Інформаційні ресурси, інформаційний ринок, інформаційний потенціал суспільства

У 70-их роках, в роботах присвячених обчислювальній техніці і автоматизованим інформаційним системам з’ явився термін інформаційні ресурси. У 80-их роках цей термін вже отримав широке розповсюдження, особливо в зв’язку з розвитком концепції баз даних. За кордоном вже у 70-их роках інформаційні ресурси віднесли до економічних ресурсів як четверту складову (додаткову до трудових, матеріальних і фінансових). Зараз це поняття більш широке (вище ми визначили його), зокрема як предмет інформатики. Тому логічно говорити про два тлумачення цього терміну: вузьке і поширене. При вузькому тлумаченні нього відносять будь-яку інформацію, тобто саму інформацію розглядають економічний ресурс суспільного виробництва.

Перейдемо до більш широкого визначення поняття інформаційних ресурсів як продукту інтелектуальної діяльності.

Наука (нове знання) виступає як найважливіший соціальний ресурс не сам по собі, а більш в складі єдиного інформаційного потенціалу суспільства, включаючи відповідні організаційні системи, форми комутативного процесу, всю систему носіїв інформації.

Говорити про вплив науки на щось поза інформаційного процесу немає смислу. Наукова ідея повинна перетворитися в інформацію, тобто вона має бути закодованою (терміни, визначення, формули тощо), переданою по каналу, прийнятою адресатом, щоб можна було її застосувати на практиці.

Чим більший потенціал знань, тим важливіша задача розвитку інформаційно-комунікативних сфер наукового господарства. Знання повинні певним чином фіксуватися, транспортуватися, розподілятися, розповсюджуватися, прийматися і перероблятися. Цей процес суворо вибірковий: в кожному даному місці потрібний певний комплекс відомостей.

Інформаційна техніка як раз і виступила повним засобом перетворення знань в інформаційних ресурсах суспільства, його новим рухомим фактором, стала засобом його ефективного використання. Інформаційний ресурс стає основним ресурсом людства, головною цінністю сучасної цивілізації.

Інформаційний ресурс—це симбіоз (об’єднання) знань та інформації. Знання, які можна представити в ЕОМ, по Лаврову, можна класифікувати таким чином:

--поняття (математичні та нематематичні);

--факти;

--правила, залежності, закони, зв’язки тощо;

--алгоритми, процедури.

Оскільки поняття лежать в основі решти знань, то розглядаючи факти, правила, процедури, незавжди можна чітко провести межу між ними, але все-таки можна дати деякі визначення. Перш за все наведені знання поділяються на:

--алгоритмічні (процедурні);

--неалгоритмічні (факти, правила).

Алгоритмічні (процедурні) знання—це алгоритми (процедури, програми), які обчислюють функції, перетворюють інформацію, тобто які виконують конкретні задачі. Стосовно ЕОМ це—програма на процедурній мові, бібліотека або пакет програм.

Неалгоритмічні знання характеризувати складніше. Вони складаються, насамперед, з уявних об’єктів, які визначаються як поняття. Поняття, звичайно, має інше визначення, структуру, воно пов’язане з іншими поняттями і входить в яку-небудь систему понять.

Факти відіграють роль елементарних одиниць знань і коли розглядають інформаційні ресурси як вид економічного ресурсу, то мають на увазі фактографічні знання. Для їх представлення та введення створені відповідні комп’ютерні засоби. Знання, які представлені правилами, залежностями, зв’язками або продукціями, називаються продукційними знаннями. Продукції використовуються для вираження зв’язків, залежностей між фактами, іншими правилами та їх комбінаціями. Їх комп’ютерне представлення—бази знань (системи баз знань), а комп’ ютерні засоби—експертні системи. База даних—багато фактів, мало знань; база знань—мало фактів, багато знань.

Сформулюємо основні особливості інформаційного ресурсу:

- на відміну від інших (матеріальних) ресурсів він практично невичерпний;

- по мірі застосування він не зникає, а зберігається і навіть збільшується (за рахунок конструктивної трансформації отриманих повідомлень з врахуванням досвіду, місцевих умов);

- він не самостійний і сам по собі має лише потенційне значення. Тільки поєднуючись з іншими ресурсами (досвідом, трудом, кваліфікацією, технікою, енергією, сировиною, він проявляється кінетично, тообто як рухома сила.

- ефективність його застосування пов’ язана з ефектом його повторного виробництва, тобто інформаційна взаємодія дозволяє отримати нове знання ціною знань інших витрат в порівнянні із затратами праці, енергії, часу на його пряме генерування;

- він виступає формою безпосереднього включення науки до складу продуктивних сил. Якщо в індустріальному суспільстві наука виступає беспосередньою силою, то посередниками виступають машини, нові препарати і матеріали. З цим пов’ язане раціональне підвищення продуктивності праці в багато разів;

- він виникає в результаті не просто розумової праці, а його творчої частини.

Перетворення знань в інформаційний ресурс залежить від можливостей їх кодування, розподілення і передачі. Комунікаційна система суспільства—найважливіший фактор формування, накопичення і застосування інформаційних ресурсів на базі знань, які маємо. Крайнощі: є комунікації—немає знань, є знання—немає комунікацій (дефіцит інформаційних ресурсів).

Інформаційний ресурс може бути в пасивній і активній формах. До пасивних відносяться такі форми існування знань, коли вони не пов’ язані або слабо пов’язані з конкретними предметними областями, які виникають в процесі

Це книги, журнали, cстатті, патентні описи, база даних.

До активних форм існування інформаційних ресурсів відносять:

- модель;

- алгоритм;

- програма;

- прект;