Література. Ключові слова:захворювання, профілактика.

Лекція 25

Тема: ДИТЯЧІ ХВОРОБИ. ПРОФІЛАКТИКА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. ГЛИСТОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

Ключові слова: захворювання, профілактика.

Література

1. Антипчук Ю.П. Анатомия и физиология ребенка. – К. Вища школа, 2006.

2. Леонтьев А.Н. Избранные произведения: В 2-х т. т.1. – М.: Педагогика, 1983.

3. Самусев Р.П., Семин Ю.М. Анатомия человека. – М. Медицина, 1999.

План:

1. Профілактика ботулізму

2. Профілактика гострих кишкових інфекцій

3. Профілактика отруєнь грибами

4. Профілактика туберкульозу

5. Профілактика дифтерії

1. Профілактика ботулізму

Ботулізм - хвороба, що виникає в результаті отруєння токсинами бактерій ботулізму і характеризується важким ураженням центральної і вегетативної нервової системи. Збудник - Clostridium botulinum - широко поширений у природі з постійним місцем існування в ґрунті, утворює спори, надзвичайно стійкі до впливу хімічних і фізичних факторів (витримують кип'ятіння протягом 5 годин і гинуть при 120° C через 30 хвилин). Бактерії містять одну з найсильніших у природі отрут - ботулотоксин. Його смертельна доза для людини складає усього лише 0, 3 мкг. Зараження людини ботулізмом відбувається при вживанні продуктів тваринного і рослинного походження: забруднених клостридіями фруктів і овочів, неправильно консервованих продуктів, через ковбаси, шинку, копчену рибу. В останні роки у виникненні ботулізму не останню роль грають консервовані в домашніх умовах гриби. Хвора людина небезпечна для навколишніх через виділення в зовнішнє середовище бактерії з фекаліями, блювотними масами. Потрапляючи до травного тракту ботулотоксин не руйнується ферментами, а всмоктується у кров і розноситься по організму, " осідаючи" у різних відділах нервової системи. Результат - парези і паралічі м'язів гортані, глотки та дихальних м'язів. Порушення дихання та ковтання призводить до аспіраційної (через потрапляння вмісту шлунку до легень) пневмонії. Може розвинутися сепсис (зараження крові).

Зараження дорослої людини відбувається, як правило, через шлунково-кишковий тракт, однак відомі два винятки, що трапляються дуже рідко - ботулізм грудних дітей, у яких токсин продукується в кишечнику вегетативними формами збудника, і раневий ботулізм, коли розмноження клостридій і токсиноутворення відбувається в загниваючих, некротованих (відмерлих) тканинах рани.

Клінічний перебіг Інкубаційний період (від моменту проникнення збудника в організм до клінічних виявів хвороби) триває від декількох годин до 2-5 діб. Відомо, що чим важче захворювання, тим коротший інкубаційний період. При важких формах він складає, у середньому, близько добу. Виділяють 3 синдроми ботулізму:

 паралітичний (ознаки ураження центральної нервової системи);

 гастроінтестинальний (ознаки ураження шлунково-кишкового тракту);

 загальнотоксичний (підвищення температури тіла, слабість, остуда, головний біль)

Як правило, починається хвороба з симптомів гастроінтестинального синдрому - хворого турбують нудота, блювання, характерний біль у животі, рідке випорожнення без патологічних домішок. Це продовжується, у середньому, 20-24 години. В подальшому з'являється неврологічна симптоматика: порушення зору - одна з найперших ознак ботулізму (хворого турбує " сітка" перед очима, двоїння предметів, важкість читання, що пов'язано з паралічем очних м'язів). Одночасно виникають спрага, сухість слизових оболонок, розлад ковтання, може змінитися тембр голосу. Хворі скаржаться на відчуття " грудки" у горлі, біль під час ковтання, подразнення в горлі - ці симптоми обумовлені ураженням ковтальних м'язів. Іноді в таких хворих помилково діагностують ангіну.

Неврологічна симптоматика триває кілька днів і супроводжується загальнотоксичним синдромом - хворі скаржаться на сильний головний біль, запаморочення, безсоння, загальну слабкість, підвищення температури тіла. У важких випадках, при поразці дихальних м'язів, пацієнтів турбує відчуття нестачі повітря, тягар в грудній клітці, дихання стає поверхневим. Розвивається дихальна недостатність, що є причиною смерті при ботулізмі.

Лікування

При найменшій підозрі на ботулізм хворого необхідно якнайшвидше відправити в спеціалізоване відділення, тому що тільки там йому зможуть надати належну медичну допомогу, спрямовану на нейтралізацію, зв'язування і виведення токсинів з організму.

Для нейтралізації ботулотоксину використовують спеціальні сироватки (внутрішньом'язово) протягом 1-4 діб. З огляду на те, що в шлунково-кишковому тракті спори можуть перетворюватися у вегетативні форми, для їх знищення використовують антибіотики (левоміцетин, препарати тетрациклінового ряду). При розладах дихання призначають штучну вентиляцію легень. Для кращого насичення крові киснем та підвищення захисних сил організму використовують гіпербаричну оксигенацію.

Ускладнення

Ускладнення виникають часто. До них належать: токсичний міокардит (ураження м'язів серця), пневмонія (запалення легень), сепсис (зараження крові). Після виписки зі стаціонару хворі перебувають під наглядом лікарів від 2 тижнів до 6 місяців з мінімальним обстеженням (ЕКГ, аналіз крові, огляди невропатолога, кардіолога, інфекціоніста).

Профілактика

Оскільки основною причиною виникнення ботулізму є вживання в їжу неякісно приготовлених, зіпсованих продуктів, найголовнішою у профілактиці цього захворювання є роз'яснювальна робота серед населення щодо правил домашнього консервування овочів, фруктів, грибів, м'яса, щодо необхідності ретельного дотримання технології. Для руйнування ботулотоксину перед вживанням консервів доцільно прогрівати до 100°C протягом 30 хвилин.

В жодному разі не можна вживати в їжу м'ясні та рибні консерви, якщо залізна банка роздута, деформована.

Для профілактики всім особам, що вживали разом із хворими на ботулізм інфіковані продукти, вводять сироватки типу A, B, E (проти найбільш небезпечних для людини типів клостридій), і наглядають за ними протягом 10-12 днів.

2. Профілактика гострих кишкових інфекцій

Значний резонанс в суспільстві викликають спалахи гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь, що вражають одночасно десятки або навіть сотні осіб. Причиною подібних спалахів є, в першу чергу, вживання страв, які були приготовлені з порушенням технології. В першу чергу це стосується продуктів, що мають обмежений термін зберігання (кондитерські та кулінарні вироби, молочні продукти, тощо). За рахунок значної забрудненості харчових продуктів чи води збудниками інфекційних захворювань кишкової групи або наявності в значній кількості їхніх токсинів захворювання може проходити у важкій клінічній формі, що потребує проведення інтенсивної терапії.

При виникненні підозри на гостру кишкову інфекцію, основними ознаками якої є нудота, блювання, біль у животі, загальна слабкість, підвищення температури тіла, необхідно терміново звернутися по медичну допомогу, не гаячи час на самолікування.

3. Профілактика отруєнь грибами

Симптоми отруєння виявляються через 5-7 годин (якщо причиною отруєння є консервований продукт, то набагато швидше) після вживання: судоми, гострий біль у животі, нудота, блювання, пронос, запаморочення, рідкий пульс. В цьому разі необхідно якнайшвидше відправити потерпілого до лікарні.

Для запобігання можливості отруєння грибами необхідно дотримуватись наступних порад:

 Збирайте в лісі тільки ті гриби, про які ви точно знаєте, що вони їстівні.

 Грибів, які ви не знаєте або тих, що викликають найменший сумнів, не варто брати взагалі.

 Ніколи не збирайте і не вживайте в їжу переспілі, червиві, ослизлі гриби. Обов'язково піддавайте зібрані гриби ретельній термічній обробці.

Оскільки отруєння можуть виникати не тільки при вживанні отруйних грибів, необхідно пам'ятати, що при порушенні технології заготівлі, і їстівні гриби можуть становити небезпеку для здоров'я.

Консервувати можна практично будь-які дарунки природи. Головне - дотримуватися при цьому елементарних правил гігієни. Особливий випадок - гриби. Їх украй важко повністю відмити від часточок ґрунту, у якому можуть знаходитися спори ботулізму. До того ж, у домашніх умовах неможливо досягти такої стерилізації, як на промисловому підприємстві. Тому вдома, тим більше на дачі, гриби краще сушити, варити, солити, маринувати, не закупорюючи банки герметичними кришками, адже збудник ботулізму розвивається тільки за відсутності кисню.

Варити гриби потрібно добре промитими не менш години на невеликому вогні, знімаючи піну і помішуючи. Варіння вважається закінченим, коли гриби осядуть на дно, а відвар стане прозорим. Категорично забороняється зберігати в морозильнику (якщо він не обладнаний системою швидкої, глибокої заморозки) свіжі гриби довше 2-3 днів. Навіть у їстівних грибах згодом починають виділятися отруйні речовини, які не зникнуть при варінні і смаженні.

4. Профілактика туберкульозу

Туберкульоз, за визначенням провідних вчених, продовжує залишатися глобальною проблемою. Початок минулого десятиріччя характеризувався погіршенням епідемічної ситуації з туберкульозу. Ця соціально небезпечна хвороба стала проблемою багатьох країн світу і найбільш торкнулась країн Східної Європи. Епідемічна ситуація стосовно туберкульозу в Україні почала погіршуватись з 1991 року. Захворюваність за 11 років зросла в 2, 1 разу і становить 68, 6 на 100 тис. населення, а смертність збільшилася в 2, 7 разу і досягла показника 22, 4 на 100 тис. населення.

Туберкульоз - інфекційне захворювання, що спричинюється мікобактеріями туберкульозу (паличкою Коха). На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища. Проте переважно на нього хворіють алкоголіки, наркомани, безпритульні або найбідніші люди. Туберкульоз уражає всі органи й системи людського організму, та найчастіше він виявляється в легенях.

Є багато видів мікобактерій (людських, бичачих, пташиних, мишачих та інших) і всі вони можуть уражати людину. Різноманітні мікобактерії - дуже стійкі в навколишньому середовищі: в річковій воді збудник зберігається до 5 місяців, у грунті - 1-2 роки, у вуличному пилу - до 10 діб, у приміщеннях при розсіяному світлі - до півтора місяця, у фекаліях і на пасовищах - до 1 року; в маслі, сирах, що зберігаються у холодильнику - 8-10 міс. Вони добре витримують нагрівання до 85° C і охолодження до 200° С. При температурі мінус 20° мікобактерії туберкульозу зберігають життєздатність протягом 7 років. Ультрафіолетові промені вбивають мікобактерії туберкульозу через 2-3 хвилини.

Зараження відбувається повітряно-пиловим (через вдихання зараженого пилу), повітряно-крапельним (через вдихання повітря, в яке кашляв або чхав хворий). Взагалі захворіти можна елементарним шляхом - через їжу, посуд, побутові речі. Можливі й інші шляхи зараження (статевий, контактний через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки, переливання зараженої туберкульозом крові, внутрішньоутробний тощо). Однак, найчастіше туберкульозом заражаються від хворих (членів родини, сусідів, співпрацівників) які кашляють, спльовують мокротиння, зокрема.

Захворювання у інфікованих осіб розвивається, коли у людини знижений імунітет унаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, алкоголізму, наркоманії та інших захворювань, недостатнього харчування, виснажливої праці.

Найчастіші симптоми туберкульозу: стійкий кашель із виділенням мокротиння, тривале підвищення температури тіла, швидка втома, втрата апетиту та безпричинне схуднення, потовиділення, особливо вночі, задишка, кровохаркання. В частині випадків, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися безсимптомно або виявлятися лише одним із симптомів.

Лікування проводиться специфічними протитуберкульозними препаратами тривалістю від 6 до 12 місяців. Якщо хвороба набуває хронічного перебігу, то хворого потрібно лікувати роками, або, навіть, усе життя. При адекватному безперервному лікуванні хворі одужують у 80-90 % випадків. Хронічного перебігу хвороба набуває тоді, коли хворий приймає не всі призначені лікарем протитуберкульозні препарати або приймає їх нерегулярно, робить тривалі перерви в лікуванні.

Профілактичні заходи: після виявлення хвороби усі члени родини повинні негайно пройти флюорографічне обстеження. У разі виявлення відкритої форми туберкульозу на період бактеріовиділення хворий має бути ізольований у стаціонар. У помешканні хворого з бактеріовиділенням працівники санітарно-епідеміологічної служби повинні провести дезинфекцію, помешкання прибирається з використанням засобів дезинфекції, посуд підлягає 30-ти хвилинному кип'ятінню з використанням 2% розчину соди або 2% освітленого розчину хлорного вапна (20 г. хлорного вапна розчиняється в 1 л. води і настоюється впродовж доби).

Проводиться специфічна профілактика за допомогою вакцини БЦЖ. Первинна вакцинація проводиться доношеним новонародженим дітям у пологовому будинку на 3-5 день життя. Ревакцинацію здійснюють здоровим дітям, які мають негативну реакцію Манту з 2 ТО в 7 і 14-річному віці.

Хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами проводять здоровим людям, у яких підвищений ризик захворювання на туберкульоз.

5. Профілактика дифтерії

Дифтерія (від грецького diphthera - плівка, перетинка) відома з часів Гіппократа і Галена під назвою " смертельна виразка горлянки", " задушлива хвороба".

Дифтерія - гостре інфекційне захворювання, що викликається Coreynebacterium diphteriae. Існує три різних типи дифтерійних паличок, що відрізняються за патогенністю та важкістю перебігу захворювання. У загальному випадку хвороба характеризується важким перебігом і виявляється через інтоксикацію та утворення характерних плівок на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів (рідше - на кон'юнктивах, статевих органах, у ранах й ін.), ураженням нервової та серцево-судинної систем.

Збудник дифтерії виділяє токсин з нейропаралітичними (руйнує оболонку нервів) та гемолізуючими (вражає еритроцити) властивостями.

Нетоксигенні штами бактерії не представляють серйозної загрози здоров'ю хворого. Інфекція передається повітряно-краплинним шляхом від хворих або зовні здорових носіїв збудника дифтерії (такий стан може тривати до 1 міс., число носіїв у вогнищі захворювання досягає 10%). Можливе зараження дифтерією через предмети, не виключено передавання через продукти харчування.

Інкубаційний період триває 2 - 10 днів. Хвороба починається з нездужання, підвищення температури до 38-39°C, появи плівок білуватого кольору на мигдалинах і зіві. У випадку токсичної форми характерними є токсичні набряки обличчя і шиї, набряк слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Смерть настає від задухи і зупинки серця.

Крім класичної дифтерії зіву (кожні дев'ять з десяти випадків) зустрічаються також і інші форми інфекції - дифтерія ран, слизової очей, шкіри, носа, піхви.

Ускладненнями дифтерії можуть бути: міокардит (запалення серцевого м'яза), поліневрит (множинне ураження нервів), паралічі, погіршення зору, ураження нирок. Перші два є найпоширенішими.

Лікування проводиться специфічною протидифтерійною сироваткою, що містить антитоксичні антитіла, та антибіотиками. Навіть незважаючи на адекватне лікування, 5-10% випадків закінчуються смертю хворого. При цьому ризик летального результату інфекції вищий у дітей до 5 років і дорослих, старших 40 років, особливо у випадках несвоєчасного звернення по медичну допомогу.

Профілактика здійснюється за допомогою вакцинації. Ефективність сучасних вакцин становить 95-100%. Всесвітньою організацією вакцинація рекомендована для усіх без винятку країн світу.