Я-концепція і проблема самовиховання.

Тривалий час панував погляд, згідно з яким особистість розглядалася як пасивний суб'єкт навчально-виховного процесу. Але практика стверджує, і сучасне життя вимагає необхідності зміщення акцентів з процесу виховання на процес самовиховання, тобто на зміну самого себе. Тому, основним завданням сьогодення є сприяння процесу самовиховання, самовдосконалення.

Психологічні дослідження показують: якщо для раннього дитинства характерне формування вищих психічних функцій, здібностей та ін., то в підлітковому віці /а особливо - в юнацькому/ настає період соціального мислення, самосвідомості, ініціативи. Саме в чудову пору юності людина починає замислюватись над своїм " Я", особливостями суб'єктивного або, як інколи стверджують поети, " таємничого, особистого світу" над своїм місцем серед людей. Саме в цей час у свідомості молодої людини відбуваються зміни і вона з об'єкта перетворюється в суб'єкт, виховання, а точніше, самовиховання.

Це виявляється у повсякденних життєвих ситуаціях: змінився не тільки зовнішній вигляд людини, а, головне, відбулися і внутрішні зміни. Пам'ять збагатилася новими знаннями молода людина навчилася розмірковувати, порівнювати, аналізувати. Але навіть і це не головне. Головне - це поява нових почуттів, переживань, власних ідеалів самосвідомості, нового ставлення до себе. Слід звернути увагу на особливості становлення свідомості в юнацькому віці коли на сприйняття, осмислення та засвоєння соціального досвіду справляє вплив діалектична взаємодія ретроспективних та проспективних аспектів у свідомості молодої людини. Ретроспективні моменти - це все те, що прийшло з соціального та сімейного середовища дитинства. З іншого боку, поряд із соціальним походженням і минулою біографією, свідомість та самосвідомість юнаків формується під міцним впливом проспективних моментів, які зумовлені активним входженням у сучасне життя та націленістю у майбутню дорослість. Ретроспективність молодіжної свідомості виявляється в особливій активності емоційної сфери, юнацькому абстрактному максималізмі, у певній нестійкості особистих поглядів, в оцінках явищ та людей, що часто змінюються. Проспективність свідомості юнаків зумовлена розвитком та вдосконаленням інтелектуальної сферу, активний накопиченням наукових знань та засвоєнням соціального досвіду, вона виявляється у розвитку аналізуючої та критично контролюючої діяльності мислення, соціальної детермінованості суспільної діяльності та поведінки, що зростають з віком, у формуванні почуття відповідальності перед суспільством. Ретроспективні та проспективні аспекти не механічно співіснують, а певним способом, залежно від віку, минулого досвіду та соціального оточення, взаємно впливають, перетворюють один одного і породжують якісно нові психологічні утворення, що діалектичне поєдну­ють у собі риси дитячої та дорослої свідомості.

Самопізнання - перший крок до самовиховання. Уявлення людини про себе, як правило, здаються їй правильними незалежно від того, чи спираються вони на об'єктивне знання чи на суб'єктивну думку, чи є вони істинними, чи хибними. Якості, якими ми наділяємо себе, не завжди об'єктивні, і з ними часто інші люди не погоджуються. Тоді у молодої людини з'являється невдоволення собою і вона створює програму самополіпшення. Контролюючи цю програму, людина складає самозвіт про її виконання, потім іде самоперевірка, висновки щодо успіхів та невдач. І так практично все життя. Л. М. Толстой вважав за необхідне, здійснюючи програму самовиховання, виходити є трьох " С" - самоперевіки, самоаналізу, самовиховання. На його думку, протягом усього життя треба неодмінно додержуватись таких правил: І/що намічено, завжди виконуй, незважаючи ні на що; 2/що робиш, роби добре; З/ ніколи не зазирай в книгу, якщо забув щось, а намагайся сам пригадати; 4/примушуй розум діяти з усією силою.

Слід пам’ятати, що у кожної людини створюються свої методи самоаналізу, самопізнання та самовиховання, які спираються на самотворчу роль " Я-концепції".