За прикладом Олександра Матросова.

8 березня 1944 року за наказом командуючого 28-ї армії генерал-лейтенанта Гречкіна 320 стрілецька дивізія перейшла у рішучий наступ проти угрупування фашистських військ біля таких населених пунктів: Дудчани, Качкарівка, Мелове, Червоний Маяк. Перед цим декілька днів було тихо. Вибравши вільну хвилинку перед боєм, на світанку командир кулеметного взводу Мінігалі Хабібулович Губайдуллін вийняв із планшета папір, олівець і замислився. Сьогодні 8-е березня! Запізниться вітання мамі. Як пояснити їй, чому довго не писав? Не напишеш же про тяжкі бої, важку переправу через Дніпро. Мамі цього не писав. Привітав її із подвійним святом – жіночим днем і днем народження його, її сина, адже 8 березня 1944 року йому виповнився 21 рік! Перед боєм вручив листа фронтовому листоноші.

А сам на чолі взводу приступив до виконання бойового завдання. Їм доручили знищити вогневі точки ворога, що міцно закріпилися на невеличкій гірці поблизу с.Дудчани. Солдати з труднощами просувалися вперед. Гвардії лейтенант Губайдуллін повів свій взвод на штурм дзоту. Ворог відкрив нищівний вогонь. Кулі летіли сліпо, дзижчали десь над головами. Здавалося, до вогневої цілі підійти неможливо. Але безстрашність та усвідомлення свого військового обов’язку вели Мінігалі Хабібуловича вперед і вперед. Дібравшись до дзоту на близьку відстань, він кинувся на амбразуру, але у цей час був тяжко поранений. Зібравши останні сили, командир кулеметного взводу Губайдуллін продовжував повзти до ворожого дзоту, лишаючи за собою кривавий слід. Коли сил повзти не лишилося, він покотився і закрив своїм тілом кулемет. Так він урятував життя багатьом своїм товаришам. Ворожий кулемет замовк, бійці кинулися в атаку і курган був взятий. Воїни, запалені подвигом командира, відчайдушно донищили два бокових кулемети. Оборону було прорвано. У цьому наступі син башкирського народу Мінігалі Хабібулович Губайдуллін повторив подвиг Олександра Матросова. Свій героїзм Мінігалі здійснив 8 березня у день його народження, який став останнім днем його життя і першим днем його безсмертя.

Посмертно гвардії лейтенант Мінігалі Хабібулович Губайдуллін був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Наш земляк, уроженець Нововоронцовки гвардії

молодший лейтенант Іван Михайлович Бережний.

У серпні 1942 року був призваний в армію, пройшов

підготовку у піхотному училищі.

Потім фронт…

Це відбулося 10 квітня 1944 року біля села Суворово Червоноперекопського району Кримської області. Німці зосередили весь вогонь по кулеметнику, який їм найбільше дошкуляв. На декілька хвилин Бережний припинив стрілянину, все ще намагаючись загасити палаючий на ньому одяг. Та враз побачив, що німці наближаються і тоді кулемет запрацював знову. Вся висота була порита снарядами.

Перед позицією Бережного валялися десятки трупів. Згораючи заживо, він так і не пропустив ворогів. Контратака фашистів була відбита.

Бійці роти поховали свого улюбленця в окремій могилі. У 1944 році у дивізійній газеті “За честь Родины” був вміщений вірш про Бережного.

Он будет жить среди живых,
Он будет вечно среди нас
В походах, схватках, боевых,
И в радостный Победы час.
Зовет он смело идти в бой
Сегодня, как и звал вчера.
Гвардеец Ваня Бережной
Чьё мужество переживёт века.

За цей подвиг 24 березня 1945року гвардії молодшому лейтенанту Івану Михайловичу Бережному було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

У Нововоронцовці біля райвійськкомату встановлено його бюст, його ім’ям названа вулиця в селищі і районний табір відпочинку дітей.

Наш земляк, Нагорний Михайло Петрович,

народився у с.Фирсівка Нововоронцовського району.

Ще до війни був призваний в армію. Звання Героя

Радянського Союзу було присвоєно 15 січня 1944 р.

Помер у 1973 році.

…. Наступление развивалось успешно. Кавалеристы преследовали врага.

Осенью 1943 года 58-й гвардейский кавалерийский полк, в котором служил помощником командира взвода Михаил Нагорный, наступал на областной центр Белоруссии — Гомель. Предстояло форсирование Днеп­ра. Правда, здесь он не такой широкий, как там, под родной Нововоронцовкой, но, чтобы одолеть его, усилий потребуется немало. А противо­положный берег высокий, хорошо укрепленный. Отсюда видно.

И он не ошибся, сил понадобилось много. Еще до начала форсиро­вания завязался горячий бой, в котором был ранен командир взвода. Михаил взял командование на себя. Под сильным огнем взвод успешно переправился через Днепр и занял оборону.

Гитлеровцы несколько раз атаковали взвод, но были отбиты. Вы­брав удобный момент, Нагорный поднял взвод и повел его в рукопашный бой. В короткой кровавой схватке немцы потеряли до 30 солдат. Остав­шиеся в живых спаслись бегством.

В один из дней кавалеристы, получив приказ разведать расположе­ние врага, вышли в его тыл. Бойцы обнаружили неподалеку вражескую пушку, ведущую огонь по нашим войскам. Взяв с собой отделение, Ми­хаил незаметно приблизился к ней и уничтожил.

Через несколько минут на фланге появились вражеские танки. Они могли выйти в тыл нашему подразделению, продвинувшемуся вперед. Среди гвардейцев нашлись опытные артиллеристы. Они открыли огонь и сорвали танковую атаку противника. За эти бои все бойцы взвода были награждены орденами и медалями, а его командиру гвардии старшему сержанту Михаилу Петровичу На­горному присвоено звание Героя Советского Союза.

А.Е. Касьяненко «Герои твои, Херсонщина»

Ми, не діти війни,
Лихоліття страшного не знаєм,
Із книжок про бої ми читаєм.
Ми, не діти війни!
Ми дітьми її тьми не були,
Ми у мирі, у щасті, у тиші зростали.
Але пам’ять про те, що творила пекельна війна
В дні лютневі й травневі
Щорічно в душі ожива.