Чартистський рух

Урок 8

Тема: Велика Британія у першій половині XIX ст. Перша парламентська реформа та її наслідки. Чартизм, перехід Англії до політики вільної торгівлі.

Мета:

§ охарактеризувати основні ознаки економічного життя країн Великої Британії в 1815-1847 рр.; переходу Британії до політики вільної торгівлі;

§ визначити основні ознаки політичного й суспільного життя країн Великої Британії у 1815-1847 рр.;

§ назвати причини і наслідки парламентської реформи в Англії, чартистського руху;

§ порівняти політику консерваторів та лібералів;

§ дати характеристику видатним особистостям;

Основні поняття: «промислова революція», «парламентська реформа», «чартистський рух», «торі», «віги», «хартія», «білль».

Історичні діячі: королева Вікторія, Веллінгтон, Ч. Грей, В. Ловетт, Д. Гарні.

Основні події:

• 1832 р. - перша парламентська реформа в Англії;

• 1838 р. - складено першу чартистську хартію;

• 4 лютого 1839 р. - у Лондоні відкрився перший чартистський з’їзд (конвент);

• 1840-1842 рр. — нове піднесення чартизму;

• 1848 р. - завершення третього етапу чартистського руху.

Обладнання: підручник, історичний атлас, додатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Вивчення нового матеріалу

По закінченні епохи наполеонівських воєн і революційних потрясінь для Європи було дуже важливим відновити економіку й зміцнити громадянський мир на континенті.

В Англії в цей час відбуваються зміни, які призводять до встановлення відносної стабільності в суспільстві, триває становлення правової держави і громадянського суспільства.

До середини XIX ст. у країні зміцнився парламентський режим, який сприяв утвердженню громадянського миру, перевага віддавалася політиці реформ.

Модернізація економіки

В якій країні було здійснено найбільшу кількість винаходів?

В якій галузі застосовувалася більшість винаходів?

Які наслідки матиме поява винаходів?

Як називається процес заміни ручної праці машинною?

Як, на вашу думку, змінилося становище робітників?

До середини XIX ст. в Англії завершився промисловий переворот. Всі нові технічні винаходи і різноманітні машини почали використовуватися на головних стадіях виробничого процесу в усіх основних галузях англійської промисловості.

Добре оснащене машинною технікою текстильне виробництво - в першу чергу бавовняне - посідало передові позиції.

Проте швидкими темпами, особливо в 30-40 роки, зростала важка промисловість, зокрема машинобудування.

Засновувалися фабрики і спеціальні фірми з виробництва верстатів, цілих систем машин, різних механізмів.

Англія не тільки обладнала власні фабрики машинами різних типів, але й почала їх вивозити: за 1826-1850 рр. експорт машин збільшився більш ніж у 6 разів.

До середини століття фабричне виробництво машин запанувало над виготовленням їх вручну.

Удосконалені сільськогосподарські знаряддя дозволили поглибити оранку, ширше застосовувати дренажні роботи, добрива та інші досягнення агрономії.

1. Назвіть галузі промисловості Англії, в яких відбувся промисловий переворот.

2. Назвіть основні галузі промисловості англійського виробництва.

3. Спробуйте сформулювати поняття «промислова революція».

4. Як зміни у промисловості вплинули на розвиток сільського господарства?

З розвитком фабричного капіталізму було нерозривно пов’язане залізничне будівництво.

Паровоз був винайдений Дж. Стівенсоном 1814 р.

Будівництво першої у світі залізниці Стоктон -Дарлінгтон завершилося 1825 р., потім була побудована велика дорога Ліверпуль - Манчестер (1829),

1835–1849 рр. довжина шляхів збільшилася з 540 км до 9, 5 тис. км.

Внутрішній ринок країни, що склався в результаті промислової революції, отримав міцний сполучний остов.

З появою пароплава з’явилася можливість активно використовувати мережу каналів».

Розвиток торгівлі

Успіхи виробництва сприяли збільшенню експорту.

Вивезення продукції з Англії на зовнішні ринки зросло за 1830–1849 рр. більш ніж у 4 рази.

Поруч з текстильними товарами значну частку експорту складала продукція важкої промисловості.

Підйом економіки був тісно пов’язаний з розквітом науки.

Становище англійських робітників

До середини століття населення країни налічувало вже 21 млн чоловік

Швидкий приріст жителів припав на другу чверть століття (з 1801 р. в Англії регулярно проводилися переписи населення).

Неухильно зростало промислове населення: до 1851 р. Воно становило вже близько 43 %.

Під тиском великого капіталу і великого землеволодіння відбувався інтенсивний процес пролетаризації ремісників, дрібних фермерів, уцілілих на той час селян.

Осіб найманої праці налічувалося до середини століття вже 5 млн, що разом із членами сімей становило більшість населення країни.

Аграрна криза 1815 р., згодом економічні кризи 1816 і 1819 рр., 1836-1838 рр. завдали глибоких потрясінь англійському суспільству.

Бідність і відчай охопили трудящих. Безробітні, за свідченням сучасників, «заповнили всю країну від краю до краю».

Перші виступи народу відбулися вже 1815 р., у подальші роки заворушення збільшувалися: страйки, посилення «злочинного духу», луддизму, протести проти дії «хлібних законів», «голодні бунти», створення протизаконних тред-юніонів.

Зміни у становищі англійських робітників

У цьому економічному перевороті винахід машин був особливо важким для пролетаріату.

Машини скорочували попит на робочі руки, викидали людей з роботи, а створення безробітної маси призводило до зниження заробітної платні.

До того ж машини не тільки скорочували кількість робітників, але й давали можливість фабрикантам і заводчикам замінювати працю дорослого робітника дитячою і жіночою працею.

Поява пролетаріату, що супроводжувалося безробіттям та бідністю, ставила в державному житті Європи нове питання про поліпшення становища робітників і викликала з боку пролетаріату спроби впливати на державне життя, яке перебувало в руках буржуазії.

Промислова революція — глибокі зміни у техніці промислового виробництва, зумовлені застосуванням машин, а також їх економічними та соціальними наслідками.

Особливості політичного розвитку країни. Парламентська реформа 1832 р.

Лібералізм — напрям політичної думки, що обґрунтовує необхідність надання громадянам широких політичних та економічних свобод.

Парламентаризм — звичаї та правила взаємодії між виконавчою та законодавчою владою, включаючи відповідальність уряду перед парламентом, формування уряду на основі парламентської більшості.

Англія з кінця XVIII ст. стала конституційною монархією, де реальна влада належала парламенту, але виборча система давно застаріла.

Вирішальну роль у політичному житті країни відігравали партії торі, які об'єднували прихильників консервативних поглядів, і вігів, що поділяли ліберальні ідеї.

Вони по черзі доступалися до влади, формуючи англійський уряд. Протягом 1783-1830 pp. його безперервно очолювали торі.

У 1815 p. з ініціативи торі було прийнято так звані хлібні закони. Встановлене ними високе мито на імпорт зерна сприяло зростанню прибутків місцевих землевласників і, водночас погіршувало становите більшості населення внаслідок зростання цін на продукти харчування.

У Лондоні народ бурхливо висловлював невдоволення прийняттям хлібних законів.

Доведені до відчаю злиднями, робітники Ноттінгема та інших міст вдалися до руйнування машин. На новий спалах луддистського руху уряд відповів стратою провідних його учасників.

У 1817 р. уряд тимчасово припинив дію закону про недоторканність особи й застосував репресії. Одначе заворушення не вщухали.

Дрібна буржуазія та робітники вимагали демократизації політичного ладу і введення загального виборчого права.

Прагнучи придушити виступи невдоволених політикою торі, уряд наприкінці 1819 р. провів через парламент 6 законів

- заборона зборів з кількістю учасників понад 50 осіб і масових процесій,

- право проводити обшуки в приватних будинках для вилучення зброї.

- Пресу піддано суворій цензурі.

Недарма ці закони називали в Англії " актами для затикання рота".

У 1823-1824 pp. уряд торі здійснив низку заходів, що сприяли пожвавленню промисловості й торгівлі.

Робітникам було дозволено вільно переселятися, засновувати товариства.

Зрівняння у політичних правах католиків з англіканами, які доти не мали доступу в парламент, здійснене 1829 р.

Проте цього заходу було недостатньо для задоволення тих, хто вимагав докорінної реформи політичної системи країни.

Тогочасна система спиралася на середньовічні підвалини та усувала від політичної влади робітників і промисловців, які не могли обрати своїх депутатів до палати громад, що була в руках великих землевласників, банкірів, найбагатших купців.

Внаслідок цього в голосуванні брало участь 160 тис. осіб із 16 млн. населення країни.

Нові великі промислові центри - Манчестер, Бірмінгем, Лідс, Шеффілд та інші не мали своїх депутатів у парламенті, тоді як незначні містечка, іноді навіть збезлюднілі, були там представлені. Депутати від цих " гнилих містечок" становили ледь не половину членів (254 з 513) палати громад.

Наприкінці 20-х pp. в Англії посилилася боротьба за проведення парламентської реформи.

Віги при владі. Парламентська реформа 1832 р.

Політична боротьба в Англії загострилась у 1830 р.

Того ж року королем став Вільгельм IV (1830-1837 pp.).

За традиційним звичаєм парламент було розпущено, відбулися нові вибори.

Прибічники реформ перемогли, до влади доступилися віги.

У 1831 р. палата громад прийняла білль про реформу, внесений новим урядом, проте лорди його відкинули. У країні знялася хвиля протестів, і лорди змушені були затвердити білль про реформу.

Закон про парламентську реформу позбавив 56 " гнилих містечок" права представництва в парламенті та заснував 42 нових виборчих округи у промислових центрах.

Було дещо знижено виборчий ценз, хоча він залишився високим. Кількість виборців зросла з 220 тис. до 670 тис. за 16-мільйонного населення Англії.

Робітники та дрібні власники, що так наполегливо виборювали виборчі права, не одержали їх.

Внаслідок парламентської реформи доступ до управління державою дістала промислова і торговельна буржуазія.

Чартистський рух

У 1836–1838 рр. Англію охопила криза перевиробництва, яка призвела до активізації робочого руху.

Основною метою робочого руху була зміна системи державного управління. Свої вимоги робітники висловили в хартіях, які вони планували передати до парламенту.

Тому рух робітників за виборчу реформу в Англії отримав назву «чартизм».

Стор 63-64

1. У чому чартисти бачили задачі державної влади?

Перехід Англії до політики вільної торгівлі – скасування «хлібних законів» відмова від протекціоністської політики уряду, перехід до безмитної торгівлі. (1846-1849 рр.)