Реформи О. Косигіна другої пол.. 1960рр.

Починаючи з 1965 р. під керівництвом Голови Ради Міністрів О. Косигіна в СРСР була розроблена господарська реформа. За часів Сталіна О. Косигін дуже швидко зробив кар'єру від майстра на фабриці до Голови Ради Міністрів РРФСР. У нього був багатий досвід господарської роботи і своє бачення розвитку радянської економіки. Початку реформ передувала відкрита дискусія в пресі з економічних питань, яку започаткувала статт «План, прибуток і премія» професора Харківського інженерно-економічного інституту О. Лібермана, надрукована в газеті «Правда». У 1964 р. почалась на практиці перевірка і відпрацювання нових методівгосподарювання. На деяких підприємствах УРСР почали проводити економічні експерименти, які дали позитивнийрезультат. Це стало підставою для запровадження нового господарського механізму в економіку всього СРСР.Реформи охопили сільське господарство, промисловість і систему управління.У 1965 р. скасували систему раднаргоспів, запровадивши натомість міністерства, які здійснювали управління окремими галузями економіки. Так, в Україні було створено 22 союзно-республіканських і 7 республіканськихміністерств (автомобільного транспорту і шосейних доріг, будівництва, комунального господарства, місцевої промисловості, освіти, охорони громадського порядку соціального забезпечення). Таким чином, реальні можливості щодо управління економікою республіки зменшилися.Була змінена система планування, запроваджена система економічних стимулів праці. Так, якщо раніше головнимпоказником для підприємства був загальний обсяг виробленої продукції, то тепер його замінили на обсяг

реалізованої продукції. Вважалося, що це примусить підприємства випускати продукцію, яка потрібна споживачеві. На підприємствах створювався спеціальний фонд матеріального стимулювання. Якщо підприємствоперевиконувало план реалізації продукції, во виплачувало працівникам премії і розбудовувало соціальну сферу. Перед підприємством ставилося завдання працювати з прибутками. Для зменшення собівартості продукціїпередбачалося підвищити продуктивність праці, запровадити нові технології і техніку. Перехід на нові умови праці відбувався поступово: у 1966р. на нових умовах господарювання працювало 100 підприємств УРСР (1, 5 %), у 1970 р.—8, 2 тис. підприємств (83 %). Такими були основні риси реформи, яка, на жаль, не мала комплексного характеру і практично обмежилась промисловістю. Вона прагнула поєднати непоєднуване: розширити самостійність підприємств і відновити всевладдя галузевих міністерств. Зрештою останні звели нанівець будь-яку самостійність підприємств. Спочатку збільшилась кількість планових показників(продуктивність праці, середня зарплата, собівартість продукції тощо). Зберігалась система централізованого матеріально-технічного постачання, яку так і не замінил на систему оптової (гуртової) торгівлі. Показник «р еалізованої продукції» мало чим відрізнявся від

«валу», тому що обсяги реалізації (при хронічному.дефіциті товарів) зростали від обсягів виробленої продукції, тобто валу. Таким чином було збереженозатратний механізм. Поліпшення якості, запровадженн нових зразків було економічно невиправданим. На практиці не діяло й матеріальне стимулювання праці. Чим краще працювало підприємство, тим жорстокішими були норми формування фондів стимулювання праці. Висновок. Таким

чином, через внутрішню суперечливість і непослідовність реформи були приречені. До того ж, вище партійнекерівництво не виявляло ніякого інтересу до її проведення. А після «Празької весни» (1968 р.) стримане ставлення до реформ змінилось на їх заперечення. Так, у резолюції. XXIV з'їзду КЩС говорилося: «Досвід чехословацьких подій знову нагадав про необхідність підвищувати пильність щодо підступів імперіалізму та, його агентури в країнах соціалістичної співдружності, про значення послідовної боротьби проти правого опортунізму, який під виглядом «поліпшення» соціалізму намагається вихолостити революційну суть марксизму-ленінізму і розчищає шлях для проникнення буржуазної ідеології». Після цього партійно-державна верхівка відмовилась від будь-яких спроб «поліпшити»соціалізм сталінського зразка.