Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів.

Психологічні умови формування наукового світогляду.

Психологи вважають, що світогляд особи є формою індивідуальної свідомості, яка має специфічні особливості, обумовлені віковими та індивідуальними відмінностями. Вивчення вікових змін учня, його індивідуально-психологічних особливостей, його поглядів, переконань, ідеалів, соціально-життєвої позиції показало, що світогляд формується в тісному зв'язку та єдності із загальним становленням особистості: з розвитком інтелектуальної сфери (знань, уявлень, понять, умінь оперувати ними тощо), збуджуюче-мотиваційної, розкриваючої моральну спрямованість особи (її мотиви, інтереси, ідеали, емоційні особливості), й дійово-практичної, що характеризується активністю в реалізації знань та ставлення учня до його діяльності та поведінки. По суті, ці сфери являють собою три основних компоненти формування світогляду, що виступають у нерозривній єдності.

Система наукових поглядів на природу, суспільство й саму людину має у кожному віковому періоді свої специфічні особливості. Значна частина сучасних психологів вважає, що становлення світогляду починається буквально з перших кроків шкільної освіти, однак найбільш інтенсивно цей процес відбувається в старшому шкільному віці, коли формується власна світоглядна позиція молодої людини.

Для молодшого школяра та молодшого підлітка характерно: 1) збагачення науковими знаннями, здатність оперувати вміннями у зв'язку з особистим усвідомленням картини світу (природи, суспільства й самої людини з її психічними особливостями); 2) становлення та розвиток власних особистісних особливостей, усвідомлення цих особливостей через оволодіння вмінням бачити себе зі сторони (самосвідомість); 3) розвиток та прояв рефлексивних особливостей, що визначаються сформованістю самокритичності, самоконтролю та саморегуляції. Ці лінії поступово удосконалюються в процесі навчальної та громадсько-корисної діяльності.

У підлітковому віці учень на більш високому рівня, який ще недавно був йому недоступним, осмислює нові сторони дійсності, прагне виразити своє ставлення до них. Однак розвиток абстрактного мислення, мотиваційної сфери підлітка самі по собі ще не можуть привести до більш інтенсивного процесу формування світогляду на наступному ступені вікового розвитку. Вирішальний поштовх цей процес одержить у зв'язку з необхідністю самовизначення, самосвідомості, контролю за своїм навчанням та поведінкою.

Активізації процесу формування світогляду крім внутрішніх мотивів та потреби самовизначення сприяють також міжпредметні зв'язки в системі навчально- виховної діяльності, які ведуть до того, що фраґментарні уявлення починають складатися у цілісну картину світу. Таким чином, у 14-15-річному віці у підлітка завершується індивідуально-психологічна підготовка до наступного вікового періоду, коли в основному завершується становлення світогляду.

Юнацький вік у педагогічній та психологічній літературі визначається як вік інтелектуальної та громадянської зрілості. У цей період відбувається вироблення ціннісних орієнтацій та цілісної системи поглядів на світ та своє місце в ньому.

Розвивається тенденція до узагальнення, глибокого внутрішнього синтезу наявних теоретичних знань, складається ідейна спрямованість людини, її ідеали. Вироблений раніше інтерес до світоглядних проблем поєднується з прагненням настирливо реалізовувати свої переконання в практичних справах та вчинках, оскільки діяльність старшого школяра все більше регулюється поставленими цілями та завданнями, що звернуті не тільки до сучасного, а й до майбутнього. В індивідуальному стилі поведінки чітко прослідковується певний спосіб пізнання, ставлення до навколишнього світу та самого себе.

Глибоке оволодіння знаннями є важливою передумовою фундаментом, на якому базується світогляд, оскільки в його структурі визначальну роль відіграє взаємозв'язок наукової істини, поглядів та переконань. Наприклад, при вивченні природничо-наукових предметів уже в початкових класах учням повідомляються знання про живу та неживу природу (наприклад, про використання сили вітру та води у народному господарстві, про місце людини в природі, про її можливості у перетворенні природи. Діти спостерігають за розвитком рослин на пришкільній ділянці, навчаються бачити залежність росту рослин від природних умов (ґрунт, клімат тощо).

З V (VІ) класу розпочинається систематичне вивчення основ природничих наук. Кожен курс завершується узагальненням конкретного наукового матеріалу, визначенням внеску даної науки у загальну природничо-наукову картину світу. У природничо-наукових предметах відображені всі форми існування та руху матерії (від світу елементарних частинок до великих тіл; від найпростіших форм руху матерії - фізичної, хімічної, до утворення живих організмів), розкриті їхні взаємозв'язки та взаємоперетворення. Зміст предметів природничо-наукового циклу спрямований на формування уявлень про єдність світу, його багатогранність.

При вивченні предметів гуманітарного циклу учні оволодівають матеріалом про закономірності існування та розвитку соціальної сфери життя людей, формують систему моральних, громадянських, правових, економічних, естетичних цінностей, що проявляються у поглядах, переконаннях, ідеалах, у позиції особистості. Кожен з предметів гуманітарного циклу розв'язує завдання властивими йому методами. Цілісність, системність поглядів, переконань, ідеалів особистості, її цінностей забезпечується реалізацією міжпредметних зв'язків.

Світоглядна спрямованість трудового навчання та виховання здійснюється через вироблення у школярів усвідомленості у необхідності трудової діяльності, ознайомлення учнів з основами сучасного промислового та сільськогосподарського виробництва, формування у них відповідних трудових умінь та навичок, через підготовку до вибору професії.

У структуру цілісного світогляду включається й естетичні цінності, погляди та переконання відповідним чином узагальнені у естетичному ідеалі як уявленні про прекрасне. Розвиток естетичних цінностей у процесі формування наукового світогляду повинен здійснюватися не тільки в сфері пізнавальної діяльності, а й у сфері спілкування з природою, людьми, у процесі різноманітної діяльності (художньо-творчої, спортивної, трудової, ігрової). Кожна сфера діяльності школярів повинна мати естетичну виразність, естетичний потенціал.

Світоглядна функція естетичного виховання реалізується за допомогою двох органічно пов'язаних видів діяльності: 1) знаходити красу в природі, в суспільстві, в людських взаєминах; 2) створювати красу у своїй багатогранній творчій діяльності. Певна річ, неоціниму роль у формуванні естетичного ідеалу відіграє мистецтво (література, живопис, музика, театр тощо). Зачатки світогляду, моральності, права, політики тощо ми знаходимо у фольклорі. Світоглядним елементом системи естетичного виховання є й мистецтво.

Не можна не враховувати у формуванні наукового світорозуміння учнівської молоді й ролі в цьому процесі позаурочної громадської діяльності школярів; взаємозв'язку змісту навчання і позакласної та позаурочної роботи (пізнавальної, трудової, громадської); спільності принципів організації та методики керівництва усіма видами діяльності учнів; взаємозв'язку школи та позашкільних дитячих закладів у вихованні дітей, в розвиткові їхніх поглядів, переконань, громадської активності. Певна річ, дуже важливо забезпечити в роботі по формуванню наукового світорозуміння учнівської молоді єдність у діяльності школи й сім'ї.

Дидактичні та виховні умови, що сприяють переводу знань у погляди,

переконання та ідеали

Процес формування наукового світогляду включає в себе:

1. Озброєння учнів глибокими науково-матеріалістичними знаннями про природу, суспільство та людське мислення.

2. Формування у школярів глибокої переконливості в істинності наукових знань.

3. Включення школярів в активну громадську та трудову діяльність в ім'я торжества знань та переконань.

Щоб цей процес був більш дійовим та продуктивним, необхідно в роботі по формуванню наукового світогляду насамперед враховувати такі дидактичні та виховні умови:

1. Забезпечення глибокої наукової доказовості, логічної переконливості та несуперечливості всіх теоретичних висновків та фактів світоглядного характеру. Насамперед, виклад навчального матеріалу повинен здійснюватися на основі переконливих фактів та їхнього глибокого аналізу. При цьому слід пам'ятати, що навчають і виховують насамперед факти, ідеї їх тільки супроводжують. Дуже важливо в процесі тлумачення того або іншого матеріалу вияснити причинно-наслідкові зв'язки між певними явищами та подіями. Слід збуджувати учнів до з'ясування запитань, що виникають у них, розвивати допитливість, прагнення до глибокого осмислення усіх явищ та процесів, що відбуваються у природі і суспільстві.

2. Надання навчанню високої громадянської спрямованості. Насамперед вивчення предметів гуманітарного циклу повинно сприяти вихованню патріотизму, національної свідомості, розвиненої духовності.

3. Дотримання принципу історизму при вивченні програмового матеріалу. Історизм у навчанні допомагає розкривати складні шляхи розвитку істини в науці, сприяє усвідомленню еволюції природних явищ та суспільних змін. Історичний є важливим засобом підвищення у школярів інтересу до пізнання й сприяє більш глибокому усвідомленню навчального матеріалу.

4. Розвиток пізнавальної активності та самостійності учнів у навчально-виховному процесі та у позаурочній роботі. Слід пам'ятати, що уявлення, поняття, закони не можна механічно вкласти в голову школярам. Виробити, сформувати в собі їх може тільки сам учень під керівництвом та за допомогою вчителя. Утворення уявлень, понять, усвідомлення законів - активний процес мислення та діяльності учнів. Чи не найважливішим у розвиткові пізнавальної активності та самостійності учнів є звернення їхньої уваги на створення протиріч між знанням і незнанням, збудження потреби у навчанні та навчальних інтересів, а також надання навчанню проблемного характеру шляхом проведення уроків семінарів, уроків-диспутів тощо.

5. Збудження емоційного ставлення учнів до навчального матеріалу. Емоційно-позитивне ставлення до навчання насамперед стимулює пізнавально-мислительну активність. У той же час воно допомагає осмислювати сутність природних та суспільних явищ, що є предметом вивчення, сприяє формуванню суб'єктивного ставлення до засвоюваних знань, проникненню у їхню об'єктивність та істинність.

6. Врахування в роботі по формуванню наукового світорозуміння вікових та індивідуальних особливостей учнів. Певна річ, що характер і результати роботи з учнями різних вікових груп різні. Тому в основу педагогічної роботи має бути покладений принцип К.Д.Ушинського: " Якщо ми хочемо виховати дитину у всіх відношеннях, ми маємо вивчити її у всіх відношеннях".