Податкова система України.

Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови. У світі немає держав з тотожними податковими системами. Однак це не означає, що створення податкової системи і податкова політика ведеться спонтанно, як кому забажається. Є певні положення, що визначають підхід держави до цієї сфери своєї діяльності.

Податкова система – це сукупність встановлених в країні податків та механізм їх стягування.

Науковий підхід до створення податкової системи передбачає:

1) системність;

2) встановлення визначальної бази системи;

3) формування правової основи;

4) вихідні принципи.

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність із системою в цілому та окремими її елементами. Системний підхід означає, що повинні реалізовуватись всі функції податків.

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Податки в державі – не самоціль. З позиції організації її фінансової діяльності вони вторинні відносно видатків. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до наслідків більш тяжких, ніж високий рівень оподаткування. Йдеться про інфляцію, яка по суті справи також є прихованою формою оподаткування. Особливість інфляції полягає в тому, що це відкладені на завтра податки, однак завтра прийдеться платити значно більше, ніж сьогодні.

Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності – державної чи приватної. При державній власності не тільки майно, але й створювані на підприємствах доходи належать державі. Вона вирішує, яку частину цих доходів зосередити в бюджеті, а яку залишити підприємству.

По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб. Особливості ж формування доходів мають враховуватись при встановленні об’єкта оподаткування.

І, нарешті, вихідні принципи побудови податкової системи:

1) головна мета податкової системи – забезпечення надходжень до державного бюджету;

2) податкова система має бути нейтральною;

3) необхідність розширення податкової бази;

4) стабільність податкової системи;

5) податкова система не може бути дискримінаційною по відношенню до одних платників податків та надавати переваги іншим;

6) податкова система повинна бути прогресивною;

7) податкова система повинна бути простою і зрозумілою.

Податкова система України встановлена Законом України „Про систему оподаткування”. Вона складається з двох підсистем:

- загальнодержавних податків і зборів;

- місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки і збори включають 4 групи6

1. Прямі податки:

1) податок на прибуток підприємств;

2) прибутковий податок на доходи фізичних осіб;

3) податок з власників транспортних засобів;

4) податок на нерухомість;

5) плата за землю.

1. Непрямі податки:

1) ПДВ;

2) акцизний збір;

3) мито.

1. Платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі:

1) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

2) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) державне мито;

4) плата за торговий патент;

5) рентні платежі;

6) податок на промисел;

7) фіксований сільськогосподарський податок;

8) єдиний податок для суб’єктів малого бізнесу;

9) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

1. Внески до цільових фондів:

1) збір на загальнообов’язкове соціальне страхування;

2) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

3) збір на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

4) збір за забруднення навколишнього середовища;

5) збір до Державного інноваційного фонду;

6) збір на обов’язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

До місцевих податків і зборів належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок;

3) готельний збір;

4) збір за паркування автотранспорту;

5) ринковий збір;

6) збір за видачу ордера на квартиру;

7) курортний збір;

8) збір за участь у бігах на іподромі;

9) збір за виграш у бігах на іподромі;

10) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

11) збір за право використання місцевої символіки;

12) збір за право проведення кіно- та телезйомок;

13) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

14) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

15) збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

16) збір з власників собак.

Аналіз податкової системи України засвідчує її фіскальний характер, що стримує економічний розвиток держави. На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова система виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб’єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Дуже негативно вплинули на результати господарської діяльності суб’єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного тіньового сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.

Аналіз економічної ситуації в Україні протягом останніх років свідчить, що без внесення змін до системи оподаткування, без вжиття радикальних заходів щодо відродження вітчизняного виробництва й упорядкування державних видатків змінити ситуацію на краще не можна.