бюро надсилає міжнародну заявку зазначеним заявником національним відомствам, оскільки РСТ є системою тільки подання заявок, а не видачі патентів. Національні відомства вирішуватимуть, видати або не видати патент. Звіт про міжнародний пошук і висновок попередньої міжнародної експертизи, якщо таку здійснено, покликані лише полегшити виконання цього завдання. Процедура видачі патентів не може початися до закінчення 20 місяців (або 30 місяців, якщо застосовують главу 2) від дати встановлення пріоритету міжнародної заявки, якщо тільки заявник не вимагає розпочати її раніше. РСТ і заявник. Після одержання звіту про міжнародний пошук і, за необхідності, висновку попередньої міжнародної експертизи, а також після надання можливості внести зміни до заявки заявник може зважити, чи має він шанс одержати патенти в зазначених державах. Якщо він не вбачає такої можливості, він може або відкликати свою заявку, або не вдаватися до жодних дій взагалі. В останньому разі міжнародна заявка втрачає силу національної заявки і процедура автоматично припиняється. Це означає, що заявник уникає витрат, пов'язаних з поданням окремих національних заявок, як того вимагає Паризька конвенція. Він не сплачує за заявки і переклад для національних відомств, не сплачує збір цим відомствам, не наймає місцевих агентів. Тобто не робить нічого з того, що потрібно зробити відповідно до традиційного шляху Паризької конвенції протягом 12 місяців від дати пріоритету. До того ж традиційний шлях не гарантує одержання патенту, що можливе відповідно до РСТ. Якщо заявник вирішує продовжити процедуру, він повинен сплатити визначені національні збори зазначеним (або вибраним) національним відомствам і за необхідності надати цим відомствам переклади його міжнародної заявки. Надати переклад і сплатити національні збори слід протягом 20 місяців (або 30 місяців, якщо застосовують главу 2) від дати встановлення пріоритету. Щойно національні відомства розпочинають роботу, починають застосовувати звичайні національні процедури, які, за деякими винятками, випливають із процедури РСТ (наприклад, процедури, що стосуються форми і змісту міжнародної заявки, надання копій пріоритетного документа тощо). Керівництво по РСТ для заявника. ВОІВ опублікувала Керівництво по РСТ для заявника. Том І Керівництва містить загальну інформацію для користувачів РСТ щодо міжнародного етапу. Том II містить інформацію про процедуру в зазначених і вибраних відомствах, яка належить до національного етапу. Переваги системи РСТ. Переваги системи РСТ для патентних відомств (розвантаження персоналу) і для заявників (зниження витрат, поінформованість про ступінь імовірності видачі патенту тощо) очевидні. Разом із тим вона має переваги і для національної економіки та промисловості. У багатьох країнах (включаючи розвинені країни) більшість патентних заявок подають іноземні заявники. Це є наслідком необхідності для власників нової технології одержати патентну охорону окремо в кожній з кількох країн, у яких він економічно зацікавлений. Полегшуючи подання патентних заявок, РСТ допомагає країні придбати нову технологію. Будучи у змозі запропонувати шлях РСТ іноземним підприємцям - володільцям запатентованої технології, країна тим самим спонукає їх охочіше передавати свою технологію і залучає більше іноземних інвестицій. За допомогою РСТ формується інформаційна база про всі патентні документи, опубліковані в багатьох країнах і багатьма мовами, що, у свою чергу, допомагає скласти думку про сучасний рівень технічного розвитку.
Всесвітня організація інтелектуальної власності Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна. Головними завданнями ВОІВ є: поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності; заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі; модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів. Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ. Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату). Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції. Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет - щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву " Міжнародне бюро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія). Контрольні запитання 1. Які ви знаєте об'єкти науково-технічної творчості? 2. Перерахуйте об’єкти комерційних позначеннь. 3. Які результати творчої діяльності відносяться до об'єктів авторського права, а які - до об'єктів суміжних прав? 4. Що таке винахід? 5. Що таке корисна модель? 6. Що таке промисловий зразок? 7. Яку функцію виконує торговельна марка? 8. У чому полягає різниця між об'єктами авторського права і суміжних прав? 9. Хто може бути суб'єктами інтелектуальної власності? 10. Хто є суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки? 11. Хто відноситься до суб'єктів авторського права? 12. Чи є в Україні держава суб'єктом права інтелектуальної власності? 13. Які складові системи інтелектуальної власності в Україні ви знаєте? 14. Який орган державного управління відповідає за політику у сфері інтелектуальної власності? 15. Які основні функції виконує ДП " Український інститут промислової власності"? 16. Які основні функції виконує Державний департамент інтелектуальної власності? 17. Які основні функції виконує ДП " Українське агентство з авторських і суміжних прав"? 18. Які основні функції виконує Інститут інтелектуальної власності і права? 19. Які ви знаєте громадські організації у сфері інтелектуальної власності? 20. Чим є собою міжнародна система інтелектуальної власності? 21 Скільки діє міжнародних договорів, що адмініструються ВОІВ, і до скількох із них приєдналася Україна? 22. Назвіть по три основних міжнародних договори, що відносяться до об'єкта промислової власності та до авторського права і суміжних прав. 23. Який статус і яка структура Всесвітньої організації інтелектуальної власності? 24. Які функції виконує Всесвітня організація інтелектуальної власності?
Практичне (семінарське) заняття 3 до теми 3 „Економіка ІВ”
|