Соціальне становище українського населення. Соціально-економічне життя українців під владою Російської та Австрійської імперій

Соціально-економічне життя українців під владою Російської та Австрійської імперій

Історичний диктант

Який регіон України наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. інтенсивно освоювався українцями і переселенцями інших національностей? Південь

Яка форма торгівельних перевезень домінувала в Україні на початку ХІХ ст.? Чумацтво

Яке місто на українських землях мало статус порто-франко? Одеса

Поняття - промисловий переворот перехід від мануфактурного до машинного виробництва

Коли у Наддніпрянській Україні почалася промислова революція? у 30-ті рр. ХІХ ст.

Що було основою господарського розвитку українських земель у першій половині ХІХ ст.? Землеробство

Що таке кооперація — добровільні об’єднання людей для спільної господарської діяльності

Що було головними статтями експорту з України? Продукти сільського господарства.

Назвати форми торгівлі. Ярмарки, щотижневі торги, постійні торгівельні заклади

Коли в Україні розпочалося парове судноплавство. 1828 р.

Де на українських землях під владою Російської імперії було побудовано перші залізниці? на Донеччині, в Одесі, Києві.

12. Назвати найбільші в Україні військові підприємства:

• завод “Арсенал” у Києві;

• Шостківський пороховий завод;

• Луганський чавуноливарний завод;

Канатний завод і корабельня в Миколаєві.

Соціальне становище українського населення

1. На початку XIX ст. прискорився процес обезземелення, багато селян залишалося зовсім без землі.

2. Селянські наділи зменшилися більш як наполовину.

3. Посилювалася експлуатація селян. Панщина становила 4-6 днів на тиждень.

4. Селяни виконували додаткові повинності (будівельні дні, підводні дні тощо).

5. Селяни сплачували натуральний та грошовий оброки.

6. Розміри оброку, що його поміщики стягували з селян, невпинно збільшувалися.

7. Так, з оброків державних селян наприкінці XVIII ст. стягали від 3 крб. 50 коп. до 5 крб., а у 1812 р. — вже від 7 крб. 50 коп. до 10 крб. з душі.

8. Селяни повинні були сплачувати поміщикам різні викупи, наприклад викупи за дозвіл на шлюб тощо.

9. Поміщики використовували місячину, коли у селян повністю відбирали земельний наділ, примушували їх обробляти лише поміщицьку землю за щомісячний харчовий пайок.

10. Позбавлені землі, “місячники” жили в поміщицьких брудних бараках або навіть у хлівах.

11. Тих селян, які наважувалися скаржитися на поміщиків, нещадно били батогами.

12. Поміщикам дозволено було засилати селян до Сибіру без усякої участі суду.

13. Царській адміністрації на місцях суворо було наказано виявляти селян-втікачів і повертати їх власникам.

14. Поміщики мали право віддавати “бунтівників” у рекрути. Двадцять п’ять років солдатської служби вони повинні були нести за умов безупинної муштри та брутального знущання.

15. Ситуація на селі ускладнювалася неврожайними роками. З 1799 р. по 1856 р. у Східній Україні було 28 повсюдних або часткових неврожаїв, які спричинили голод та епідемії.